
- •План самостійної роботи
- •Методичні рекомендації та послідовність виконання самостійної роботи Питання 1. Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю
- •Питання 2. Типи мовлення
- •Питання 3. Функції мови
- •План самостійної роботи
- •Методичні рекомендації та послідовність виконання самостійної роботи
- •Питання 2. Ознаки та аспекти культури мовлення
- •Питання 5. Культури мовлення під час дискусії
- •Форми організації дискусії
- •Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу
- •Дискусія “Мозковий штурм”
- •II етап
- •Самостійна робота №4
- •План самостійної роботи
- •Методичні рекомендації та послідовність виконання самостійної роботи
- •Питання 1. Мова і професія
- •Питання 2. Майстерність публічного виступу
- •Помилки публічного виступу
- •1. Підготовка промови
- •Питання 3. Види підготовки до виступу
- •Методичні рекомендації та послідовність виконання самостійної роботи
- •Питання1. Мова і думка
- •Питання 2. Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •Питання 3. Основні закони риторики
- •Зміст риторики, сутність і компоненти поняття „риторична формула”
- •Р р и т о р и к а и к а иторичні закони
- •Зв’язок риторики з іншими науками
- •Основні поняття класичної риторики
- •Основоположні розділи класичної риторики
- •План самостійної роботи
- •Методичні рекомендації та послідовність виконання самостійної роботи
- •Питання 1. Форми та функції ділового спілкування
- •Питання 2. Сучасні теорії міжособистісних стосунків
- •Ділова бесіда
- •Питання 4. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні
- •План самостійної роботи
- •Методичні рекомендації та послідовність виконання самостійної роботи Питання 1. Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •Питання 2. Способи творення термінів певного фаху
- •Питання 3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія
- •Питання 4. Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання термінологічного стандарту
- •План самостійної роботи
- •Методичні рекомендації та послідовність виконання самостійної роботи Питання 1. Термінологія і терміносистема. Проблеми сучасної термінології
- •Питання 2. Походження спеціальної термінології
- •Питання 3. Професійна лексика. Відмінності між терміном і професіоналізмом
- •Методичні рекомендації та послідовність виконання самостійної роботи Питання 1. Типи словників, словники в професійному мовленні
- •Питання 2. Електронні словники
- •Методичні рекомендації та послідовність виконання самостійної роботи
- •Питання 2. Синоніми у діловому мовленні
- •Питання 3. Омоніми та пароніми у діловому мовленні
- •Питання 4. Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів
- •3. Використання числівників у діловому мовленні.
- •4. Використання дієслів у діловому мовленні.
- •Категорія роду іменників
- •Рід невідмінюваних іменників
- •Категорія числа іменників
- •Питання 3. Використання числівників у діловому мовленні
- •Питання 4 . Використання дієслів у діловому мовленні
План самостійної роботи
1. Форми та функції ділового спілкування.
2. Сучасні теорії міжособистісних стосунків.
3. Основні види ділового спілкування: ділова бесіда, публічний виступ, 4. службова нарада та переговори.
4. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
Методичні рекомендації та послідовність виконання самостійної роботи
Питання 1. Форми та функції ділового спілкування
Здійснюються ділові взаємини у двох формах: контакту та взаємодії. Контакт – це одиничний акт, у якому відсутня система узгодження дій партнерів стосовно один одного. Основу ж ділових взаємин партнерів складають не контакти, а їх взаємодія. Взаємодія (інтеракція) – аспект спілкування, що проявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної вигідної обом сторонам мети. Під соціальною інтеракцією (від лат.іnteraction – взаємодія) розуміють безпосередню міжособистісну комунікацію (обмін символами), важливою особливістю якої визначається здатність людини виконувати роль іншого, ,являти, як її сприймає партнер по спілкуванню, і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати свої дії. Змістом взаємодії між людьми є певна і специфічна для соціальної структури суспільства сукупність економічних, правових, політичних відносин, які реалізуються у спілкуванні. Розрізняють два типи міжособистісної взаємодії: співпраця (кооперація) і суперництво (конкуренція), які залежать від обраної стратегії і тактики спілкування. У процесі спілкування знаходить свій вияв своєрідна суперечність: з одного боку, людина пристосовується життя суспільства, засвоює його досвід, добуті людство наукові і культурні досягнення, а з другого – відособлюється, формується її індивідуальна неповторність самобутність, що пояснюється його основними функціями.
У спілкуванні проявляються такі основні його функції:
Інформативно-комунікативна – з нею пов’язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї.
Регулятивно-комунікативна – відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.
Афективно-комунікативна – відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можуть реалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються усі можливі засоби переконання.
Питання 2. Сучасні теорії міжособистісних стосунків
Для більшості професій спілкування складає основу діяльності. Від форми, стилю спілкування, його емоційного забарвлення значною мірою залежить ефективність роботи. До подібних професій, безперечно, належить і посада керівника. Навички, уміння і здатності в сфері спілкування проявляються як основні фахові риси його особистості.
Практично для всіх людей важливо вміти спілкуватися таким чином, щоб їх правильно розуміли, щоб їх слухали і чули. Тому важливо знати способи подолання бар’єрів. Керувати ефективністю можуть обидва партнери, які говорять і слухають, і кожний з них може зіграти свою роль як у підвищенні, так і в зниженні ефективності спілкування. Подолання логічного бар’єра пов’язано зі знанням ефективності різних аргументів і способів аргументації. Один із найбільш відомих прийомів керування мисленням іншого – це риторичне запитання. Для того, щоб бути зрозумілим співрозмовником, треба по можливості враховувати логіку партнера. Для цього необхідно приблизно уявляти собі позиції, а також індивідуальні і соціально-рольові особливості, тому що прийнятність чи неприйнятність тієї чи іншої логіки для партнера в основному залежить від його вихідної спрямованості Розуміння партнера, адекватне уявлення про його точку зору, цілі, індивідуальні особливості – головна умова для подолання усіх без винятку бар’єрів, тому що чим більше той, хто говорить, зважає на особливості слухача, тим більш успішною буде комунікація. Однак і від слухача багато що залежить.
Необхідним фундаментом для підвищення ефективності спілкування “з боку слухача” є його бажання слухати і чути, що, у свою чергу, сильно залежить від того, якою бачиться йому ситуація спілкування.
Взагалі методів, прийомів і правил ефективного спілкування розроблено чимало, єдиною проблемою тільки залишається те, що більшість з нас просто забуває про них, віддаючись своїй людській природі, забуваючи про найважливіші правила спілкування. Тільки одиницям вдається цілеспрямовано й ефективно їх використовувати і знаходити спільну мову з більшістю співрозмовників. Ефективне спілкування і вміння усувати бар’єри в ньому – це більше, ніж наука, це справжнє мистецтво, яке так потрібне в нашому житті.
Особливе місце в системі стосунків займають міжособистісні, тобто ставлення людей одне до одного. Вони визначаються установками, орієнтаціями, очікуваннями особистості, крізь призму яких вона оцінює та взаємодіє з конкретною особою, групами осіб.
Оцінка міжособистісних стосунків передбачає проведення їхньої класифікації. Так, виділяються стосунки знайомства, приятелювання, дружби. Коли один із партнерів сприймає ці стосунки тільки як знайомство, а інший – як дружбу, то виникає непорозуміння. Тому міжособистісні стосунки можна визначити як взаємну готовність партнерів до певного типу почуттів, домагань, очікувань, поведінки. М. Обозов пропонує таку класифікацію міжособистісних стосунків: знайомства, приятелювання, товариські, дружні, любовні, подружні, родинні, деструктивні Вона спирається на кілька критеріїв: глибину стосунків, вибірковість щодо партнерів, функції стосунків.
Розглядаючи процес пізнання людиною людини в спілкуванні, один із основоположників радянської психології, С.Л.Рубінштейн, писав: “У повсякденному житті, спілкуючись з людьми, ми орієнтуємося в їх поведінці, оскільки ми ніби “читаємо” її, тобто розшифровуємо значення її зовнішніх даних і розкриваємо зміст тексту, що виходить таким чином, у контексті, що має свій внутрішній психологічний план. Це “читання” виникає швидко, оскільки в процесі спілкування з навколишніми у нас виробляється своєрідний підхід, який більш-менш автоматично функціонує до їх поведінки”.
Дуже важливим у спілкуванні є перше враження. Звичайно, перше враження це не завжди остаточний висновок про співрозмовника, але важливо, що із самого початку саме на його основі будується спілкування і це особливо важливий момент у контексті дослідження питання про бар’єри спілкування.
У будь-якому випадку головним регулятором у побудові спілкування буде той образ партнера та уявлення про нього, що є в кожного, тому що саме до цього образу і буде звернене спілкування.
Але відкіля він узявся, цей образ партнера? Якщо врахувати швидкість і невимушеність “виникнення” першого враження, то легше всього уявити собі це так: ледь побачивши людину, ми отримуємо звідкись уже готове уявлення і просто ніби “навішуємо” його на людину і надалі звертаємося вже не до реального партнера, а до цього свого уявлення про нього.
У кожного із собою є багаж, що складається з уявлень і суджень про людей, про світ, про себе, зі спогадів, із планів, які треба здійснити в майбутньому і ще з багато чого іншого. Саме з цього багажу і виникає образ партнера. Тим самим усе, що є в багажі, може певним чином відбитися в першому враженні про іншу людину. Звичайно, багаж у кожного свій, і тому люди звертають увагу на різні риси і якості навколишніх, використовують різні риси своїх загальних представлень і свого досвіду й одержують різний результат.
Питання про ступінь об’єктивності першого враження, що формується, веде до питання про роль розуміння ситуації. Насправді, на думку психологів, людям необхідно не стільки об’єктивне уявлення про партнера, скільки таке, яке б якнайбільше допомагало нам будувати свою поведінку і спілкування з ним. І навіть якби існувала можливість одержати повну “об’єктивну” інформацію про партнера, вона нам була б не потрібна. У реальній ситуації не потрібно знати, яка людина взагалі, необхідно уявляти собі, як вона поведеться в даній ситуації, чого від неї чекати зараз, у цих умовах, у даному контексті.
Однак те, що уявлення про іншого в спілкуванні зовсім необов’язково повинне відповідати об’єктивній реальності, не означає, що образ іншого залежить тільки від того, хто його будує, і від його розуміння контексту. Звичайно, партнер може вплинути на той образ, що з’являється в іншого.
Систему знаків, зміст яких виявляється в образі, що одержує партнер, можна назвати самоподанням. Хоче людина цього чи ні, усвідомлено вона вживає визначені знаки (надягає костюм, наприклад) чи неусвідомлено, все одно система самоподання існує і здійснює свій вплив на спілкування. Немає сумнівів, самоподання також формується під впливом представлення про контекст спілкування і уявлень про світ, про людей, про себе.
Питання 3. Основні види ділового спілкування: ділова бесіда, публічний виступ, службова нарада та переговори.