Методика проведення досліду
Перед проведенням досліду візуально визначається справність установки й щільність під’єднування вузлів. Після цього на вагах зважується досліджувана порода (лаборантом), і в ємність 3 заливається 10 мл соляної кислоти. Потім зважений зразок гірської породи поміщають у ємність із соляною кислотою та щільно закривають гумовими пробками зі шлангом від газового лічильника. Записується первинне і кінцеве положення поршня 5 після закінчення реакції кислоти з породою. Для обчислення карбонатності використовують формулу, яка справедлива для породи, що повністю складаєються з вапняку ( Са·СО3),
,
де К – уміст карбонатів у породі в масових відсотках; V – об’єм вуглекислого газу, що виділився при реакції породи з кислотою, см3; m – маса 1 см3 СO2, міліграм, при температурі й барометричному тиску під час досліду (визначається за таблицею); a – маса породи, поміщеної в колбу, 1 г; 4,4 – коефіцієнт для переходу від СO2 до СO3, отримуваний з урахуванням виразу K у % і маси в міліграмі з того, що СаCO3 доводяться 44 масових одиниць СO2.
Таблиця 4 – Маса 1 см3 O2 при різному тиску і температурах, мг
Температура, °С |
Барометричний тиск, мм ртутного стовпа |
||||||||
742 |
749 |
756 |
760 |
765 |
771 |
||||
24 |
1,803 |
1,822 |
1,842 |
1,853 |
1,862 |
1,877 |
|||
23 |
1,809 |
1,828 |
1,848 |
1,859 |
1,968 |
1,883 |
|||
22 |
1,815 |
1,834 |
1,854 |
1,865 |
1,875 |
1,890 |
|||
21 |
1,822 |
1,841 |
1,861 |
1,872 |
1,882 |
1,897 |
|||
20 |
1,828 |
1,847 |
1,867 |
1,878 |
1,888 |
1,903 |
|||
19 |
1,834 |
1,853 |
1,873 |
1,884 |
1,894 |
1,909 |
|||
18 |
1,840 |
1,859 |
1,879 |
1,890 |
1,900 |
1,915 |
|||
17 |
1,842 |
1,855 |
1,886 |
1,897 |
1,907 |
1,922 |
|||
16 |
1,853 |
1,873 |
1,892 |
1,903 |
1,913 |
1,928 |
|||
15 |
1,859 |
1,879 |
1,893 |
1,910 |
1,920 |
1,935 |
|||
Контрольні питання
1. Що називається карбонатністю гірської породи?
2. Із чого складаються карбонатні породи?
3. За якою формулою визначається карбонатність і одиниця її вимірювання?
4. Для чого необхідно знати карбонатність гірської породи?
5. Які методи визначення карбонатності існують?
6. Який порядок проведення досліду?
7. У яких межах змінюється карбонатність гірських порід?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4
Визначення кінематичної в’язкості та щільності пластової води
Мета роботи: вивчити методику й навчитися визначати в лабораторних умовах в’язкість і щільність пластових вод.
Необхідні прилади і реактиви
1. Занурений термостат.
2. Термостатичний посуд.
3. Візкозиметр.
4. Термометр.
5. Пікнометр або ареометр.
6. Гумова груша.
7. Дистильована вода.
8. Пластова вода або її модель.
9. Аналітичні ваги.
10. Мірний циліндр.
Опис приладу
Прилад для визначення кінематичної в’язкості складається з термостатичної ємності 1, заповненої дистильованою водою 2 і поміщеної в ємність зануреного термостата 3. Віскозиметр ( ВПЖ-2) 4 з прикріпленою до нього гумовою грушею 5 закріплюється в штативі й також поміщається в термостатичну ємність 1. Температура води в ємності контролюється за допомогою термометра б. Щільність води пласта визначається ареометром 7 у мірному циліндрі 8, який заповнений пластовою водою або моделлю. За відсутності ареометра щільність визначається за допомогою пікнометра 9 (рис. 5)
Рисунок 5 – Прилад для визначення кінематичної в’язкості