Довідкова інформація

Таблиця 2. Класифікації психодіагностичних методик.

Підстава класифікації	Типи методик
1. Тип завдань	— опитувальні методики (у них використовуються питання, що адресуються випробовуваним); — методики із твердженнями (у них використовуються деякі думки або твердження, з якими випробовуваний повинен виразити свою згоду або незгоду); — продуктивні методики (застосовується той або інший вид власної творчої продукції випробовуваного: вербальною, образною, матеріальною, спонтанно створеною або відтвореною по інструкції); — дієві методики (випробовуваний отримує завдання виконати деякий комплекс практичних дій, по характеру яких судять про його психіку); — фізіологічні методики (психодіагностика проводиться на основі аналізу мимовільних фізіологічних реакцій людини).
2. Форма пред’явлення матеріалу	— бланкові (матеріал представлений в письмовій або якій-небудь знаковій формі: малюнок, схема і тому подібне); — технічні (матеріал представлений за допомогою аудіо-, відеотехніки або через інші технічні пристрої); — сенсорні (матеріал представлений у вигляді фізичних стимулів, безпосередньо адресованих органам чуття).
3. Характер даних, що використовують для висновків за результатами психодіагностики	— об'єктивні методики (використовуються показники, незалежні від свідомості і бажання випробовуваного або експериментатора); — суб'єктивні (застосовуються дані, залежні від бажання і свідомості випробовуваного).
4. Внутрішня структура	— одновимірні (у них діагностується і оцінюється одна якість або властивість); — багатовимірні (призначені для психодіагностики і оцінки відразу декількох психологічних якостей людини).

Термінологічний словник

Візуальна психодіагностика — галузь психології кадрової роботи, що має своїм завданням вивчення зовнішніх характеристик поведінки і зовнішності людини (стать, вік, особливості статури, міміки, жестикуляції і ін. ознак) в цілях проникнення у внутрішній психологічний зміст особи і оптимізації використання індивідуальних можливостей кожного працівника. До основних методів візуальної психодіагностики відносяться спостереження, бесіда, біографічний метод, морфологічний і графологічний аналіз, «тілесні» тести і ін. Візуальна психодіагностика використовує методи фізіогноміки, хіромантії та інші.

Метод близнюків - метод порівняльного вивчення психологічних особливостей та розвитку дітей з одноковою спадковістю.

Графологія – галузь знань про почерк і методах його дослідження для отримання інформації про психічний стан і особливості особистості що пише, про темперамент, характер, про відношення до змісту написаного.

Лонгітюдний і порівняльний методи (від лат. longitude – тривалість). Лонгітюдний метод характеризується тим, що протягом тривалого часу послідовно вивчаються ті самі досліджувані. При цьому можуть застосовуватися найрізноманітніші методи збору фактич­ного матеріалу, але вони скеровані на той самий об’єкт дослідження. Деякі дослідження особливостей особистості тривали десятиліттями. За порівняльного методу паралельно та одночасно вивчаються різні об’єкти дослід­ження, хоча при цьому визначаються єдиний предмет і загальне завдання дослідження. Це можуть бути дослідження особливостей психіки школярів різного віку (порівняльно-онтоге­нетичне дослідження), психіки здорових і психічно хворих досліджуваних (порівняльно-патологічне дослідження), вивчення досліджуваних, які знаходяться в різних соціальних чи педагогічних умовах (порівняльно-соціальне, порівняльно-педагогічне дослідження).

Метод бесіди – це збирання фактів про психічні явища у процесі особистого спілкування за спеціально складеною програмою. Плануючи бесіду, необхідно мати на увазі, що дані про явище, яке нас цікавить, може бути одержане у вигляді відповідей на прямо поставлені запитання (що знає досліджуваний про той чи інший об’єкт, яке ставлення до нього, яке коло інтересів тощо), так і побічним способом (обговорення прочитаної книги і т. ін.).

Метод вивчення продуктів діяльності є збиранням фактів у процесі аналізу мате­ріалізованих результатів психічної діяльності. Це можуть бути продукти трудової (виготов­лені токарем деталі, проект інженера, картина художника тощо); навчальної (написаний твір, розв’язана задача, виконане креслення); ігрової (споруджений із кубиків «будинок», зроблена з піску «фортеця») діяльності.

За продуктом діяльності відтворюється процес виготовлення, при цьому відобра­жається (проектується) ставлення людини до самої діяльності, навколишнього світу, природи, виявляється рівень розвитку розумових, сенсорних, моторних навичок. Цінність методу полягає в тому, що можна час від часу повертатися до аналізу матеріалізованих продуктів діяльності. Недолік: не всі психічні якості можна розкрити в продуктах діяльності. Тому метод вживається як допоміжний.

Метод анкети полягає у збиранні фактів на основі письмового самозвіту досліджу­ваних за спеціально складеною програмою. У складанні анкети велике значення має чіткість змісту запитань і чіткість їх формулювання. Анкети поділяються на два види: закриті й відкриті. У відкритих анкетах досліджувані повинні самі сформулювати відповіді на постав­лені запитання; у закритих їм пропонується вибрати одну із запропонованих відповідей. Перевага відкритої анкети полягає в можливості отримати повніші дані про досліджуваних. Недолік – складність опрацювання через різноманітність відповідей. Закриті анкети є легкими для опрацювання, але їхні дані (відповіді) не виходять за задані наперед формулювання.

Позитивність методу анкет полягає в тому, що отримується велика кількість матеріалу, достовірність якого визначається «законом великих чисел». Недолік — відповіді не завжди є адекватними реальній поведінці досліджуваних.

Метод спостереження – це цілеспрямоване вивчення особистості на основі сприйняття її дій і вчинків в різних природних ситуаціях. Перша вимога до спостерігача – збереження природності психічних проявів. Друга вимога – спостереження завжди має бути цілеспрямованим, тобто слід чітко визначити цілі й задачі, що їх належить вирішити у процесі дослідження. Третя вимога до методу спостереження – фіксація його результатів. Недолік методу: спостерігач (експериментатор) знаходиться в пасивній позиції: він змушений очікувати, коли настануть психічні явища, які його цікавлять.

Експеримент — метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв досліджуваних психічних явищ.

Розрізняють експеримент лабораторний і природний. Лабораторний експеримент може здійснюватись як із використанням апаратури, так і без неї, але із застосуванням спеціально розроблених експериментальних матеріалів. Він часто скеро­вується на вивчення цілісної діяльності людини. Саме так будується дослідження складної діяльності оператора в інженерній психоло­гії, комплексно вивчаються психічні можливості космонавтів, досліджується поведінка людей у різноманітних стресових ситуаціях.

У природному експерименті, на відміну від лабораторного, зберігається зміст звичайної діяльності людини, але створюються умови, за яких обов’язково викликається (провокується) досліджуване психічне явище.

Контент-аналіз (від англ. соntents - зміст) - метод аналізу і оцінки інформації що міститься в документах, відеозаписах, радіопередачах, інтерв'ю і так далі шляхом виділення у формалізованому вигляді смислових одиниць інформації і виміру частоти згадки цих одиниць у вибірковій сукупності.

Таксономія (від греч. taxis - розташування по порядку, nomos - закон) - класифікація і систематизація предметів і явищ.

Фізіогномія – наука, що досліджує характер людини за рисами обличчя. Складається з:

1) загальної фізіогномонії, 2) вчіння про очі; №) вчіння про ніс; 4) вчіння про рот; 5) вчіння про вуха [35, С. 31].

Хірософія — наука, що досліджує зв'язок між характером людини та зовнішніми ознаками його руки. Складається з двох близьких галузей знань, - пальмістрії ( вчення про долоні рук) та хіромантії (мистецтва вгадувати характер людини за буграми та лініями рук) [35, С. 59—60].

Графологічний аналіз - виявлення індивідуально - психологічної варіативності почерку. Процедура призначена для ідентифікації рукописів (наприклад, підписів) і визначення психічних станів або характерологічних особливостей автора рукопису. Зазвичай включає два етапи: загальний аналіз, в якому акцент робиться на цілісному враженні, і тонкий аналіз з опрацьовуванням почерку по ознаках висоти почерку, ширини і нахилу.

Опитувальники креативності - засіб діагностики творчих здібностей індивіда, складені з переліку ситуацій, відчуттів, інтересів, форм поведінки, які характерні для творчих людей. Дані опитувальники можуть бути адресовані і самому випробовуваному, і його оточенню.

Метод семантичного диференціалу (від грец. semanticos - той, що позначає і лат. differentia - різниця) - асоціативна процедура, запропонована американським психологом Ч.Осгудом в 1952 р. для вивчення сприйняття, соціальних установок і особистих значень, масових комунікацій і реклами, що являє собою розбиття на шкали (за трьома-, п'яти-, семи рівнями інтенсивності) тих або інших предметів, тоді як полюси шкал утворені протилежними за змістом твердженнями.

Метод шкірно-гальванічної реакції (ШГР) - метод реєстрації біоелектричної активності шкіри як показника мимовільної вегетативної активності. Використовується для оцінки зміни функціональних станів, орієнтовних і емоційних реакцій, індивідуальних відмінностей. Для реєстрації ШГР може здійснюватися вимір різниці шкірних потенціалів (метод Тарханова) або зміни шкірного опору (метод Фере).

Метод самоспостереження - стратегія отримання емпіричних психологічних даних при спостереженні за самим собою. Елементи цього методу лежать в основі будь-якого наукового дослідження. За рахунок співставлення результатів самоспостереження, представлених в більш менш вербалізованому протоколі про поточне індивідуальне життя, з аналогічним відображенням самоспостереження інших людей, відбувається постулювання їх принципової спорідненості і узгодження із зовнішніми проявами.