5. Кодифікації римського права

За понад тисячу років юридичної практики накопи­чилися численні закони, сенатусконсульти, магістрат­ські едикти, коментарі юристів та розпорядження ім­ператорів. Можливими були ситуації, коли ті чи інші правові норми відверто суперечили іншим. Юристу-професіоналу високого класу просто необхідним було умін­ня орієнтуватися в цьому потоці документів з тим, щоб мак­симально успішно відстоювати інтереси свого замовника. Перші кодифікації імператорського законодавства мали приватний характер..

Наступною збіркою-кодифікацією етап т. зв. Кодекс Гермогеніана - Codex Hermogenianus (цей автор також є по суті анонімним, оскільки про нього нічого, крім іме­ні, невідомо). Дана збірка складалася з 120 конституцій, розділених за змістом на 69 титулів.

Іншою офіційною збіркою конституцій став Кодекс Феодосія - Codex Theodosianus, укладений імператором Східної Римської імперії Феодосієм II (з 402 - август,— по 450). У 429-438 pp. Феодосій II підготував звід імпе­раторських законів, починаючи з 313 р. н. е. Компіляція розпадається на 16 книг, розділених за предметними ти­тулами. Цей кодекс діяв в обох частинах Римської імперії (з 438 - на Сході, з 439 - на Заході), чому побіжно спри­яла та обставина, що саме Феодосій II в 424-425 pp. до­поміг Валентіану III та його династії утвердитися в Захід­ній Римській імперії.

Юстиніан І - імператор Східної Римської імперії (527-565 pp.) в 528 р. н. є. заснував комісію в складі 10 чол. на чолі з магістратом Трибоніаном та константинопольсь­ким професором права Теофілем з метою систематизації імператорських конституцій. 16 квітня 529 р. (інша вер­сія - 7 квітня) кодекс Юстиніана вступив у силу, і всі конституції, що не потрапили до нього, втратили свою силу. Було заборонено користуватися старими збірками кодексів. Але робота кодифікаційної комісії тривала.

У новій редакції Codex Iustinianus був прийнятий в 534 р. Ця кодифікація складається з 12 книг, кожна поді­лена на титули з власним заголовком. Книга 1 містить конституції з церковного права, з 2 по 8 - з цивільного права, 9 - карного права, 10-12 - положення щодо дер­жавного управління.

Одночасно з роботою щодо кодифікації імператорських конституцій проводилася робота з кодифікації творів юристів (комісія в складі 17 чол. під керівництвом того ж Трибоніана діяла з 530 p.). Вказаній комісії було надане право змінювати та редагувати тексти оригінальних творів, робити власні доповнення і давати коментарі і навіть ви­ключати застарілі положення. Гак, комісія «відредагувала» процедуру усиновлення (надзвичайно поширений інсти­тут римського права) в тому ключі, що первісна роль на­родних зборів у затвердженні усиновлення була в збірці витіснена імператорським рескриптом.

Через три роки робота з кодифікації творів класиків юриспруденції була завершена і 16 грудня 533 р. опублі­кована - це т. зв. Дигести (або Пандекти - від грец. всеохоплюючий) Юстиніана. Дигести являють собою збірник уривків з 2000 творів 39 найбільш відомих римських юристів. Вони поділяються на 50 книг, книги - на титули (крім 30-32 книг, які титулів не мають). Титули поділені на фрагменти, великі за обсягом фрагменти - на параграфи.

Дигести об'єднують витяги з 275 творів 39 класичних римських юристів. 1-а книга присвячена загальним пи­танням права, 2 — 46-а — приватному праву, 47 — 48-а — кримінальному праву, 49-а — оскарженню та апеляціям, фіскальному праву і військовому праву, 50-а — адмініст­ративному праву, юридичним дефініціям і правилам. Кожна книга поділяється на титули — усього 432, титу­ли — на фрагменти; поділ великих фрагментів на пара­графи був здійснений у середні віки.

Corpus iuris civilis - Звід цивільного права. Складається він з чотирьох час­тин: 1) Інституції - в чотирьох книгах; 2) Дигести (Пандекти) - в 50 книгах; 3) Codex - в 12 книгах, що містять збірку найважливіших імператорських указів від Адріа-на до Юстиніана; 4) Novellae (leges) - 168 новел (нових законів), виданих Юстиніаном після другої редакції Ко­дексу.

Внаслідок занепаду юриспруденції в 4 ст. н. е. в Захід­ній Римській імперії виникає т. зв. вульгарне право. Кла­сичні твори римських юристів були піддані скороченням і парафразі, оскільки їх зміст видавався надмірно деталі­зованим та обширним для обслуговування потреб нового суспільства. В юридичній практиці такі нюанси, як роз­членування процесуального права чи багатоманіття ци­вільно-правової термінології (наприклад, відмінність між власністю і володінням), втратили свій зміст. Вульгарне право зробило важливий вплив на формування правових систем варварських королівств.

Список літератури для самостійної роботи.

Список літератури для самостійної роботи.

1. Бартошек М. Римское право (понятие, термины, определения). - М, 1984.

2. Гіжевський В.К., Трофанчук Г.І. Основи римського цивільного права.-К., 2000.

3. Гриценко С.П. Латинська мова й основи римського права. – К., 2006.

4. Дождев Д.В. Римское частное право. - М, 1997.

5. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. - К., 2000.

6. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К.. 1997.

7. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. Підручник. – К.: Юрінком Інтер. – 2006 8. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права. Курс лекцій. – К., 2000.

9 Черниловський З.М. Римское частное право. Елементарний курс. – М., 2000.

10. Методичні вказівки та завдання до проведення практичних та семінарських занять з курсу “Основи римського права” усіх форм навчання. . – Суми: Вид-во СумДУ, 2006.-17с.

11. Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни “Основи римського цивільного права” усіх форм навчання – Суми: Видавництво СумДУ, 2007.- 20с