Термінологічний словник

Консультація психологічна - одна з форм надання психологічної допомоги людям, що мають потребу в оптимізації своєї психічної активності, в подоланні несприятливих психічних станів і психічних утруднень, відчуття безнадійності, в організації самовиховання і ін.

Основних психодіагностичні засоби —тести інтелекту, досягнень, спеціальних здібностей, критерійно-орієнтовні тести; опитувальники для виявлення інтересів, ціннісних орієнтацій особистості; проективні методики діагностики установок, відносин, переваг, страхів; психофізіологічні методики вимірювання властивостей нервової системи (працездатність, темп діяльності, перемикання, стійкість до перешкод); малоформалізовані методики (спостереження, бесіда, контент-аналіз).

Психіка (гр. – душевний) – властивість високоорганізованої матерії, що проявляється у відображенні об’єктивної дійсності.

Психічні властивості – стійкі індивідуально-психічні особливості людини, які характеризують її як особистість чи індивідуальність і виявляються в її поведінці.

Психічні процеси (лат. – проходження) – складні види внутрішньої діяльності людини, спрямовані на пізнання себе і навколишнього світу.

Психічні стани – емоційно забарвлені мінливі стани людини, які виникають під впливом різних обставин життя, стану здоров’я та інших факторів.

Психодіагностика (від греч. psyche - душити і diagnosis - розпізнавання, визначення) - галузь психології, яка розробляє методи виявлення та вимірювання психологічних особливостей людини. Містить у собі розробку вимог до інструменту вимірювання, конструювання та апробацію методик, розробку правил обстеження, обробки та інтерпретації результатів.

В основі психодіагностики лежить психометрика, що займається кількісним вимірюванням індивідуально-психологічних відмінностей і котра використовує такі поняття, як репрезентативність, надійність, валідність, достовірність.

Інтерпретація отриманих даних, за допомогою тих або інших психодіагностичних методів, може здійснюватися на основі використання двох критеріїв: при якісному порівнянні з нормою або еталоном, який може виводити уявлення про непатологічний розвиток або соціально-психологічні нормативи, з подальшим висновком про наявність або відсутність певної ознаки; при кількісному порівнянні з групою з подальшим висновком про порядкове місце серед інших.

Психологія — наука, що вивчає процеси активного відображення людьми та тваринами об’єктивної дійсності у формі відчуттів, сприйняття, понять, почуттів та інших психічних явищ.

Розвиток психодіагностики - процес зміни процедур виявлення індівідуально-психологичних відмінностей людей в умовах розвитку теоретичної психології і методології вимірювання. Є зведення про застосування психодіагностичних випробувань з III тис. до н.е. в Давньому Єгипті, Китаї; В'єтнамі, Стародавній Греції. Власне наукова психодіагностика починається з кінця ХIХ в., коли в 1884-1885 рр. Ф. Гальтон почав проводити обстеження людей з виявлення у них окремих характеристик сприйняття, пам'яті. На початку ХХ в. А. Біне приступив до розробки методів діагностики розумового розвитку і розумової відсталості. За пропозицією В. Штерна був введено поняття коефіцієнта розумового розвитку (IQ). З цього ж часу почали створюватися і перші проектні методи, призначені для аналізу особи (К.Г. Юнг, Р. Роршаха), що досягли через активний розвиток психотерапії і психологічного консультування свого апогею в кінці 30-40-х рр. З 40-60-х рр. активно створюються особові опитувальники.