7.4. Собівартість науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт

Собівартість НДДКР калькулюванням розраховують у випадку наявності інформації за усіма видами витрат. Собівартість за такого методу розраховується на основі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження типового положення з планування обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт» № 830, від 20.06.1996 р. [38]:

7.5. Кошторисна собівартість науково-дослідної теми

Кошторисну собівартості науково-дослідної теми визначають таким чином як наведено у праці [32]:

Кошторис витрат на виконання теми (кошторисна собівартість) складається з таких типових статей витрат:

S_кош = S_м + S_{ЗП осн} + S_{ЗП дод} + S_уст + S_накл + S_є.п.+ S_відр+ S_кон,

де S_кош – кошторисна собівартість; S_м – прямі матеріальні витрати; S_{ЗП осн} – витрати на основну заробітну плату виконавців теми (включаючи керівника теми); S_{ЗП дод} – витрати на додаткову зарплату виконавців теми; S_уст – витрати на використання устаткування; S_є.п. – відрахування за єдиним соціальним податком; S_накл – накладні (загальногосподарські) витрати; S_відр – витрати на відрядження виконавців; S_кон – контрагентські витрати.

Прямі матеріальні витрати розраховують як:

,

де S_м – прямі матеріальні витрати; k_т – коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати  (k_т=1,15...1,25); m – кількість видів (номенклатура) матеріальних ресурсів, що споживаються під час виконанні теми; N_витр.i – кількість матеріальних ресурсів i-го виду, планованих до використання при виконанні теми (шт., кг, м, м² і т.ін.); Ц_i – ціна придбання одиниці i-го виду споживаних матеріальних ресурсів (грн/шт., грн/кг, грн/м, грн/м² і т.ін.).

Витрати на основну заробітну плату виконавців теми (S_ЗП.осн) розраховують як:

S_ЗПосн.= ,

де S_ЗПосн. – витрати на основну заробітну плату виконавців теми; n – кількість видів робіт (категорій виконавців); Т_i – зайнятість за темою i-ї категорії виконавців, міс.; L_міс.i – місячні оклади виконавців i-ї категорії, грн/міс.; R_i – кількість виконавців i-ї категорії.

Для наукових праць, фінансованих з держбюджету, значення L_міс.i відповідають тарифним ставкам (окладам) Єдиної тарифної сітки.

Витрати на додаткову зарплату виконавців ураховують оплату відпусток, доплати за виконання цивільних обов’язків і інші доплати, передбачені Трудовим кодексом:

S_ЗПдод. = S_ЗПосн,

де S_{ЗП дод} – витрати на додаткову зарплату виконавців; S_ЗПосн – витрати на основну заробітну плату виконавців теми; α – коефіцієнт, що враховує витрати на додаткову зарплату (α = 0,10...0,15).

Витрати на використання устаткування:

,

де S_уст – витрати на використання устаткування; m – кількість типів устаткування, використовуваних під час виконання теми; С _м-гі – собівартість однієї машино-години роботи i-го типу устаткування, грн/машино-год; t_машi – планована тривалість використання устаткування i-гo типу під час виконанні теми, год.

Для багатьох видів устаткування собівартість однієї машино-години роботи i-го типу устаткування розраховують таким чином:

,

де Ф_ЗП – річний фонд основної й додаткової зарплати, відрахування по соціальному податку персоналу, що обслуговує устаткування (якщо такий персонал є), грн/рік; Е – річні витрати на електроенергію, споживану устаткуванням, грн/рік; А – річні амортизаційні відрахування на устаткуванню, грн/рік; М_в – річні витрати на допоміжні матеріали, пов’язані з роботою устаткування (папір, картриджі, магнітна стрічка i т. ін.), грн/рік; Р – річні витрати на ремонтне обслуговування устаткування, грн/рік; F_год.еф  – річний ефективний фонд часу роботи устаткування, год.

Річний фонд основної й додаткової заробітної плати, відрахування за соціальним податком персоналу, що обслуговує устаткування, визначають так:

,

де m – чисельність персоналу, що обслуговує устаткування; L_міс.i – місячний оклад i-гo працівника, що обслуговує устаткування, грн/міс.; α – коефіцієнт, що враховує витрати на додаткову заробітну плату обслуговуючого персоналу; k_с – коефіцієнт, що враховує відрахування за єдиним соціальним податком.

Річні витрати на електроенергію, споживану устаткуванням, Е:

,

де N_y – установлена потужність устаткування, Вт; С_е – тариф на електроенергію, грн/ Вт-год; k_ву – коефіцієнт використання устаткування за потужністю (зазвичай для багатьох видів устаткування k_ву = 0,75...0,9).

Річні витрати на допоміжні матеріали (М_доп) визначають або з урахуванням норм їх витрати і відпускних цін на них, або у відсотковому відношенні до ціни устаткування.

Річні витрати на ремонтне обслуговування устаткування (Р) розраховують або з обліком наявних питомих нормативів витрат цього виду (тобто витрат на одну годину роботи устаткування, на одиницю продуктивності устаткування), або за аналогією з розрахунком М_доп у відсотковому відношенні до ціни устаткування.

Річний ефективний фонд часу:

,

де F_річ.н – річний номінальний фонд часу, год.; k_вик – коефіцієнт використання, що враховує корисне використання; устаткування в організації протягом року; D – кількість робочих днів у році; T_зм – тривалість зміни, год; f – планована змінність роботи.

Відрахування за єдиним соціальним податком:

S_є.под. = (S_ЗПосн + S_ЗПдод)k_с,

де S_є.под.– відрахування за єдиним соціальним податком; k_с – коефіцієнт, що відповідає діючій ставці єдиного соціального податку.

Накладні (загальногосподарські  й загальновиробничі) витрати:

S_накл. = (S_ЗПосн + S_{ЗП дод})k_н,

де S_накл – накладні (загальногосподарські  й загальновиробничі) витрати; k_н – коефіцієнт, що враховує накладні витрати (k_н = 0,8...2,2).

Витрати на відрядження виконавців (S_ком) визначають відповідно до плану виконання теми і з урахуванням діючих норм відрядних витрат різного виду та транспортних тарифів. Контрагентські витрати (S_кон) включають витрати, пов’язані з виконанням робіт науково-дослідної теми сторонніми організаціями (контрагентами, субпідрядниками). Величина витрат залежить від планованого обсягу цих робіт і визначається за домовленістю з контрагентом.