2.2.Японская і американська моделі менеджменту

У США половина працюючих зайнята на малих підприємствах, які дають половину всієї продукції і ще більше - нових ідей та інноваційних виробів. У Японії 9/10 працездатного населення також зайнято в малому бізнесі, на його частку припадає 70% всіх продажів.

За даними численних публікацій наводимо порівняльні характеристики, складові японську та американську моделі менеджменту

Таблиці 2 1 Японська й американська моделі менеджменту

Японія	США
Управлінські рішення приймаються колективно на основі одностайності	Індивідуальний характер прийняття рішення
Колективна відповідальність	Індивідуальна відповідальність
Гнучка (індивідуальна для організації) структура управління	Строго формалізована структура управління;
Неформальна організація контролю	Чітко формалізована процедура контролю
Колективний контроль	Індивідуальний контроль керівництва
Уповільнена оцінка роботи співробітника і службовий ріст	Швидка оцінка результату праці, прискорене просування по службі
Основна якість керівника - вміння здійснювати координацію дій і контроль	Головні якості керівника - професіоналізм та ініціатива
Орієнтація управління на групу	Орієнтація управління на окрему особистість
Оцінка управління по досягненню гармонії в колективі і по колективному результату	Оцінка результатів за індивідуальним результату
Неформальні відносини з підлеглими	Формальні відносини з підлеглими
Просування по службі за старшинством і стажу роботи	Ділова кар'єра зумовлюється особистими результатами
Підготовка керівників універсального типу	Підготовка вузькоспеціалізованих керівників
Оплата праці за показниками роботи групи, службовому стажу	Оплата праці по індивідуальних досягнень
Довгострокова зайнятість керівника в фірмі	Наймання на роботу на короткий період

2.3.Особенності організації управління в американських західноєвропейських і японських фірмах

Більшість західноєвропейських компаній реорганізували управління і використовували американський досвід в створенні організаційної структури управління. Велике значення має відхід як західноєвропейських, так і японських фірм від вузької спеціалізації виробництва і перетворення їх у високо диверсифіковані комплекси. Це знайшло відображення в структурі управління, так як в рамках компаній створювалися виробничі відділення або групи відділень з різних видів диверсифікованої продукції і сфер діяльності.

Американські фірми на ранній щаблі свого розвитку створювалися у формі трестів. Тому в таких компаніях, як, наприклад «General Motors», «Крайслер», «Форд мотор», промислові підприємства, що входять у виробничі відділення, позбавлені всякої самостійності. Директора таких підприємств повністю підпорядковані розпорядженням керівництва виробничих відділень, у які вони входять. Особливо це стосується питань зняття з виробництва старої продукції та переходу на випуск нової, встановлення цін, придбання обладнання та ін Виробниче відділення в таких компаніях розподіляє замовлення між підприємствами, здійснює матеріально-технічне постачання, стежить за виконанням планів випуску продукції, контролює виконання таких функцій заводів, як планування, управління якістю, обслуговування обладнання, забезпечення кадрами та ін

У компаніях західноєвропейських країн з переходом на децентралізовану форму управління виробничі відділення виконують роль координаторів діяльності вхідних в них дочірніх компаній, що володіють оперативно-господарської, фінансової та юридичної самостійністю. При цьому дочірні компанії виступають самі не тільки центрами прибутку, а й центрами відповідальності. Вони самостійно розробляють стратегічні напрями виробничої діяльності в рамках закріпленої за ними товарної номенклатури, ведуть наукові дослідження і розробки, виявляють можливих споживачів продукції, здійснюють її виробництво і збут, забезпечують необхідні капіталовкладення на модернізацію виробництва, організовують матеріально-технічне постачання своїх підприємств. Як центри прибутку вони несуть повну відповідальність за норму прибутку, встановлену їм керівництвом концерну, ведуть самостійні баланси мають окремі рахунки прибутків і збитків, які складаються за єдиною формою і включаються в зведений баланс фірми.

Характерна риса американських компаній - систематична перебудова організаційних структур, як результат посилення процесу поглинань і злиттів.

Мета таких реорганізацій:

• подальша диверсифікація виробництва шляхом поглинання фірми, накопившей значний науково-технічний і виробничий досвід, що доповнює власну базу;

• прагнення підвищити ефективність науково-технічного комплексу допомогою інтеграції спеціалізованих фірм, здатних оптимізувати структуру материнської компанії;

• зміна стратегічних пріоритетів для закріплення на нових ринках, підвищення гнучкості в оперативній діяльності фірми.

Японці переносять свій стиль управління і на дочірні компанії закордонних ТНК. базуються в Японії. Так, що знаходяться в Японії дочірні компанії американських корпорацій «ІБМ», «Ксерокс» використовують японський стиль і досвід управління, контроль якості продукції. Це забезпечується тим, що японські фахівці з управління вільно володіють англійською мовою, знають, як використовувати японський стиль управління і відрізняються високою компетентністю. Японці, керуючі філіями, переносять туди технологічний досвід з американської материнської компанії. Вони регулярно відряджаються в материнську компанію для проходження перепідготовки. Особливо це стосується вищих керуючих, які в більшості випадків - японці. Чисельність американських представників у Радах директорів незначна, що обумовлено труднощами освоєння японських методів управління в і оволодіння японською мовою. Для багатьох країн саме японська, а не американська система організації управління стала еталоном.