- •Збірник задач
 - •З теорії ймовірностей та математичної статистики
 - •Навчальний посібник
 - •Рекомендовано
 - •Міністерством освіти України
 - •Рецензенти: член-кореспондент нан України, доктор фізико-математичних наук
 - •Передмова
 - •Розділ 1. Елементи комбінаторики
 - •Приклади розв’язання задач
 - •Розділ 2. Простір елементарних подій, випадкові події та операції над ними
 - •Правило де Моргана: Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 3. Ймовірності у дискретних просторах елементарних подій. Класичне означення ймовірності
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 4. Геометричні ймовірності.
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 5. Аксіоми теорії ймовірностей
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 6. Умовні ймовірності.
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 7. Формула повної ймовірності. Формула Байєса
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 8. Дискретні випадкові величини. Числові характеристики дискретних випадкових величин
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Дисперсія d
 - •Розділ 9. Схема Бернуллі. Класичні дискретні розподіли
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 10. Неперервні випадкові величини
 - •Приклад розв’язання задач
 - •Розділ 11. Закон великих чисел. Центральна гранична теорема
 - •Наслідок 2. Якщо для послідовності {n, n1} виконується умова Ляпунова, то справджується і центральна гранична теорема. Приклад розв’язання задач
 - •Розділ 12. Вибірка та її основні характеристики. Емпірична функція розподілу, гістограма
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 13. Оцінювання невідомих параметрів розподілів. Класифікація оцінок. Вибіркове середнє та дисперсія, мода, медіана
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 14. Ефективні оцінки. Достатні статистики
 - •Приклади розв’язання задач
 - •Розділ 15. Метод моментів та метод максимальної правдоподібності
 - •Приклади розв’язання задач
 - •Розділ 16. Надійні інтервали
 - •Приклад розв'язання задачі
 - •Розділ 17. Перевірка статистичних гіпотез. Критерії згоди
 - •Приклади розв’язання задач
 - •Розділ 18. Перевірка гіпотез про рівність математичних сподівань та дисперсій для нормальних сукупностей
 - •Приклади розв’язання задач
 - •Розділ 19. Лінійна регресія
 - •Приклади розв’язання задач
 - •Розділ 20. Елементи дисперсійного аналізу
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 21. Елементи аналізу часових рядів. Виділення тренду, згладжування, прогноз
 - •Приклад розв’язання задачі
 - •Розділ 22. Задачі для контрольних робіт Контрольна робота №1 “Теорія ймовірностей”
 - •Контрольна робота №2 “Теорія ймовірностей”
 - •Контрольна робота №3 “Математична статистика”
 - •Розділ 4
 - •Розділ 5
 - •Розділ 6
 - •Розділ 7
 - •Розділ 8
 - •Розділ 9
 - •Розділ 10
 - •Розділ 11
 - •Розділ 18
 - •Розділ 19
 - •Розділ 20
 - •Розділ 21
 - •Додатки
 - •Література Підручники, навчальні посібники та монографії
 - •Збірники задач
 - •Для нотаток:
 
Розділ 17. Перевірка статистичних гіпотез. Критерії згоди
Статистичною гіпотезою називається будь-яке твердження про вигляд або властивості розподілу випадкових величин, що спостерігаються в експерименті. Правило, згідно з яким гіпотеза H0, що перевіряється, приймається чи відхиляється, називається статистичним критерієм для перевірки гіпотези H0. Наведемо декілька прикладів статистичних гіпотез.
1.
Гіпотеза про вигляд розподілу.
Нехай =(1,
2,
…, n)
— вибірка з генеральної сукупності з 
невідомою функцією розподілу 
Тоді 
де
повністю задана, або 
де
— задане сімейство функцій розподілу.
2.
Гіпотеза однорідності.
Нехай маємо k
вибірок =(1,
2,
…, n),
з генеральних сукупностей з функціями
розподілу 
Потрібно перевірити гіпотезу про те,
що це спостереження над однією і тією
ж випадковою величиною, тобто 
3.
Гіпотеза незалежності.
Одночасно спостерігаються дві випадкові
величини 
та ,
— невідома їхня сумісна функція
розподілу. Потрібно перевірити гіпотезу
про те, що 
та 
— незалежні випадкові величини, тобто
Розглянемо
методи перевірки гіпотез описаних вище
типів. У всіх випадках формулювалася
лише одна гіпотеза H0,
і необхідно перевірити, чи узгоджуються
статистичні дані з цією гіпотезою, чи
ні. Відповідні критерії називаються
критеріями згоди.
Якщо гіпотеза H0
однозначно фіксує розподіл спостережень,
то гіпотеза називається простою,
у протилежному випадку — складною.
У наведених вище прикладах лише гіпотеза
є простою.
Опишемо
основний процес, який використовується
при побудові критерію згоди. Вибирається
деяка статистика 
яка є мірою розбіжності статистичного
й теоретичного законів розподілу і
називається статистикою
критеріїв або критерієм.
Далі знаходиться розподіл критерію T
в припущенні, що розподіл спостережень
збігається з гіпотетичним. Визначимо
тепер таке число 
щоб
де
— достатньо мале число. Число 
називається рівнем
значущості критерію.
Якщо значення міри розбіжності 
обчислене за спостереженнями, більше
або рівне 
тоді
відхилення від теоретичного закону
вважається значущим, і гіпотеза
відхиляється. Якщо ж 
то відхилення не вважається значущим,
тобто дані експерименту не суперечать
гіпотезі.
Критерій Колмогорова про вигляд розподілу. Критерій Колмогорова застосовується в тих випадках, коли F(x) — неперервна функція. Статистикою критерію вибирається величина
де — емпірична функція розподілу. За заданим рівнем значущості  знайдемо таке число , що
У таблиці
8
додатка наведено значення 
для різних .
Отже, одержимо таке правило перевірки
гіпотези H0.
Нехай 
— величина 
обчислена за реалізацєю вибірки 
Якщо 
то
гіпотеза H0
відхиляється, а при 
—
приймається.
Критерій
згоди 
про вигляд розподілу. Цей
критерій можна використовувати для
будь-яких розподілів. Розіб’ємо множину
всіх можливих значень спостережуваної
випадкової величини 
на r
 інтервалів 
,
що не перетинаються. Якщо спостерігається
дискретна випадкова величина, то 
—
це різні значення цієї величини. Нехай
—
число елементів вибірки, що потрапили
в інтервал 
.
Статистикою критерію 
вибирається величина
Критерій
перевірки гіпотези H0
будується таким чином. Обчисливши
значення 
і вибравши рівень значущості ,
за таблицею 
-розподілу
(таблиця 5 додатка) визначимо величину
Якщо 
то гіпотеза H0
відхиляється, якщо ж 
то гіпотеза приймається.
Критерій
можна використовувати для перевірки
складних гіпотез. Нехай за вибіркою
=(1,
2,
…, n)
потрібно перевірити гіпотезу 
де 
— задане сімейство розподілу. Невідомий
параметр 
оцінюється за вибіркою і в статистику
підставляються
ймовірності 
підраховані через 
де 
— оцінка .
Тоді граничний розподіл 
буде 
-розподіл
з 
степенями
свободи, де 
— розмірність параметра .
Далі критерії перевірки гіпотези
будуються аналогічно наведеному
критерію. Якщо 
то гіпотеза H0
відхиляється, якщо ж 
то гіпотеза приймається.
Нехай
=(1,
2,
…, n)
і =(1,
2,
…, n)
— дві вибірки з генеральних сукупностей
з невідомими функціями розподілу 
та 
відповідно. Потрібно перевірити гіпотезу
про те, що це спостереження над однією
і тією ж випадковою величиною, тобто 
Критерій
однорідності Смирнова—Колмогорова.
Цей критерій
використовується лише для неперервних
розподілів. За міру розбіжності
приймається величина 
де 
—
емпіричні функції розподілу, побудовані
за першою і другою вибірками. При 
розподіл випадкової величини 
збігається до розподілу Колмогорова.
Далі критерії будуються аналогічно
критерію Колмогорова. За заданим рівнем
значущості 
знайдемо табличне число 
(таблиця 8
додатка). Якщо 
то
гіпотеза H0
відхиляється, а при 
—
приймається.
Критерій
однорідності 
Цей критерій можна
використовувати для перевірки даних,
які мають дискретну структуру. Окрім
того, за допомогою цього критерію можна
перевіряти однорідність будь-якого
скінченного числа вибірок (за критерєм
Смирнова—Колмогорова можна порівнювати
лише дві вибірки). Нехай проведено k
послідовних серій незалежних спостережень,
які складаються з n1,
n2,
…nk
спостережень. При цьому в кожному
експерименті може виникнути один з 
наслідків, ij
— число виникнень
i-го
наслідку в j-й
серії. 
— загальна кількість об’єм спостережень.
Потрібно перевірити гіпотезу H0
про те, що всі спостереження проводилися
над однією і тією ж величиною. Статистикою
критерію є величина
У таблиці
-розподілу
(таблиця 5 додатка) за заданим 
і числом степенів свободи 
знаходимо число 
Якщо 
то гіпотеза H0
відхиляється, якщо ж 
то гіпотеза приймається.
Критерій незалежності Критерій дає змогу перевіряти також гіпотезу про незалежність двох випадкових величин та . Статистикою критерію є величина
де vij — число випадків, коли одночасно спостерігалися =xi та =yj (для неперервних випадкових величин i та j — номери відповідних інтервалів),
і 
— число значень, яких набувають випадкові
величини 
та ;
—
обсяг вибірки. Вибір табличного значення
і прийняття рішення проводиться
аналогічно описаній вище процедурі для
критерію однорідності 
