3.3. Модель кругообігу з включенням державного сектору.

Під державним сектором розуміються як центральні так і місцеві органи влади. Державний сектор пов’язаний з економічною системою через: – чисті податки, тобто податкові надходження від домогосподарств за мінусом державних трансфертних виплат (Т); – державні видатки (G); – державні позики, які здійснюються при наявності дефіциту державного бюджету (G > Т); – державні заощадження, які здійснюються при наявності надлишку бюджету (G < Т) (рис. 1.5). Введення державного сектору не порушує рівноваги, оскільки: 1) з точки зору доходів: доход розподіляється не тільки на споживання (С) і заощадження (S), але і сплату податків (T): Y = C + T + S; 2) існує три види витрат на товари і послуги — споживчі, інвестиційні і державні, тобто з точки зору витрат (або національного продукту): Y = С + 1 + G; Y = C + T + S = C + I + G.

3.4. Модель кругообігу для відкритої економіки.

Відкрита економіка — це економічна система, яка зв’язана з іншими державами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій (рис. 1. 6.). Так як в моделі відображено тільки грошові потоки, то: – експорт (Е) — це потік грошових виплат в систему на внутрішні ринки продуктів; – імпорт (I) — потік з внутрішньої національної економіки за кордон; – чистий експорт (NE) — різниця між величиною експорту та імпорту. Імпортні товари і послуги купуються і домогосподарствами, і фірмами, і державою. Для спрощення відображається лише найбільша категорія — імпорт товарів споживання. Якщо Е < Z, NE < 0, різниця буде оплачена чи шляхом позики у іноземних фінансових посередників, чи шляхом продажу реальних і фінансових активів іноземцям. Такі операції — чистий притік капіталу (притік фінансових ресурсів), зображено як потік до внутрішнього фінансового ринку. Якщо Е > Z, NE > 0 — відтік капіталу — економічна система дає позики іноземцям чи купує іноземні фінансові та реальні активи. Сукупність основних макроекономічних взаємозв’язків можна представити у вигляді схеми (див. рис. 1.6). Аналізуючи рис. 1.6, можна зробити висновок, що рівність між національним продуктом і національним доходом у відкритій економіці зберігається: 1) з точки зору доходів: Y = C + T + S + Z, 2) з точки зору витрат: Y = C + I+G + E, де С – витрати домогосподарств; Т – сума податків; S – заощадження домашніх господарств; Z – сума імпорту; Е – сума експорту; I – сума інвестицій; G — державні витрати; Y – національний доход (національний продукт).

3.5. Поняття «відтоків» та «ін’єкцій».

Доходи домогосподарств використовуються крім споживання ще й на заощадження, сплату податків, купівлю імпортних благ (S, T, Z). Ці потоки називають «відтоками». Тоді: Y = C + T + S + Z, або Г = С + Е відтоків. З іншого боку існує три види витрат крім споживчих (С). Це інвестиційні й державні витрати та витрати закордону на закупівлю нашого експорту (І, G, Е). Ці потоки називаються «ін’єкціями» або «притоками». Тоді: Y = С + I + G + Е, або Y = С + І ін’єкцій Оскільки, за умови кругообігу національний продукт дорівнює національному доходу, то: C + I + G + E = C + T + Z + S => I + G + E = I + Z + S Отже, отримуємо, що загальна сума «відтоків» дорівнює загальній сумі «ін’єкцій». Слід зауважити, що дана рівність діє лише для загальних сум.