§ 3. Тематичний, мовний та географічний аспекти 472

• Тематичний аспект 472

• Мовний аспект 475

• Географічний аспект 477

Рекомендована література до загального курсу 480

Покажчик імен 481

Географічний покажчик 489

Покажчик видавництв та друкарень 492

Summary 494

Нормативний курс "Історія видавничої справи" відноситься до циклу професійно-орієнтованих дисциплін, що вивчаються на факультетах і відділеннях класичних університетів та інститутів, а також в інших вищих закладах освіти України за спеціальностями "Журналістика" і "Видавнича справа та редагування". В дещо видозміненому вигляді подібний курс під назвою "Історія книги" читається на відповідних факультетах інститутів та університетів культури.

І в першому, і в другому випадках об'єктом дослідження в історичному розрізі стає видавнича справа. У відповідності з українським законодавством, це сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Поняття видавнича продукція включає в себе надзвичайно розмаїтий спектр видань за певними типологічними ознаками: цільовим призначенням, аналітичною переробкою інформації, інформаційними знаками, матеріальною конструкцією, обсягом, періодичністю, внутрішньою структурою, зовнішньою конструкцією та призначенням. Це книги, брошури, календарі, газети, журнали, листівки (текстові, зображальні), плакати, буклети, альбоми, атласи, карти, етикетки, офорти, гравюри тощо.

Зважаючи на таку розмаїтість друкованих видань, поява кожного виду з яких відноситься до різних часових вимірів і питома вага та вплив яких на громадську думку є далеко не рівнозначними, історична традиція ствердила побутування терміна "видавнича справа" не лише в широкому (створення і розповсюдження людиною писаної, друкованої, а тепер уже й електронної продукції), а й у вужчому значенні. За загальноприйнятим у різних енциклопедіях визначенням, цей термін традиційно вживається в контексті книговидання, куди відносяться практично всі види неперіодичних видань. За узагальненим же поняттям періодичних видань (газети, журнали), як також і за всіма теле- і радіопрограмами, віддавна закріпився термін "журналістика".

Видавнича справа та редагування як спеціальність виникла значно раніше журналістики. Протягом століть до появи

16

ВСТУП

ВСТУП

17

перших газет саме рукописні та друковані книги були чи не єдиним на земній кулі засобом комунікації.

Витоки видавничої справи слід шукати в стародавніх часах виникнення письма й алфавітів того чи іншого народу, коли в людей з'явилася можливість залишати для нащадків у спадок свої уречевлені думки, набуті знання, переживання, заповіти. А первинними формами видавничої продукції можна вважати тексти, писані ідеографічним (картинним), фонетичним та алфавітним письмом на різноманітних матеріалах — кам'яних брилах, мідних, глиняних, дерев'яних пластинках, кістках тварин, бамбукових зрізах, папірусі, пергаменті, папері.

Вивчення історії видавничої справи розпочалося відносно недавно і на початку мало типову схему: історія письма, рукописні шедеври стародавнього світу та епохи середньовіччя, а з XV століття — часу виникнення друкарського верстата — вже як історія друкарства. Головний акцент автори таких досліджень робили на формах книги, майстерності каліграфів та оформлювачів, технічних засобах їх творення. Рідко предметом детального розгляду ставав зміст видань, і ще рідше — їхні функції. Безумовно, що комунікативний аспект тогочасної видавничої продукції несправедливо недооцінювався.

За починанням французьких дослідників, з кінця XIX століття історія видавничої справи стала розглядатися у контексті подвійної природи головного видавничого продукту — книги: і як матеріальної конструкції, і як носія певної суми знань та ідей. На порядок денний поставала потреба досліджувати не лише саму друкарську справу та інші видавничо-поліграфічні процеси, а й суспільно-політичні обставини, в яких вони розвивалися, драматичні житейські колізії тих особистостей, хто це нелегке й відповідальне ремесло обирав сенсом свого існування. В поле зору дослідників цього ще й досі не пізнаного і не поцінованого своєрідного феномена загальноцивілізаційного поступу людства потрапляли також обставини побутування конкретного друкованого продукту, його вплив не лише на окремих особистостей, а й на суспільні процеси, що відбуватися під впливом такого побутування в конкретну історичну епоху.

Отож, предметом історії видавничої справи є цілісна історія створення, поширення, використання тих чи інших видів

видавничої продукції, переважно книги, та результати їх функціонування.

Досі в Україні не створено цілісного монографічного дослідження, як також і навчального видання, в якому історія видавничої справи (світової та української) базувалася б не на застарілих ідеологічних концепціях і догмах, а враховувала новий, переважно архівний, матеріал, здебільшого невідомий читачеві. Тому цей підручник є першою спробою заповнити таку суттєву прогалину.

Праця складається з вступу та 17-ти основних тем, кожна з яких поділена на параграфи, а ті, в свою чергу, — на "ліхтарики". В основу викладу матеріалу покладено хронологічний підхід: в одній темі висвітлюється певний історичний період — від часу появи ранніх осередків рукописної книги на Близькому Сході, в Азії та Європі задовго до Різдва Христового до сучасного стану видавничої справи незалежної України. Виняток зроблено лише для двох тем — "Становлення і розвиток наукового книговидання" та "Книги Святого Письма в світі і в Україні: історико-видавничий аспект", де до відбору й аналізу матеріалу застосовано тематичний підхід.

Зважаючи на те, що значний масив українських видань у різні часи творився й поширювався за кордоном, до підручника включено окремі теми, які вперше у вітчизняній історіографії висвітлюють основні етапи розвитку української видавничої справи у країнах найбільшого переселення наших земляків — Німеччині, Франції, Канаді. Матеріал цих трьох тем у підручнику є ексклюзивним: він зібраний автором нещодавно під час тривалих у часі наукових стажувань у цих країнах і опрацювання тамтешніх колосальних архівів української еміграції.

Оскільки історія творення і впливу на громадську думку вітчизняних періодичних видань грунтовно висвітлюється в нормативному курсі "Історія української журналістики", в цьому підручнику вони майже не розглядаються. Про редакції періодичних друкованих органів та їх провідників ідеться лише в тих випадках, коли вони самі активно розгортали видавничу діяльність, випускаючи також книжкову продукцію, або коли книжкові видавництва паралельно готували до друку газетно-журнальні видання, що характерно, здебільшого, для діяльності діаспорних видавців.

18 ВСТУП

Автор вважає за свій обов'язок висловити глибокі слова вдячності тим зарубіжним установам, організаціям, закладам і особистостям, які всіляко сприяли під час наукового стажування та збору архівних і джерельних матеріалів для написання цього підручника.

Це, передусім, Колегія Св. Андрея при Манітобському університеті (Канада), консисторія УПЦ в Канаді, Український вільний університету Мюнхені (Німеччина), Наукове товариство імені Шевченка в Європі, Українська бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі (Франція).

Щире визнання за допомогу хочеться висловити митрополиту Василію, Анні Фігус-Ралько, д-ру Степану Ярмусю, о. Тимофію Міненку з Вінніпега, Галині Змієнко-Сенишин з Монреаля, о. Богдану Демчуку із Саскатуна, проф. Ігорю Качуровському, д-ру Олексі Вінтоняку, д-ру Миколі Шафо-валу з Мюнхена, акад. Аркадію Жуковському, Ярославі Йо-сипишин, Дарії Мельникович із Парижа, Ірині Попович із Сарселя.

Особлива вдячність за сприяння у виданні підручника президенту Української поліграфічної групи Ігорю Попову та ТО В "Поліграфімпорт".

Автор з вдячністю прийме доброзичливі зауваження та побажання читачів, аби врахувати їх у подальшій роботі над поліпшенням викладання цього надзвичайно цікавого й важливого предмета, матеріал якого не може не творити Професіоналізм, Порядність і Патріотизм сучасного редактора та видавця.

Тема 1

ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

^{У СВІТІ}

(від II тисячоліття до нашої ери)

Попередники сучасних видань

Ранні осередки рукописної книги на Близькому Сході, в Азії та Європі

Роль

рукописного книготворення в суспільному поступі

20

ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ У СВІТІ