Типові випадки, що вирізняються співвідношенням середньомісячного випуску виробів у період освоєння і проектного середньомісячного випуску (складено на основі [32])

Випадки	Характеристика	Графічна інтерпретація зміни середньомісячного випуску виробів у період освоєння
1	2	3
Випадок 1: Nміс. = 0,5 Nміс.осв.	Відповідає рівномірному, тобто пропорційному часу освоєння, наростанню місячного випуску виробів. Загальна кількість виробів, виготовлених за період освоєння tосв (тобто Nосв), дорівнює площі трикутника ODL, а також площі прямокутника OACL (тому що ВЕ – середня лінія трикутника ODL). Оскільки фігура OBCL належить як трикутнику ODL, так і прямокутнику OACL, то, площі трикутників ОАВ і BDC рівні між собою. Середньомісячний випуск виробів за час ∆t = t2 - t, буде дорівнює середній величині Nміс1 і Nміс2 :
Випадок 2: Nміс > 0,5Nміс.осв	Відповідає нерівномірному в часі наростанню місячного випуску – інтенсивному на початку періоду, уповільненому наприкінці. Кількість виробів (Nосв.), виготовлених за період tосв, відповідає площі під кривою OBD, тобто фігурі OBDL, а також площі прямокутника OKFL. Оскільки для них фігура OBFL є загальною, то площі заштрихованих фігур ОКВ і BDF рівні між собою. Подальші міркування повністю аналогічні випадку 2:

Продовження табл. 13

1	2	3
Випадок 3: Nміс. < 0,5	Відповідає нерівномірному наростанню місячного випуску в період освоєння – уповільненому на початку і прискореному наприкінці періоду освоєння. Площа під кривою OBD (тобто фігури OBDL), як і площа прямокутника OKFL, дорівнює загальній кількості виробів Nосв, тобто SOBDL = SOKFL. А оскільки фігура OBFL є загальною для кожної із цих фігур, то площі заштрихованих фігур ОКВ і BDF також рівні між собою. Рівняння кривої ОВ невідоме, тому скористаємося лінійною апроксимацією: ділянки кривій ОВ і BD замінимо відповідними відрізками. Абсциса точки В (тобто величина відрізка ОЕ на осі t) визначається з рівності площ трикутників ОКВ і BDF: 0,5 ·OK ·KB = 0,5 ·BF ·DF або: , Звідки , таким чином: . Знаючи положення точки В (тобто величину ОЕ), можна обґрунтовано планувати зміну місячного випуску виробів у період освоєння, розраховувати середньомісячний випуск за час Δt.	А В D tосв Nміс.осв t, років 0,5Nміс.осв Nміс 0 C L E Nміс, од./міс F К

Аналогічно визначають сумарну трудомісткість виробів Т_сумj виготовлених у j-му році періоду освоєння [32]:

,

де N_n – порядковий номер виробу, виготовленого на початку j-го року; N_m – порядковий номер виробу, виготовленого наприкінці j-го року.

Сереню трудомісткість виробів Т_серj виготовлених у j-му році періоду освоєння визначають за формулою [32]:

,

де N_сумj – сумарна кількість виробів, виготовлених в j-му році.

Визначальним фактором, що впливає на динаміку зниження трудомісткості виробів у період освоєння (тобто на величину b) є значення коефіцієнта готовності k_г, що розраховують як [32]:

,

де К_пр – вартість активної частини основних засобів (технологічного устаткування, оснащення, технологічного транспорту), необхідних для забезпечення проектного випуску продукції; К_п – вартість активної частини основних засобів, запланованих до початку освоєння.

Для характеристики процесу освоєння нових виробів використовують також коефіцієнт освоєння К_осв, який показує, у скільки разів зменшується трудомісткість під час кожного подвоєння кількості освоюваних виробів [6, с. 96]:

,

де t_2i — трудомісткість виробу після подвоєння кількості виробів, що випускаються; t_j – трудомісткість і-го виробу.

Існує взаємозв’язок показника, що відображає інтенсивність зниження трудомісткості виробу в період освоєння і коефіцієнта освоєння [6, с. 96]:

.

Розрахунки показують, що чим менше значення коефіцієнту освоєння К_осв, тим гірше проходить процес освоєння нових виробів і тим більші втрати підприємства. Проектна трудомісткість при цьому досягається пізніше і період освоєння затягується [6, с. 96].

Таким чином [6, с. 96]:

,

де А – кількість подвоєнь випуску виробів, разів; t_j, t_k — трудомісткості одного виробу на початку та наприкінці освоєння, нормо-год; – коефіцієнт освоєння.

Розрахована величина середньої трудомісткості виготовлення (Т_сер) дозволяє визначити собівартість одиниці продукції за певний термін часу періоду освоєння за методом укрупненої калькуляції [32]:

грн/виріб,

де М – витрати на основні матеріали й комплектуючі, грн/виріб; L_j – витрати на основну заробітну плату основних робітників, грн/виріб; k_ц, k_зв, k_пв – відповідно цехові, загальновиробничі й поза виробничі витрати, %; α – додаткова зарплата основних робітників, %; β – єдиний соціальний податок, %.

Витрати на основну заробітну плату основних робітників розраховують як [32]:

,

де l_год – середня годинна тарифна ставка оплати праці основних робітників, грн/год.

Проектну собівартість (собівартість освоєного виробу) розраховується аналогічно, тільки замість значення Т_серj ураховують значення проектної трудомісткості Т_осв [32].

Витрати підприємства (грн/рік) на виготовлення виробів в j-му році [32]:

,

де N_рік.j – планований річний обсяг виробництва в j-му році, од/рік.

Розраховані значення трудомісткості продукції дозволяють планувати необхідну чисельність основних робітників і фонди оплати праці для будь-якого року періоду освоєння [32].

Необхідна середньорічна чисельність основних робітників в j-му році [32]:

,

де F_д – дійсний річний фонд робочого часу одного робітника, год (можна орієнтуватися на величину F_д = 1935 год); k_в – середній коефіцієнт виконання норм.

Необхідну чисельність основних робітників розраховують за формулою [32]:

,

де Т_сум – сумарна трудомісткість виробів за період освоєння; п_роб – середня кількість робочих днів у місяці; Т_зм – тривалість зміни; k_п – планові витрати робочого часу.

Загальний фонд оплати праці основних робітників (грн/год.) у i-му році [32]:

.