378 Українська видавнича справа в німеччині
валися лише назви та автори книг. Ще однією особливістю цієї серії була наявність у кожному виданні передмови та приміток.
У цій серії побачило світ понад півсотні книг, передусім кращих творів класичного і тогочасного красного письменства, позначених високим громадянським пафосом і художньо-естетичним рівнем. Це й "Слово о полку Ігоревім", і "Твори" (у двох томах) І. Котляревського, й ілюстрований "Кобзар" Т. Шевченка, і "Твори" П. Куліша (у двох томах), і збірники творів О. Стороженка та В. Леонтовича, і "Словник української мови" Б. Грінченка. Виходили й наукові розвідки, такі як "Життя й відносини на радянській Україні" І. Герасимчука, науковий збірник "Пам'яті Івана Франка", упорядкований 3. Кузелею.
Видавництво відважилося "тягнути" ше одну книжкову серію — "Українську народну бібліотеку". З її маркою побачили світ два томи антології української поезії від найдавніших часів до початку XX століття "Золоті струни", роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"
З грудня 1923 року при видавництві засновується журнал "Літопис політики, письменства і мистецтва ", який регулярно виходив як щотижневик до кінця 1924 року. Головним редактором часопису був С. Томашпільський.
Бодай фрагментарно осягати цей масив друків не можна без відчуття захоплення подвижництвом і ентузіазмом його творців. Адже на шляху творення кожного видання виникали колосальні труднощі, долати які доводилося в умовах повної невизначеності за свою завтрашню долю, за щоденний шматок хліба й за кошти, які слід було десь віднаходити, аби реалізувати все те, що створив автор у неприглядному з технічного боку руколисі (здебільшого це були різного формату й кольору аркуші, заповнені з двох боків олівцевим скорописом) у чітко структуроване й бездоганно виправлене книжкове видання. До цього ще слід додати й брак відповідних шрифтів, які хронічно відчували українські видавці на чужині.
Про те, в яких умовах випускали працівники "Українського Слова" своє чергове видання, і як вони ставилися до виконання своїх обов'язків, може засвідчити історія перетворення з рукопису в значну за обсягом книгу у трьох частинах фун-
37!)
Між днома гиітоііііми ішіппміі
даментального дослідження Д. Дорошенка "Слов'янський світ в його минулому й сучасному".
Починаючи зсередини 1921 року, прибувши до Берліна, автор інтенсивно шукав видавця, який би зацікавився підготовленим до складання рукописом. На початку знайомі порадили йому звернутися до керівників однієї російської видавничої фірми, які, оцінивши зміст та ідею дослідження з позицій "старшого брата", категорично відмовили у виданні. Далі рукописом зацікавилося "Українське Слово". З 29 січня по 5 березня його інтенсивно передруковували на друкарській машинці. Після матеріал віддали на складання в друкарню, де й почалися технічні проблеми: там бракувало цілого ряду слов'янських шрифтів, зокрема, польською, сербською, чеською мовами. Оскільки йшлося про історію слов'янських народів, уникнути цитат цими мовами було неможливим. Майбутні книжкові сторінки витримали кілька коректур. Дбаючи про культуру видання і його належний науковий рівень, видавці звернулися до представників посольств слов'янських країн, аби ті переглянули зокрема білоруську, сербо-лужицьку і сербо-хорватську частини. На час роботи з коректурою в Німеччині через інфляцію різко стрибають ціни, й зібраних на початку коштів практично не залишається на друк. Вихід видання ж анонсувався за попередньою ціною, яка тепер мала зрости вчетверо. Далі належало це видання не лише випустити в світ, а й продати, повернути бодай частину витрачених коштів і вкласти їх у наступне видання...
Інші На початку 1923 року в Берліні відкри-
україїіеькі вається виставка книг українських видав-
вмдашшцтіш ництв у Німеччині. На ній були представ-
у Німеччині • лен> чи не всі зразки новинок українського друку, які побачили світ на німецьких землях протягом 1922 року. Завдяки зафіксованим українським істориком у діаспорі С. Наріжним статистичним даним з цієї виставки сьогодні можна відтворити справжню картину учасників видавничого руху в цій країні за кількістю і назвами видавництв. Картина виглядає такою:
"Українська накладня" — 40 книг, багато листівок;
"Українське Слово" — 16 книг;
І
380 УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА В НІМЕЧЧИНІ
"Українське видавництво в Катеринославі" (перенесене до Берліна) — 9 книг;
"Ратай" — 4 книги;
"Українська Студентська Спілка" — 2 книги;
"Вукоспілка" — 2 книги;
"Космос" — 2 книги;
< • "Нова Україна" — 2 книги;
'. • "Вільна Спілка" — 2 книги;
і • "УСДРП"-2книги;
"Знання — то сила" — 1 книга;
"Українське книгознавство" — 1 книга;
"Українська кустарна спілка" — 1 книга.
Таким чином, за наявними даними, лише протягом одного року в Німеччині діяло 13 українських видавництв, переважна більшість яких знаходилася в Берліні. Проте ці дані ніяк не можна вважати остаточними. Адже ряд видавців могли й не знати про організацію такої виставки, оскільки організовувалася вона приватним чином, з ініціативи "Видавництва української молоді". До таких, скажімо, можна віднести видавництво Ольги Дякової.
Якби цей, практично невідомий досі в історії вітчизняної видавничої справи, освітній і друкарський осередок нічого й не видав більше крім "Енеїди" І. Котляревського, то він все одно заслуговував би доброї згадки в окремому абзаці.
ІВАН Ш»ЖЬНШ
ШЩй
НЯ УКРЖНСЬКУ МРВУПЇРШЦЮВЯНЯ
з переднім елевом тя примітками
npocji Б.гЧепкого
еегмціями тя зяетявкями
Я. Штірєн.
Особливість цього видання полягає в тому, що за умов дорожнечі на папір і поліграфічні послуги має воно досить високий презентабельний вигляд. На подарунковий характер книги вказує її великий формат, шрифтова гама, по-
ВИДАВНИЦТВО
СМЫП ДЬПКОВЯ
"Еисїда" Іішма Котляревського іімдаїшицтва Ольги Диконої — одне :і кращих діасіїоріїих ііидаїи. 20-х рокіїї XX ст.
381
Між двома піітоніїмії і'.іііікіміі
ліпшена верстка, високоякісний папір і, найголовніше — численні ілюстрації, майстерно виконані художником А. Штіре-ном. Герої немеркнучої поеми засновника нової української літератури зодягнуті в українські народні костюми, наділені чітко окресленими національними рисами. Така книга безумовно викликала особливі хвилювання кожного, хто брав її до рук. Адже своїми сторінками доторкувалася до глибинних струн душі емігранта, нагадуючи про покинуту батьківщину, її історію, мову, культуру. У тому, що "Енеїда" з'явилася саме такою в світ й по-доброму подивувала чужинців, заслуга передусім одного з найактивнішіх діячів української західноєвропейської еміграції Б. Лепкого, який не лише підготував до друку текст зі своєю передмовою та примітками, а й віднайшов потрібні кошти, друкарню. У річницю 200-ліття появи в світ "Енеїди" 1998 року це прекрасне берлінське видання, як літературна і видавнича пам'ятка, було перевидано репринтним способом у Рівному з післясловом академіка М. Жулинського.
З видавництв цього періоду варто виділити передусім "Українську накладню". Це одне з найстаріших українських видавництв, засноване Яковом Оренштайном у Коломиї 1903 року. Єврей за національністю, він глибоко проникся історією й культурою своєї другої батьківщини — України — й немало встиг зробити на її видавничому полі. Доля склалася так, що в 1919 році він перебрався до Німеччини. Спочатку в Лейпциг, затим — у Берлін, де продовжував здійснення свого великого видавничого проекту — 200-томної "Загальної бібліотеки". Це невеликого
Німецькі друки
"Української накладні"
Якоиа Орснигганіїа