Лабораторна робота 8

ВПЛИВ ПЛАСТИФікуючих ДОБАВОК

НА ВЛАСТИВОСТІ ЦЕМЕНТУ

Мета роботи - закріпити теоретичні знання про властивості і роль пластифікуючих добавок у цементах.

Основні положення. Збільшення водоцементного відношення призводить до зниження міцності, морозостійкості і щільності цементних матеріалів. Але з урахуванням технологічних вимог пластичні суміші мають перевагу, тому що їх легше укладати у конструкції. Задачу одержання пластичних сумішей без збільшення водоцементного відношення можна вирішити введенням пластифікуючих добавок. Поверхнево-активні речовини, що входять до складу цих добавок, адсорбуючись на поверхні зерен цементу, зменшують тертя між ними, завдяки чому суміш стає більш пластичною. До пластифікуючих добавок відносяться такі, як сульфітно-спиртова барда (ССБ), лігносульфонати технічні (ЛСТ), суперпластифікатори типу С-3 та інші.

Однак пластифікуючі добавки сповільнюють гідратацію цементу, що призводить до уповільнення темпів тверднення бетону в різному віці. Ступінь дії пластифікуючих добавок залежить від цілого ряду факторів: мінералогічного складу клінкера, тонкості помелу, умов тверднення. У залежності від цього кількість добавки визначається експериментальним шляхом.

Прилади і матеріали: струшуючий столик, чаша з лопаткою для затворювання, форми зразків-балочок 4х4х16 см, прилад Віка, машина МИИ-100, гідравлічний прес, ванна з гідравлічним затвором.

Хід роботи.

В якості пластифікатора можна використовувати добавки ЛСТ, С-3 чи інші пластифікатори.

Добавки вводять у портландцемент разом з водою затворювання у кількості 0,1...1% від маси цементу (у перерахунку на суху речовину). Якщо добавка використовується у виді розчину, кількість добавки і води повинна бути перерахована з урахуванням густини (концентрації) розчину.

Готується тісто нормальної густоти з дозуванням добавки у зазначених вище межах (2-3 склади) і контрольний склад без добавки. Потім з кожного складу готують розчин складу 1:3 з однаковою рухливістю.

Об’єм замісів кожного складу призначається з розрахунку виготовлення чотирьох серій по 3 зразки у кожній.

Через 2, 7 та 28 діб зразки витягають з води і випробовують для визначення міцності при згині і стиску. Отримані дані заносять у табл.8.1.

Таблиця 8.1

Вид добавки	Кількість добавки від маси цементу, %	Нормальна густота, %	В/Ц	Міцність, МПа
				при згині			при стиску
				2	7	28	2	7	28
	0,1
	0,3
	0,6
	1,0

За даними табл. 8.1 будують графіки, що відбивають залежність між міцністю, нормальною густотою, водоцементним відношенням і кількістю добавки.

Висновки по роботі.