Частина 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

1. Актуальність

Зміна економічної, політичної та соціальної ситуації в Україні, що відбулася внаслідок демократичного перетворення суспільства, поставила перед необхідністю кардинального вдосконалення освітньої системи країни. Пріоритетні напрямками цього процесу відтворені в Національній доктрині розвитку освіти. Вони зумовлені, з одного боку, процесами інтеграції української культури в світову спільноту, а з іншого - покликані створити оптимальні умови для задоволення освітніх потреб кожної людини і сучасного виробництва.

Аналіз соціальної та демографічної ситуації в країні прогнозує збільшення попиту на різнорівневе вивчення іноземних мов, зменшення потреби в педагогічних кадрах, залучення до навчання без відриву від виробництва населення, зайнятого в інших його галузях і навіть проживаючого в інших регіонах країни та близького зарубіжжя. Саме це спрямовує вдосконалення вищої освіти на шлях розвитку дистанційної її форми, впровадження якої забезпечить не лише розширення можливостей отримання вищої освіти, а й якісний стрибок у навчанні, що відбудеться завдяки відпрацюванню нових інформаційно-комунікаційних технологій та створення індустрії сучасних засобів навчання.¹

В умовах роботи педагогічного інституту іноземних мов показані тенденції дають можливість кількісного та якісного розширення освітянських послуг населенню, що відбудеться завдяки інформатизації освітнього простору шляхом поєднання традиційних форм навчання з новітніми його технологіями.

2. Понятійний апарат включає в себе крім традиційних педагогічних понять (освіта, навчання, викладання, учіння, зміст, методи, форми, засоби навчання тощо) специфічні поняття: дистанційна освіта, дистанційне навчання, педагогічні та інформаційні технологи, інформаційно-освітній простір (середовище) тощо.

2.1. Дистанційна освіта (ДО) розглядається як процес і результат отримання відповідного рівня освіченості, що відбувається шляхом навчання на певній відстані, коли викладач і студент розділені в часі та просторі.

2.2. Дистанційне навчання (ДН) - то процес опосередкованої взаємодії викладання та учіння (викладача та студента) засобами дистанційних технологій, що відбувається з метою передачі та засвоєння соціального досвіду в певній галузі знань.

¹ Національна доктрина розвитку освіта в Україні. -розд. ХШ-ІХ.

Лабораторія оптимізації професійної підготовки у вищій педагогічній школі

3

2.3. Технології ДН складаються з педагогічних та інформаційних.

Педагогічні технології ДН - це технологи опосередкованого активного навчального спілкування викладачів зі студентами шляхом використання телекомунікаційного зв'язку та методології самостійної роботи студентів із структурованим навчальним матеріалом (представленим у електронному вигляді).

Інформаційні технологи ДН - це технологи створення, передачі й збереження дистанційних курсів, а також організації, супроводу та моніторингу якості навчального процесу на їх основі за допомогою комп'ютерної техніки, телекомунікаційного зв'язку та спеціального програмного забезпечення.

2.4. Дистанційний курс - це інформаційний продукт, який є достатнім для забезпечення дистанційного навчання за окремою навчальною дисципліною.

2.5. Інформаційно-освітнє середовище - це системно організована сукупність інформаційних ресурсів, засобів їх передачі, організаційно-методичного та апаратно-програмного забезпечення взаємодії учасників освітнього процесу.

3. Принципи дистанційного навчання - це система вимог до навчання і виховання студентів, завдяки якій відбувається ефективне вирішення освітніх завдань, що реалізується шляхом дистанційної взаємодії між учасниками навчального процесу. Дистанційне навчання керується як загальними принципами педагогічного процесу, так і специфічними. До останніх можна віднести принципи паралельності, асинхронності та масовості дистанційного навчання, структурованості та модульності, керованості та підтримки, самостійності та мотивованості, інтерактивності, початкового рівня ДН.

3.1. Принцип паралельності, асинхронності та масовості

ДН дає можливість отримання освіти без відриву від виробництва (паралельно до основної діяльності) у найбільш сприятливих для цього умовах, коли навчальне спілкування та виконання завдань відбувається в обраний учнем час, а учнівська аудиторія кількісно не обмежується.

3.2. Принцип структурованості та модульності в дистанційному навчанні говорить про необхідність побудови педагогічного процесу в структурованому вигляді, що передбачає виділення основних блоків навчання, їх складових частин та зв'язків між ними, а також певного алгоритму навчальної діяльності. В основі цього лежать навчальні модулі, що становлять собою відносно завершені відрізки навчального процесу, послідовне засвоєння яких гарантує отримання якісної освіти в обраній галузі.

Лабораторія оптимізації професійної підготовки у вищій педагогічній школі

4

3.3. Принцип керованості та підтримки наголошує на те що дистанційна система, то система навчання, а не самоосвіти, бо вона реалізується в межах основного дидактичного відношення між викладанням та учінням (між викладачем та учнем) при керуючій ролі першого, що реалізується шляхом створення відповідних навчальних матеріалів та постійного зворотного зв'язку з учнями. Завдання викладача становлять не лише констатацію досягнутого учнем рівня, а й систему інтелектуальної та психологічної підтримки, що відбувається шляхом виявлення внутрішніх чинників успіху або невдачі в навчанні і становить основу для диференціації та індивідуальної роботи з кожним.

3.4. Принцип самостійності та мотивованості вимагає від учнів володіння механізмами самостійної пізнавальної діяльності та високого рівня індивідуальної мотивованості навчальної праці, спрямованої на отримання бажаного учнем результату, коли вчитель допомагає його досягти, а не заставляв робити це.

3.5. Принцип інтерактивності. В умовах відсутності безпосереднього контакту між учасниками навчальної взаємодії на перше місце виходить опосередковане їх спілкування (засобами комп'ютерних, теле-, аудіо-, пресових комунікацій), що вимагає підвищення рівня інтерактивності як взаємодії з комунікатором, коли сам акт спілкування може бути відстроченим у часі та просторі. Інтерактивне спілкування відбувається в режимі багатостороннього зв'язку: кожен – з навчальним матеріалом і всіма, всі - з кожним засобами навчального матеріалу. Крім розширення можливостей навчальної взаємодії це потребує формування механізму доладного пресового спілкування: наявності думки та адекватності її вербальної презентації, чіткості висловлювань, додержання логічної послідовності, доказовості, суттєвості суджень, уміння ставити питання, стисло відповідати на них тощо.

3.6. Принцип початкового рівня ДН вимагає наявності певної готовності до навчальної роботи в дистанційному режимі: психологічної (підвищеної довільної уваги, оперативної пам'яті, чіткості виконання окремих дій, володіння письмовим мовленням тощо), інтелектуальної (володіння інтелектуальними уміннями: виділяти головне, порівнювати, аналізувати, систематизувати, угруповувати тощо), управлінської (уміння самостійно планувати, організовувати та контролювати свою роботу, наявність відповідного рівня самодисципліни),

Лабораторія оптимізації професійної підготовки у вищій педагогічній школі

5

технологічної (володіння навичками роботи з комп'ютером, телекомунікаційними програмами, ресурсами Інтернет тощо). 3 боку викладачів та укладачів навчальних матеріалів для дистанційного навчання це потребує підготовки зрозумілих та чіткого дозованих, невеликих за обсягом інструкцій щодо виконання навчальних завдань.