Задача 3.

У вільний від основної роботи час громадський інспектор з охорони навколишнього природного середовища перебував у виробничій зоні і став свідком аварійного викиду відходів виробництва місцевого цементного заводу.

Прибувши на місце скоєного правопорушення, громадський інспектор заждав, щоб йому надали можливість зафіксувати вказаний факт, але охорона цементного заводу відмовила йому в можливості обстежити місце аварійного викиду, вказавши, що робочий час закінчився, нікого з керівництва на виробництві немає, крім, майстра цеху другої зміни. Але порушувати режим виробництва він не має права, оскільки на це є пряма заборона керівника заводу.

Громадський інспектор склав протокол про це правопорушення, який передав начальникові державної міжрайонної екологічної інспекції для притягнення винних до відповідальності. На підставі цього протоколу на директора та головного інженера заводу були накладені адміністративні штрафи, які вони оскаржили до суду, посилаючись на те, що складений протокол не був ними завізований.

Крім того, не було аварійного викиду, а була профілактична продувка системи фільтрації шкідливих викидів, про що є відповідний запис чергового майстра цеху.

Визначити коло суспільних правовідносин. Чи є протокол громадського інспектора підставою для притягнення керівників підприємства до юридичної відповідальності? Вирішити справу.

Задача 4.

Голова екологічної асоціації "Джерело" звернувся до Мінекобезпеки з клопотанням надати відомості про концентрацію забруднюючих речовин у скидах річки Південний Буг, стан здоров‘я населення, що проживає вздовж річки та вплив навколишнього природного середовища на здоров‘я і стан озонового шару у верхній частині атмосфери.

Мінекобезпеки роз‘яснило, що інформацію про екологічний стан в Україні воно періодично публікує в засобах масової інформації. Що ж стосується цього конкретного запиту, то цілісної системматизованої інформації у нього немає, оскільки здійснення екологічного моніторингу покладається й на інші органи центральної виконавчої влади.

Вважаючи, що Мінекобезпеки порушило вимоги статей 9 і 22 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", голова екологічної асоціації звернувся до територіальної екологічної (природоохоронної) прокуратури за захистом порушених прав.

Визначити коло суспільних правовідносин. Чи є порушення вимог екологічного законодавства у діях Мінекобезпеки? Вирішити справу.

Задача 5.

У територіальну природоохоронну прокуратуру звернулася група громадян з проханням подати позов до районного суду на місцевий калійний комбінат про припинення його діяльності, яка призводить до системматичного забруднення навколишнього природного середовища і погіршення здоров‘я населення.

Прокурор у своїй відповіді ініціаторам позову зазначив, що відповідно до чинного законодавства в разі виникнення колізій у їх стосунках з керівництвом комбінату вони можуть самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав або ж скористатися можливістю оскаржити дії комбінату до обласної державної адміністрації чи кабінету Міністрів України.

Поданий ними позов до суду із зазначених обставин було відхилено через непідсудність справи.

Визначити коло суспільних правовідносин. Який порядок розгляду вказаних спорів?

Вирішити справу.

Завдання для індивідуальної роботи: підготувати реферати з таких питань:

1. Правові засади управління в галузі екології

2. Правові основи інформаційного забезпечення в галузі екології

3. Правове забезпечення екологічного моніторингу

4. Правові питання кадастрів природних ресурсів

5. Правові засади ведення Червоної книги України

6. Правове забезпечення реалізації екологічних програм

7. Правові форми екологічного виховання

Нормативні акти:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради Ук­раїни. - 1996. - № 30.

2. Водний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 24, ст.189. (зі змінами та допов­неннями станом на 02.12.2010 року).

3. Земельний кодекс України// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 3-4, ст.27(зі змінами та допов­неннями станом на 14.01.2011 року).

4. Лісовий кодекс України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 17, ст.99 (зі змінами та допов­неннями станом на 02.12.2010).

5. Закон України Про охорону навколишнього природного середовища: від 25.06.1991 // № 41.- Ст.546. – Верховна Рада України. Офіційний веб–сайт. [Електронний ресурс] / Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1994 – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/

6. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.11.1992 // №50.-Ст.678. – Верховна Рада України. Офіційний веб–сайт. [Електронний ресурс] / Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1994 – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/

7. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 // № 34.-Ст.502. – Верховна Рада України. Офіційний веб–сайт. [Електронний ресурс] / Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1994 – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/

8. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 // №50.-Ст.678. – Верховна Рада України. Офіційний веб–сайт. [Електронний ресурс] / Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1994 – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/

9. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 // № 27. -Ст. 1109. – Верховна Рада України. Офіційний веб–сайт. [Електронний ресурс] / Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1994 – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/

10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення державного кадастру тваринногосвіту» від 15.11.1994 // № 1.- Ст.27. –Урядовий кур‘єр. Офіційний веб–сайт. [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://www.kmu.gov.ua/control/

11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування» від 14.11.2000 // № 46.- Ст.218. –Урядовий кур‘єр. Офіційний веб–сайт. [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://www.kmu.gov.ua/control/

Основна література:

1. Гринин А.С., Орехов Н.А., Шмидхейни С. Экологический менеджмент.-М., 2001.

2. Дмитренко І.А. Екологічне право України.-К., 2001.

3. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид.вищ. навч. закладів / Під ред. В.К.Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв та ін.-Харків, 2001.

4. Завгородня, В. М. Екологічне право : навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисципліни : для студ. напряму підготовки “Право” всіх форм навчання / [уклад. В. М. Завгородня] ; – Суми, 2010. – 118 с.

5. Кобецька Н. Р. Екологічне право України: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 352 с.

6. Рябець К. А. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 438 с.

Додаткова література:

1. Балюк Г.У. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної безпеки в Україні. -К., 1997.

2. Заєць, О. І. Правові проблеми формування системи органів управління в галузі екології / О. І. Заєць, Е. В. Позняк, О. А. Шомпол // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 3. - С. 64-70.

3. Тодика Ю.М. Староженський С.В. Право громадян на сприятливе навколишнє середовище.-Харків, 1994.