Ознайомитися! Додаткова література

6. Абрамова Г.С. Практическая психология: Учебник для студентов вузов. – изд.8-е. – М.: Академический Проект, 2003. – С. 191—196.

7. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование.–7-е межд.изд. –Спб.: Питер, 2007. –688с.

8. Немов Р. С. Психология: в 3-х кн. – М.: Владос, 1998. – Кн. 3. Психодиагностика. – С. 42— 47.

Тема 5. Методи діагностики когнітивної та емоційної сфери людини.

(Лекція – 2 год., семінар – 2 год.)

Методичні поради до вивчення теми

Перш ніж перейти до вивчення основних методів, за допомогою яких можна вимірювати індивідуальні відмінності у когнітивній та емоційній сферах, студенту треба повторити матеріал про загальну психологічну характеристику пізнавальних та емоційних процесів людини. А саме –

осмислити як в психології розуміють увагу, сприймання, уяву, пам’ять, мислення, що таке емоції та як можна класифікувати різні емоційні прояви людини – настрій, стрес, фрустрацію тощо.

У вага – це зосередженість свідомості на об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення. Увага довільна - свідомо спрямоване й регульоване зосередження на об’єкті. Увага мимовільна - зосередженість, що виникає незалежно від свідомих намірів i мети людини. Виділяють таки властивості уваги як концентрація уваги, стійкість уваги, розподіл уваги, обсяг уваги, переключення уваги.

Особливе значення для професійної діяльності в сфері обслуговування має стійкість уваги, яка виявляється у тривалості зосередженості на об'єкті. Вона характеризується часом, протягом якого діяльність людини зберігає свою цілеспрямованість. Властивості протилежної стійкості є відволікання уваги об'єктами, що не стосуються діяльності. Чим менш стійка увага, тим частіше і легше ми відволікаємось побічними подразниками. Для вимірювання стійкості уваги використовують спеціально розроблені таблиці, в яких хаотично чергуються літери абетки (Методика «Коректурна проба»). Показником стійкості уваги буде кількість правильно накреслених досліджуваним заданих літер за одиницю часу. Рівень переключення уваги може визначаться за допомогою цифрової таблиці, на якій в 49 квадратах розміщено числа чорного і червоного кольорів у випадкових комбінаціях (розмір квадратів 5х5 см). Спочатку досліджуваному пропонують одночасно назвати та вказати чорні цифри в зростаючому порядку, потім – червоні в порядку спадання, в третій раз — червоні та чорні по черзі, чорні в порядку зростання, червоні — в порядку спадання. Різниця у часі виконання завдань, кількість помилок тощо дозоляють зробити висновки про особливості уваги досліджуваного. З метою вивчення властивостей уваги та опанування методиками їх вимірювання рекомендуємо студентам провести дослідження уваги кількох людей. Детальну інформацію про методики діагностики уваги та інших пізнавальних процесів можна отримати з посібника «Практикум із загальної психології» [Т.І.Пашукова, А.І Допіра, Г.В. Дьяконов, 2000].

Вивчення уваги доцільно проводити з метою визначення втомлюваності людини. Уважною людину можна назвати, якщо в неї переважає довільна й післядовільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого хоче. Велику суспільну цінність становить уважність як риса характеру, що віддзеркалює ставлення до людей, їхніх потреб, інтересів, переживань, запитів. Така уважність є основою чуйності й тактовності у ставленні до інших людей і має бути неодмінною якістю керівників, педагогів, офіціантів - усіх хто працює із людьми. Уважність або неуважність позначається на всіх сторонах особистості та її діяльності.

Студент, має знати, що пам’ять – це відображення предметів і явищ дійсності в психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття. Включає процес запам’ятовування, збереження, відтворення та забування інформації. Індивідуальні відмінності в пам’яті людей виявляються в особливостях процесів і змісту пам’яті. Вони визначаються рівнем розвитку, швидкості, точності, міцності, мобільності й готовності до відтворення.

Виділяють такі види пам'яті. За методом запам'ятовування:

• мимовільна — інформація запам'ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією.

• довільна — цілеспрямоване заучування, за допомогою спеціальних прийомів, і ефективність запам’ятовування тут залежить від прийомів, цілей запам'ятовування;

За тривалістю збереження інформації

• сенсорна пам'ять триває 0,2 - 0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні.

• короткочасна пам'ять забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини;

• довготривала пам'ять — збереження інформації протягом тривалого часу;

• оперативна пам'ять — проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу.

Короткочасна пам'ять є практично повністю автоматичною і працює без якої-небудь свідомої установки на запам'ятовування. Людина може охопити поглядом близько семи предметів, запам'ятовуючи у середньому від п'яти до дев'яти одиниць інформації, які вона спроможна точно відтворити через кілька десятків секунд після їхнього пред'явлення. Тому обґрунтовано вважають, що обсяг короткочасної пам'яті становить (7±2) елементи.

Довготривала пам'ять забезпечує людині тривале збереження знань, умінь і навичок, що потрібні в житті. Встановлено, що інформація найкраще запам'ятовується, якщо до неї повертатися через визначені проміжки часу. Перший складає 15-20 хв., що зв'язано з роботою короткочасної пам'яті. Через дві години в людини включаються функції довгострокової пам'яті. Найкраще повернутися до вивченого через вісім годин і через добу. Якщо ж матеріал не повторювати, він буде сприйматися як новий. Регулярне використання інформації в діяльності суб'єкта сприяє його збереженню, а невикористання – забуванню.

Студенту пропонується самостійно ознайомитися із методика дослідження пам'яті, що є в рекомендованій літературі. Використання текстових методик дає змогу вдосконалити вивчення пам’яті. В них дібраний і апробований матеріал для експозиції, розроблені умови, визначені критерії й шкали оцінювання результатів випробувань. Найбільш розповсюдженими є методика вивчення запам’ятовування чисел, методика вивчення смислової пам’яті та методика вивчення образної пам’яті [див. 20].

Сприйняття – це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за безпосередньої дії їх на органи відчуття. На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об’єднує відчуття, що йдуть від кількох аналізаторів. Разом із процесами відчуття сприймання забезпечує безпосередньо чуттєву орієнтацію в світі.

Завдяки мисленню відображаються суттєві властивості і взаємозв’язки предметів та явищ дійсності в узагальненій і опосередкованій формі. Воно є найвищим ступенем пізнання. Мислення надає людині можливість відобразити, зрозуміти не тільки те, що може бути безпосередньо сприйняте відчуттями, а й те, що не доступне для сприйняття.

Мислення відображає дійсність опосередковано, за допомогою мисленнєвих операцій, мови, знань. Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Воно відображає об’єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж відчуття та сприйняття.

Серед мисленнєвих операцій найважливішими вважаються аналіз, синтез, порівняння, абстрагування та узагальнення.

Аналіз – мисленнєвий поділ предметів і явищ на частини, властивості.

Синтез – мисленнєве об’єднання частин або властивостей в одне ціле.

Порівняння – зіставлення предметів і явищ, відшукування схожості та відмінностей між ними.

Абстрагування – виділення одних ознак та ігнорування інших.

Узагальнення – мисленнєве об’єднання предметів і явищ за їхніми спільними й суттєвими ознаками.

Сприйняття – це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за безпосередньої дії їх на органи відчуття.

На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об’єднує відчуття, що йдуть від кількох аналізаторів. Разом із процесами відчуття сприймання забезпечує безпосередньо чуттєву орієнтацію в світі.

Завдяки мисленню відображаються суттєві властивості і взаємозв’язки предметів та явищ дійсності в узагальненій і опосередкованій формі.

Воно є найвищим ступенем пізнання. Мислення надає людині можливість відобразити, зрозуміти не тільки те, що може бути безпосередньо сприйняте відчуттями, а й те, що не доступне для сприйняття.

Мислення відображає дійсність опосередковано, за допомогою мисленнєвих операцій, мови, знань. Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Воно відображає об’єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж відчуття та сприйняття. Серед мисленнєвих операцій найважливішими вважаються аналіз, синтез, порівняння, абстрагування та узагальнення.

Аналіз – мисленнєвий поділ предметів і явищ на частини, властивості.

Синтез – мисленнєве об’єднання частин або властивостей в одне ціле.

Порівняння – зіставлення предметів і явищ, відшукування схожості та відмінностей між ними.

Абстрагування – виділення одних ознак та ігнорування інших.

Узагальнення – мисленнєве об’єднання предметів і явищ за їхніми спільними й суттєвими ознаками.

Найважливіші показниками мислення є: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, допитливість та широта.

Уява – психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом комбінування та установлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями.

Уява надає людині можливість виходити за межі реального світу, умовно переміщувати речі та події в часі та просторі.

Друга психічна сфера, яка розглядається в цієї теме – емоційна. Емоції – це психічне відображення у формі безпосереднього переживання життєвого змісту явищ і ситуацій. Студенту важливого знати ознаки різних форм прояву емоцій в людині. Однією з таких форм є настрій - відносно тривалий емоційний стан, який забарвлює всі інші переживання і діяльність. Настрої відрізняються різною мірою тривалості, прояву, усвідомлення.

Стрес - емоційний стан, який виникає в напружених, несподіваних ситуаціях, що порушують уставлений перебіг життя. Стрес може проявлятися через дезорганізацію діяльності, порушення здоров’я, неадекватні емоції та реакції. Як зауважує Кристофер Эгертон-Томас, - «часом в роботі, пов’язаній із обслуговуванням людей доводиться переживати сильні стреси, причому їх дія зростає, якщо працівники не задоволені своєю роботою. Звичайно, в обов'язки власників не входить турбота про поліпшення здоров'я своїх співробітників, але вони поступлять достатньо мудро, проявляючи турботу про своїх працівників і позбавляючи їх від зайвої напруги. Добре відомо, що багато працівників ресторанів починають шукати яку-небудь менш оплачувану, але спокійнішу і приємнішу роботу, якщо вони не задоволені положенням в своєму закладі» [13].

Фрустрація - негативний емоційний стан, що виникає при появі нездоланних перешкод на шляху до важливої мети. Людина відчуває безнадійність, втрачає перспективу. Різновиди фрустрації - агресивна або депресивна реакція. Необхідно передбачити таку реакцію клієнта, та спробувати вчасно задовольнити важливі потреби людини.

Студенту пропонується самостійно ознайомитися та самому пройти через процедуру тестування за допомогою одного з сучасних методів визначення рівня інтелекту та окремих пізнавальних процесів: тесту Г. Айзенка, тесту Дж. Равенна, або методики Д. Векслера. Таким чином студенту легше буде зрозуміти особливості вимірювання інтелекту та вимоги до роботи психолога з методиками діагностування особливостей пам'яті ("Впізнавання фігур, "Оперативна пам'ять", "Образна пам'ять" та ін.); логічного мислення ("Прості аналогії", "Складні аналогії", "Порівняння понять", "Числові ряди", "Виключення зайвого") тощо [20].

Студенту також доцільно ознайомитися із методами дослідження емоційних станів, тривожності, стресу, емоційного відгукування. Одною з най поширених є методика оценки самопочуття, активності и настрою (САН) [див. Додаток К]