4. Значення римського приватного права на сучасному етапі

Римське приватне право має важливе значення і на сучасному етапі. Слід зазначити, європейська наука цивільного права розвивалася на ос­нові рецепійованого римського приватного права. Римська юриспруденція відзначалася не лише теоретичною ґрунтов­ністю, а й практичною загостреністю. Тільки на основі роз­в'язання окремих казусів, конкретних практичних висновків були розроблені загальні цивілістичні теорії, дані наукові

Такі правові категорії, як «договір», «зобов'язання», «делікт», «приватна власність», «застава» та багато інших, започатковані з римського приватного права і трактуються (з незначними національними модифікаціями) майже в усіх країнах однозначно.

Римське приватне право покладено в осно­ву сучасного цивільного законодавства багатьох країн, і зна­ти його необхідно вже хоча б тому, що без цього важко осяг­нути сутність сучасних інститутів цивільного права. До того ж, римську юриспруденцію відзначає висока техніка правотворчості, вміння аналізувати конкретні правовідносини, добре аргументувати свої висновки. Формулювання право­вих ідей римськими юристами відзначаються чіткістю, ла­конізмом, глибиною змісту, витонченістю форми. Ці ідеї є взірцем для сучасних юристів.

Багато висновків, висловлювань римських юристів з ча­сом не тільки не втратили свого правового значення, а й стали крилатими, перетворилися в юридичні презумпції (по­ложення, що не потребують доведення). Наприклад, pater est quern nuptiae demonstrant — батьком дитини прийнято вважати того, хто знаходиться в шлюбі з його матір'ю. Тако­го ж значення набули афоризми: dominussentit periculum — ризик випадкової загибелі (речі) завжди несе власник; prior tempore — potior jure — перший за часом — сильніший за правом; periculum est in mora — прострочення (виконання) тягне за собою ризик випадкової загибелі (речі); nemo debet bis puniri pro uno delicto — ніхто не може бути покараний двічі за одне й те саме правопорушення. Ці та багато інших афоризмів видатних римських юристів увійшли в скарбницю світової правової культури і стали надбанням сучасної юриспруденції.

Римська правова термінологія, особливо цивілістична, в багатьох випадках зберегла своє значення і в практичному, і в науковому обороті, вона є інтернаціональною. Терміни «реституція», «віндикація», «негаторний позов», «делікт», «легат», «новація», «субститут», «оферт», «акцепт» тощо давно стали загальновживаними в національному і в міжнародно­му житті.

Вільне володіння загальновизнаними афоризмами, вислов­люваннями, термінами не тільки свідчить про високу пра­вову культуру, а й значно полегшує спілкування юристів різних країн. Це один з аргументів на користь вивчення римського приватного права.

Внаслідок переходу України до ринкової економіки, сво­боди підприємницької діяльності значення приватного пра­ва зростає. Студенти юридичних вузів України вивчають римське приватне право передусім з метою пізнавальною, для засвоєння загальної історії права, теорії права, історії політичних і правових вчень. До того ж зараз вивчення цьо­го предмета набуває додаткового практичного значення, пов'язаного з бурхливим розвитком торговельного, еконо­мічного, науково-технічного та інших видів міжнародного співробітництва, вимагає від наших юристів ґрунтовних знань в галузі правових систем зарубіжних країн.

Отже, підводячи підсумок по даному питанню слід зазначити, що вивчення іноземного законодавства неможливе без знання римського цивільного права, його рецепції та за­позичень. Те ж стосується міжнародного права; удосконалення сучасного українського цивільного законодавства перехідної епохи (від тоталітарного соціа­лізму до ринкової економіки) вимагає своєрідних рецепцій і запозичень; володіння юридичною термінологією (необхідне не тільки для науковця, але й для юриста-практика) немож­ливе без засвоєння історії її виникнення; чіткість юридичних визначень і формул, досконала юридична техніка давніх римських юристів та здійсне­них ними кодифікацій (особливо це стосується вчення про позови) мають неоціненне значення для становлення юриста та підвищення його наукової і практичної квалі­фікації.

Список літератури для самостійної роботи.

1. Бартошек М. Римское право (понятие, термины, определения). - М, 1984.

2. Гіжевський В.К., Трофанчук Г.І. Основи римського цивільного права.-К., 2000.

3. Гриценко С.П. Латинська мова й основи римського права. – К., 2006.

4. Дождев Д.В. Римское частное право. - М, 1997.

5. Макарчук В.С. Основи римського приватного права. - К., 2000.

6. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К.. 1997.

7. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. Підручник. – К.: Юрінком Інтер. – 2006 8. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права. Курс лекцій. – К., 2000.

9 Черниловський З.М. Римское частное право. Елементарний курс. – М., 2000.

10. Методичні вказівки та завдання до проведення практичних та семінарських занять з курсу “Основи римського права” усіх форм навчання. . – Суми: Вид-во СумДУ, 2006.-17с.

11. Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни “Основи римського цивільного права” усіх форм навчання – Суми: Видавництво СумДУ, 2007.- 20с