§1.1 Іопередникії сучасних видань

Створення перших рукописних книг на нашій планеті, що розпочалося слідом за винайденням кожним народом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами. Навряд чи вдасться комусь з нинішніх чи майбутніх учених об'єктивно дослідити питання про те, який з народів, чи котра з особистостей були першопроходцями у цій справі. Адже такий дивовижний набуток людської культури як книга утворився не відразу і не завдяки чиємусь генію, а став результатом довготривалого поступу цілих народів трудним шляхом виживання й пізнання сутності дарованого Богом людського буття.

Виникнення Спроби якимось чином залишити на землі

письма слід своїх думок, переживань, заповітів ро-

й алфавіту били наші предки багато тисячоліть тому.

як предтеча Так виникло письмо — система умовних

кнпгописання знаків і символів, які закріплювалися на певному матеріалі (глиняній чи дерев'яній дошці, камені, папірусі, тканині тощо) з метою передачі їх змісту тим землянам, які житимуть у відмінному часовому і географічному вимірах.

Отож, витоки книги слід шукати саме в часах виникнення письма й алфавіту того чи іншого народу. Найдавнішими і найпростішими писемними знаками були різноманітні познач-ки-рахівнички, поява яких спонукалася потребами повсякденного життя, — необхідністю фіксації, скажімо, кількості забитих звірів, обміняних шкір. Наступним попередником простих форм символів-знаків — літер, ієрогліфів, слів — стало так зване картинне або малюнкове письмо, яке ще називають піктографічним (назва походить від латинського слова піктус — "писаний фарбами" і грецького графо — "пишу").

Про предмет, а то й цілу подію, розповідалося цими ма-люнковими зображеннями. Найпоширенішими сюжетами раннього картинного письма були сцени полювання, міжплемінних сутичок, а то й цілих військових баталій, повідомлення про кількість загарбаних міст, доставлених рабів чи забитих учасників загарбницьких походів. Серед вервиці земних подій,

які прагнули увічнити творці ерших текстів, була й праця в ремісничих майстернях, на полях, відпочинок довкола домашнього вогнища. Особливістю піктографічних текстів була їхня простота і зрозумілість не лише співплемінникам, а й тим, хто не знав їхньої мови.

Пізніше певні малюнки, значки стали символізувати окремі слова і поняття. Так виникло ідеографічне письмо (від грецьких слів idea — "поняття", графо — "пишу"). Згодом, у результаті тривалого еволюційного розвитку первинних суспільств, ідеографічне письмо видозмінювалося — окремий значок став характеризувати окремі літери, а ті, відповідно, — окремі звуки мови. Це поклало початок фонетичному письму, а відтак і початок азбук, які для кожного народу набували своїх специфічних особливостей.

Таким чином, виникнення письма й алфавіту стало передумовою становлення і розвитку такої випробуваної століттями форми закріплення та передачі інформації, якою виявилася спочатку рукописна, а згодом і друкована книга.

Первинний Як виглядали перші рукописні книги, яки-

видакпичий ми були первинні матеріали для їх створен-

матеріал ня, як і чому ці матеріали змінювалися?

Прообразом перших рукописних книг можна вважати ті тексти, що писалися на кам'яних скелях у пустелях, у печерах, на стінах палаців, окремих великих плитах і спеціально підготовлених для цього стелах. Першокниги народжувалися також на плоских табличках, виготовлених з випаленої глини, бамбукових дощечках, висушених пальмових листях, черепаших панцирах, папірусі, пергаменті, кольорових плетінках чи шнурках і навіть на кістках тварин, що приносилися в жертву. (Саме на та-

22 ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ У СВІТІ

ких кістках були створені перші ієрогліфічні пам'ятки китайської писемності в XIV—XII ст. до н. е.).

У стародавні часи, висловлюючись сучасними термінами, дуже поширеним матеріалом для фіксування і поширення інформації була м'яка глина. Цей первинний "книжковий" матеріал був чи не найголовнішим упродовж IV—III століттях до н. є. у країнах Передньої і Середньої Азії, на острові Крит. Розрізані на однакові пластинки відповідної товщини форми з добре вимішеної глини ретельно випалювали на вогні, а перед тим до них бралися каліграфи — спеціально підготовлені для цього перші творці книг.

Згодом (III століття до н. е.), переконавшись у ненадійності глини, творці книг все активніше почали використовувати папірус. Папірус (у перекладі з єгипетського означає дослівно "річкове дерево") — це тростинова рослина, товщиною від десяти сантиметрів, якої було достатньо вздовж берегів повноводного Нілу. Технологія виготовлення папірусних аркушів була такою: стовбур рослини, що виростала прямо з води, зрізували на глибині більш ніж пів метра, розтинали вздовж на тонкі пластинки, складаючи їх рівно одну побіля одної. З кожної зрізаної рослини виходило до десяти таких пластинок. їх потім замочували на добу у воді, звільняючи таким чином деревину від крохмалів, солей, смол. Ця процедура повторювалася доти, поки розрізані пластинки не ставали прозорими. Затим їх розкладали тісно одна біля одної на спеціально підготовлених столах. Наступний шар таких же пластин клали на попередній упоперек, потім — знову поздовжній шар. Таку своєрідну конструкцію змащували спеціальним клейким розчином (ним слугував сік, видавлений

23

з папірусу) і вкладали під масивний кам'яний прес до двох діб. Після матеріал висушували на сонці, розгладжували за допомогою черепашників і полірували спеціальним розчином. У результаті цих операцій папірус ставав придатним для нанесення на нього текстів — як писаних, так і мальованих. Цей матеріал мав колір світло-сірого піску.

Виробництво і використання папірусу для створення різноманітних текстів продовжувалося аж до XII століття н. е., поки його остаточно не витіснив дешевший і ефективніший спосіб виготовлення звичайного паперу.

Цікаво, що ідеєю вивчення досвіду стародавніх єгиптян у виготовленні довговічного папірусу загорівся у 60-х роках минулого століття єгипетський учений Хасан Рогаб. На берегах Нілу він створив незабаром оригінальну плантацію і побудував у Каїрі спеціальну фабрику для виготовлення папірусу за стародавніми рецептами. Таким чином, цей знаменитий папірусолог заснував своєрідний, єдиний у світі, інститут папірусу та поставив на перенасичений паперовий ринок світу перші партії цього давнього книжкового матеріалу. На ньому вручну виготовляють картини, в основі яких — стародавні єгипетські сюжети. Охочих придбати такі мистецькі витвори не зменшується.

Фрагмент рукописного тексту та ілюстрацій до нього з давньоєгипетської "Книги Мертвих", викопаного в сувійному варіанті на папірусі

Н апередодні винайдення паперу у книготворчій справі тривалий час панувала ера пергаменту (з II ст. до н. е.). Це спеціально вичинені шкіри тварин (овець, кіз, ослів, телят, свиней), які розрізували рівними прямокутними шматками і скріплювали вздовж складеними навпіл сторінками-части-нами або скручували у вигляді сувоїв і використовували для написання текстів. На відміну від папірусу, добре вичинені шкіри давали можливість відтворювати тексти й малюнки кращої якості, до того ж, з обох боків. Ще одна перевага такого матеріалу — його довговічність. В історії давньої книги можна зустріти немало сюжетів, коли переписувачі використовували для створення нових книг вже вживані пергаментні зшитки. Для цього вони ретельно змивали попередні тексти, нерідко писані іншими мовами, і після просушування творили на таких сторінках нові книги. Це був дорогий спосіб виготовлення книг, тому й ціна на них була значно вищою. Свою назву пергамент отримав від середньоазійського міста Пергам (нині Бергам у Туреччині), де був винайдений і вперше