Ознайомитися! Додаткова література

9. Анастази А. Дифференциальная психология / Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, В.Я.Романова. - М.: Изд-во МГУ, 1982. — С. 8—14.

10. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. – Киев: Наук. думка, 1989. – С.44—45; 112—115.

11. Татенко В.О. Суб'єктна психодіагностика: критеріальна модель. – Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. – К.: 2002. – Т.IV. – Ч. 6.

12. Психология: Учебник для экономических вузов / Под общ. ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. – С. 309-319.

Тема 2. Методи психодіагностики. (Лекція. – 2 год., семінар – 2 год.) Методичні поради до вивчення теми

На початку вивчення теми, студенту слід пригадати питання з курсу «Психологія» в яких, йшлося про класифікацію методів психології. Студенту слід за рекомендованою літературою опрацювати питання про методи психології, вивчити класифікацію методів як теоретичної, так й практичної психології. Усі психологічні методи поділяються на декілька груп: дослідницькі методи та методи активного психологічного впливу. Після цього можна переходити до розгляду проблеми класифікації психодіагностичних методів.

Зверніть увагу на те, що, психодіагностичні методи об’єднують у групи на різних підставах. У рекомендованій літературі наводяться найбільш розповсюджені класифікації методів психодіагностики.

Типологія методів за Б.Г. Ананьєвим. Усі психологічні методи він розділив на:

1. організаційні (порівняльний, лонгітюдний і комплексний);

2. емпіричні – обсерваційні методи (спостереження і самоспостереження), експеримент (лабораторний, польовий, природний, психодіагностичний метод, аналіз процесів і продуктів діяльності (праксіометричні методи), моделювання і біографічний метод;

3. способи обробки даних – методи математико-статистичного аналізу даних і якісного опису;

4. інтерпретаційні – генетичний (філо- та онтогенетичний) і структурні методи (класифікація, типологізація).

Класифікація психодіагностичних методів за Й. Шванцарою. Він групує методи на таких підставах:

1. за використаним матеріалом – вербальні, невербальні, маніпуляційні, тести «олівця і паперу» тощо;

2. за кількістю отриманих даних – прості та комплексні;

3. тести з правильною відповіддю та тести з можливістю різних відповідей;

4. за психічною активністю досліджуваних – інтроспективні (досліджуваний повідомляє про власний досвід під час анкетування, бесіди), екстроспективні (спостереження та оцінювання різноманітних проявів), проективні (досліджуваний здійснює проекцію неусвідомлюваних властивостей особистості, внутрішніх конфліктів, прихованих потягів тощо на малоструктурований, багатозначний стимульний матеріал), виконавчі (досліджуваний здійснює певну моторну, перцептивну або мисленнєву дію, кількісний рівень та якісні особливості якого є показниками інтелектуальних та особистісних рис).

Класифікація психодіагностичних методів за В.К. Гайдою та В.П. Захаровим. Автори об’єднують психодіагностичні методи:

1. за якістю – стандартизовані, нестандартизовані;

2. за призначенням – загальнодіагностичні (особистісні опитувальники, тести інтелекту), тести професійної придатності, тести спеціальних здібностей (технічних, музичних тощо), тести досягнень;

3. за матеріалом, яким оперує досліджуваний – бланкові, предметні (кубики Кооса, субтест «складання фігур» тесту інтелекту Д. Векслера тощо), апаратурні;

4. за кількістю досліджуваних – індивідуальні, групові;

5. за формою відповіді – усні, письмові;

6. за провідною орієнтацією – тести на швидкість, тести потужності (тестові завдання є складними, час розв’язання не обмежується; з’ясовується успішність та спосіб розв’язання задачі), змішані тести;

7. за ступенем однорідності завдань – гомогенні (завдання однотипні, спрямовані на виявлення визначених особистісних та інтелектуальних властивостей), гетерогенні (завдання різноманітні та використовуються для оцінювання різних характеристик інтелекту);

8. за комплексністю – ізольовані тести, тестові набори (батареї тестів);

9. за характером відповідей на завдання – тести із закладеними відповідями, тести з вільними відповідями;

10. за областю охоплення психічного – тести особистості та інтелектуальні тести;

11. за характером розумових дій – вербальні, невербальні.

Класифікація психодіагностичних методів за О.О. Бодальовим та В.В. Століним. Автори об’єднують методи психодіагностики у групи на таких підставах:

1. за характером методичного принципу, якій покладено в основу прийому – об’єктивні тести (в яких можлива правильна відповідь, тобто правильне виконання завдання), стандартизовані самозвіти (тести-опитувальники, відкриті опитувальники, шкальні техніки, рольові репертуарні решітки тощо), проективні техніки, діалогічні техніки (бесіда інтерв’ю, діагностичні ігри);

2. за ступенем залучення до діагностичної процедури психодіагноста та ступенем його впливу на результат психодіагностики – об’єктивні (мінімальний ступінь залучення до процедури проведення, обробки та інтерпретації результату), суб’єктивні (великий ступінь залучення).

Після цього слід приступити до детального вивчення кожного з визначених планом методу психодіагностики. Зверніть увагу на те, що в психодіагностиці дуже популярними є стандартизовані самозвіти, які включають особистісні опитувальники; шкальні техніки; індивідуально-оріентовані (ідіографічні) техніки. Незважаючи на те, що в одну групу об’єднані як номотетичні, так і ідіографічні методи, всі вони ґрунтуються на єдиному методичному принципі: інформацію про особистість досліджуваного експериментатор отримує зі слів самого респондента.

Розглядати питання про види методів краще через їх порівняльний аналіз, тому наведемо короткі характеристики цих методів:

1. Особистісні опитувальники містять набір пунктів (питань або тверджень), відносно яких досліджуваний виносить судження, або з якими він може погодитися (не погодитися). За допомогою тестів-опитувальників виокремлюються риси (фактори) особистості або типи особистості. Особистісні опитувальники можуть бути підрозділені на опитувальники рис особистості (наприклад, 16 факторний опитувальник Р. Кеттелла), типологічні опитувальники (наприклад, ММРІ), опитувальники мотивів (наприклад, опитувальник мотивації схвалення Марлоу-Крауна), опитувальники інтересів, опитувальники цінностей і опитувальники установок.

2. Шкальні техніки передбачають оцінювання тих чи інших об’єктів за ступенем вираженості в них якості, котра задана шкалою (наприклад, методика дослідження самооцінки Дембо-Рубінштейн, семантичний диференціал Ч. Осгуда).

3. Індивідуально-орієнтовані (ідіографічні) техніки відрізняються від указаних вище методів тим, що параметри, котрі оцінюються не задаються ззовні, а виокремлюються на основі індивідуальних відповідей суб’єкта (наприклад, методика репертуарних решіток).

Основні проблеми використання особистісних опитувальників пов’язані з можливістю фальсифікації відповідей і, як наслідок, – зниженням їхньої достовірності.

Причинами недостовірності самозвітів є:

1. відсутність у досліджуваного чіткого уявлення про те, що у нього запитують;

2. досліджуваний нездатний оцінити ті риси, про які його запитують;

3. позиційний стиль відповідей (досліджуваний починає відповідати на всі питання в одному ключі, наприклад, негативно);

4. досліджуваний дає випадкові відповіді на питання;

5. на досліджуваного впливає фактор соціальної бажаності, що змушує його подавати себе у вигідному світлі, давати соціально схвалені відповіді.

Для запобігання цього вводяться спеціальні питання (“шкали неправди”), контрольні шкали, дублюючі питання тощо.

П ри розгляді питання про методи важливо зрозуміти, що – в психології є також група так званих проективних методик – сукупність спрямованих на дослідження особистості методик, які ґрунтуються на феномені проекції – винесення назовні несвідомих інстинктів, потягів, конфліктів. На розвиток проективного методу значно вплинули класичний психоаналіз, холістичний підхід у психології, експериментальні дослідження школи New Look. Проективні методики, з точки зору психоаналізу, спрямовані на діагностику причин дезадаптації особистості, виявлення неусвідомлюваних потягів, конфліктів і способів їх вирішення (механізмів захисту).

Холістичний підхід у психології, наголошуючи на унікальності цілісності особистості, розглядає проективний метод як спосіб структурування досліджуваним елементів власного “життєвого простору” з метою створення та підтримки “особистого світу”.

Експериментальні дослідження школи New Look збагатили проективний метод такими пояснювальними конструктами, як “когнітивний стиль”, “контроль”, а також розумінням процесу сприймання як селекції стимулів, котрі відповідають, суперечать або загрожують потребам індивіда.

Всі проективні методики мають низку особливостей, які істотно відрізняють їх від стандартизованих методів, а саме:

• особливості стимульного матеріалу;

• особливості поставленого перед досліджуваним завдання;

• особливості обробки та інтерпретації результатів.

Зверніть увагу на те, що специфікою стимульного матеріалу проективних методик є його неоднозначність, розмитість, невизначеність, слабка структурованість, що є необхідною умовою реалізації принципу проекції. В процесі взаємодії особистості зі стимульним матеріалом відбувається його структурування, під час чого особистість здійснює проекцію свого внутрішнього світу, проявляє потреби, конфлікти, тривогу.

Особливістю поставленого перед досліджуваним завдання є, по-перше, його прихований, непрямий характер. Незнання респондентом мети обстеження, предмету діагностичної інтерпретації зменшує ймовірність фальсифікації ним відповідей. По-друге, виконання проективного завдання передбачає конструювання, розвиток, доповнення, інтерпретування досліджуваним стимулів, на основі чого робиться висновок про його неусвідомлювані особистісні властивості. При цьому під час вирішення проективних діагностичних завдань досліджуваний може давати необмежену кількість відповідей, які не розглядаються як “правильні” або “неправильні”.

Проективні методики скоріше пов’язані з якісним, ніж кількісним, підходом до дослідження особистості. Адже більшість із них не має стандартизованого апарату для об’єктивної обробки отриманих результатів, у зв’язку з чим під час роботи психодіагноста з проективними методиками досить часто спостерігається суб’єктивізм трактувань, контрпроекції тощо. Тому для більш точного дослідження дані, отримані за допомогою проективних методик, слід зіставляти з даними, отриманими за допомогою об’єктивних психодіагностичних методів.

Класифікація проективних методик. Серед проективних тестів розрізняють такі групи методик [8, С. 107]:

• конститутивні – структурування, оформлення стимулів, надання їм сенсу (тест Роршаха);

• конструктивні – створення з оформлених деталей осмисленого цілого (тест Е.Міру);

• інтерпретативні – тлумачення певної події чи ситуації (Тематичної апперцепції тест, ТАТ);

• катартичні – здійснення ігрової діяльності в особливо організованих умовах (психодрама);

• експресивні – малювання на вільну або задану тему (методика “Будинок-Дерево-Людина”);

• імпресивні – надання переваги одним стимулам (як найбільш бажаним) по відношенню до інших (тест вибору кольору Люшера);

• адитивні – завершення речення, розповіді, історії (методика “Завершення речення”).

Зверніть увагу на те, що, питання про застосування комп’ютерних технологій у сучасній діагностиці винесене на самостійне опрацювання. Важливе значення в розвитку психодіагностичних методик мають технічні засоби стимуляції, реєстрації і обробки психодіагностичної інформації. Ці засоби знайшли своє втілення в сучасних високопродуктивних комп'ютерах з їх могутніми операциональнимі і образотворчими можливостями. Використання в психодіагностиці комп'ютерних технологій спричиняє декілька важливих ефектів:

- автоматизація кропітких операцій психодіагностичного обстеження, таких як інструктаж досліджуваної людини, пред'явлення стимулів, реєстрація відповідей досліджуванної людини, ведення протоколу, розрахунок і видача результатів і тому подібне За рахунок такої автоматизації підвищується рівень стандартізациі, точність і швидкість отримання вихідних діагностичних даних;

- проведення масових психодіагностичних обстежень в стислі терміни, як результат оперативності обробки інформації;

- реалізація нового вигляду психодіагностичних обстежень. Наприклад, оформлення психодіагностичних методик у вигляді комп'ютерних ігор, заміна статичних стимулів у вигляді текстів і малюнків на рухомі динамічні об'єкти, можливість реєструвати раніше недосяжні параметри реакцій випробовуваних і т. д.;

- створення нових алгоритмів розпізнавання образів в психодіагностиці і методів штучного інтелекту.

Але, слід взяти до уваги, що неможна ототожнювати процедури та результати бланкового та машинного тестування. С.М.Морозов у своеї роботі [9]наводить таку думку: «Простота експлуатацiї комп'ютерних засобiв часто-густо призводить до використання методик "аматорами" , що не мають спецiальної психодiагностичної пiдготовки. Саме вони звичайно припускаються необгрунтованого спрощення, здiйснюючи прямий перенос бланкових методик на результати комп'ютерних версiй. На теренах України та Росiї численнi "комп'ютернi кооперативи" не без певного успiху експлуатують невибагливiсть попиту на психологiчнi послуги та заповнюють ринок програмними продуктами, у яких тести використовуються в одному пакетi з астрологiчними забавами. Фахiвцями вже не однарозово раз пiдкреслювалось, що комп'ютерна технологiя у протилежнiсть бланковому тестуванню надає змогу радикального покращення діагностичного методу, але при цьому комп'ютерна технологiя може використовуватись тiльки квалiфiкованим та компетентним психологом-психодiагностом”.

У якостi основної проблеми комп'ютерного тестування слiд вказати на питання адекватного переносу традицiйного методу на комп'ютер з урахуванням тих нових факторiв, що утворюються завдяки присутностi комп'ютера. Це ставить насамперед необхiднсть емпiричного та теоретичного аналiзу закономiрностей змiн надiйностi та валiдностi при використаннi рiзних версiй тестування вiдповiдно рiзних груп пiддослiдних, а також рiзних типiв психодiагностичних методик

В даній теме також рекомендовано самостійно дослідити проблему використання даних фізіогноміки, хірософії, графології у психологічної діагностиці. З цієї теми бажано заслухати реферат, потім висловити свою думку про те, наскільки науковими є ці підходи, на яких даних побудована їх доказова частина, чи можна на підставі таких методів робити достовірні та обґрунтовані висновки про людину, прогнозувати її поведінку та досягнення?

Для перевірки та закріплення знань виконайте практичні завдання та розв’яжіть задачі.