Тема 2. Принципи організації і діяльності судів

Увага! У тезах лекції свідомо допущено декілька помилок.

У групах, де семінари проводить Куйбіда Р.О., перші три студенти, які виявлять помилки, отримають по 2 бали за кожну виявлену і виправлену помилку.

План

1. Принципи організації і діяльності судів, їх класифікація

2. Характеристика принципів організації і діяльності судів

1. Принципи організації і діяльності судів, їх класифікація

Принципи організації і діяльності суду - це закріплені в Конституції і законах України, міжнародних договорах України - це найбільш абстрактні правила організації і діяльності судів. Принципи зазвичай реалізуються через більш конкретні норми права

Вони спрямовані: до законодавця — при формулюванні правил і до суду - під час застосування цих правил для розв'язання спірних правовідносин.

За сферою дії принципи організації і діяльності суду можна поділити на:

1) загальноправові принципи (верховенство права, законність),

2) загальні (міжгалузеві) принципи правосуддя (здійснення правосуддя лише судом, незалежність суддів),

3) галузеві принципи правосуддя (забезпечення обвинуваченому права на захист, офіційне з'ясування обставин у справі).

За функціональним спрямуванням принципи організації і діяльності суду можна поділити на:

1) принципи організації судової системи, або принципи судоустрою (недопустимість існування особливих і надзвичайних судів, спеціалізація, територіальність),

2) принципи діяльності судів, або принципи судочинства (змагальність сторін, диспозитивність, забезпечення обвинуваченому права на захист).

За нормативним закріпленням принципи організації і діяльності суду:

1) міжнародно-правові (незалежність суддів, забезпечення права на захист у справах про кримінальне обвинувачення),

2) конституційні (законність, змагальність сторін, гласність),

3) ті, що закріплені у законах (у Законі «Про судоустрій і статус суддів», процесуальних кодексах).

2. Характеристика принципів організації і діяльності судів Здійснення правосуддя лише судом

(ч. 1 ст. 124 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 30 КПК України)

Ця засада випливає з принципу розподілу влади. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Не допускається перегляд судових рішень будь-якими іншими несудовими органами. Змінити чи скасувати судове рішення може лише суд, як правило, вищої інстанції.

Недопустимість існування особливих і надзвичайних судів

(ч. 5 ст. 125 Конституції України, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Правове значення цього принципу у тому, що і надзвичайним, і особливим судам не місце у судовій системі правової демократичної держави. їхня діяльність порушує право на справедливий судовий розгляд, рівність усіх перед законом і судом, гарантії незалежності та неупередженості суддів. Тому заборона створення надзвичайних й особливих судів встановлюється на конституційному рівні.

Надзвичайними є суди, які керуються особливими процесуальними нормами, що не забезпечують права на справедливий судовий розгляд, або діяльність яких взагалі процесуально не регламентована, або до складу яких входять судді, незалежність котрих на законодавчому рівні не гарантована. Потрібно вважати надзвичайними і тимчасові суди, утворені державою аd hос для розгляду конкретної справи чи групи справ. Під особливими судами необхідно розуміти суди, створені для вирішення справ щодо окремих категорій (груп) населення - за становою, професійною ознаками тощо. При цьому ці групи населення займають у цих судах особливе положення - привілейоване або ж, навпаки, дискримінаційне. Такі особливі суди інакше можна назвати становими, або корпоративними. Як особливі суди розглядаються також суди, утворені для вирішення окремих категорій судових справ в обхід встановленої законом підсудності.