1.1. Біологізаторський

Для визначення понять фемінінності / маскулінності довгий час застосовувалися стратегії біологічного натуралізму. Біологічна інтерпретація маскулінності / фемінінності ґрунтувалося на працях Ч. Дарвіна. У його трактаті «Походження видів і статевий відбір» були запропоновані докази того, що агресивність та інтелектуальність у чоловіків має фізіологічний субстрат. У Дарвіна було чимало послідовників, які намагалися доказати ущербність жінок. Їм приписувався менший розмір головного мозку, лобових ділянок тощо. Після того, як ці дані були спростовані, з’являлися нові спроби відшукати біологічні фактори фемінінності / маскулінності. Ці явища пов'язувалися з сексуальністю, геніальністю та генетикою. Багато вчених й до цього дня найбільш правдивою вважають біологічну інтерпретацію маскулінності / фемінінності, що покликана продемонструвати природне походження маскулінного панування, влади і захистити патріархальні засади суспільства.

Біологізаторський підхід явища «маскулінності / фемінінності» пояснює на рівні генетики або на рівні фізіології головного мозку. У першому випадку маскулінність / фемінінність розглядається як «біограми» або «вроджені стратегії» - генетично зумовлені форми поведінки. Виходячи з цього, агресивність і прагнення до влади розглядається як природний прояв маскулінності. Фемінінність ототожнюється з наявністю інстинкту продовження роду. До цього підходу можна віднести концепцію радянського дослідника В.А.Геодакяна (60-і рр.). Жіноче начало забезпечує незмінність потомства від покоління до покоління, збереження того, що накопичено в ході попередньої еволюції. Чоловіча стать - це передовий загін популяції, який бере на себе функції зіткнення з новими умовами існування - свого роду «розвідка боєм». З цими уявленнями узгоджуються багато фактів. Так, функція зіткнення із зовнішніми умовами пов'язана зі значними втратами. Чоловіча стать - це виявляється вже в перші 3-и місяці вагітності - більше уразлива, ніж жіноча. На первинному, зиготному рівні співвідношення плодів чоловічої і жіночої статі приблизно 150:100; до моменту народження - 110:100; а до 30-річного віку співвідношення чоловіків і жінок вже 90:100. Ця закономірність виявляється в так званої надсмертності хлопчиків у структурі дитячої смертності. Добре відомий факт і переважання чоловіків серед осіб з інфарктом міокарда.

Іншим підтвердженням можуть бути результати вивчення вроджених вад серця: у жінок вони найчастіше відтворюють більш ранні еволюційні моделі (н-д: двокамерне серце), а у чоловіків представляють собою футуристичні моделі, що не мають аналогів у попередній еволюції. Концепція Геодакяна описує дихотомію чоловічого і жіночого, що спирається на «інтереси» популяції. Відповідно до неї, жіночій статі притаманна філогенетична ригідність і онтогенетична пластичність, а чоловічій - філогенетична пластичність і онтогенетична ригідність. Метафорою жіночого єства може бути, наприклад, персик з його твердої кісточкою, оточеній податливою м'якоттю, а метафорою чоловічого - м'якоть горіха у твердій шкаралупі. Однак поширювати ці метафори на людську психологію слід максимально обачно.

Якщо односторонньо підмінити еволюційно-генетичний зміст понять постійність, консервативність, стабільність психологічним змістом, ми неминуче прийдемо до висновку, що місце жінки лише на кухні і в дитячій кімнаті. Пряме перенесення біологічних закономірностей на психологію та соціологію обертається ствердженням чоловічого шовінізму.

Таким чином, з точки зору біологізаторського підходу маскулінність / фемінінність розуміється як біологічно детерміновані, незмінні сукупності соматичних, психофізіологічних, психічних, соціально-психологічних характеристик, зводяться в єдині поведінкові патерни, які є нормативними для чоловіків або жінок.