3. Оформлення протоколу зборів

Слово протокол – грецького походження, складається з двох слів: перший і приклеюю. Отже, по-перше, це документ, який містить запис усього, про що йшлося на зборах, засіданні тощо. По-друге, це документ, що засвідчує встановлення певних фактів.

Формуляр, тобто основні відомості, складові частини протоколу, включає:

1) назву виду документу (протокол);

2) дату проведення зборів і номер протоколу;

3) назву установи і підпорядкованість (напр., Львівський банківський інститут Національного банку України);

4) прізвище та ініціали керівників зборів – голови, секретаря;

5) інформацію про присутніх – за невеликої кількості в алфавітному порядку перераховують їхні прізвища та ініціали, в інших випадках вказується загальна кількість і додається листок реєстрації;

6) вказують прізвища запрошених та їхні посади;

7) порядок денний (перелік питань із зазначенням доповідачів);

8) текст протоколу;

9) прийняття рішення;

10) перелік додатків до протоколу (із зазначенням кількості аркушів);

11) підписи голови і секретаря.

■ Реквізит «Номер протоколу» проставляють порядковим номером з початку кожного календарного року.

• Слово «реквізит» з лат. – обов’язкові (вихідні) дані як елемент вірного оформлення офіційних документів.

■ Розділи складаються за формулою: слухали – виступили – вирішили.

Слово «Слухали» друкують великими (заголовними) буквами. Після нього ставиться дві крапки. Далі з абзацу вказують прізвище, ініціали і посаду доповідача, а потім через тире подають короткий виклад змісту доповіді.

Слово «Виступили» друкують і розташовують на аркуші аналогічно слову «Слухали».

Рішення з питань, розглядалися (із зазначенням результатів голосування), можуть складатися з одного чи декількох пунктів або має вигляд резолюції, що складається з двох частин – констатуючої та резолюючої.

У констатуючій частині відзначають значення обговорюваного питання, вказують на досягнення (певні успіхи) та недоліки (проблеми), а в резолютивній зазначають заходи, спрямовані на виконання поставлених завдань, виконавців і терміни виконання.

Якщо доповіді з окремих питань підготовлені заздалегідь, їх додають до протоколу, про що зазначають у тексті протоколу після запису прізвища доповідача.

Рекомендована література

1. Самовдосконалення через самопізнання: Практикум для самостійної роботи студентів із дисципліни «Основи психології та педагогіки» для усіх спеціальностей / Уклад. З.В.Гіптерс. – Львів: ЛБІ НБУ, 2003. – 57 с.

2. Цимбалюк І.М. Підвищення професійної кваліфікації: психологія педагогічної праці: Навчально-методичний посібник. – 2-ге видання. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 150 с.

3. М.И.Шейнин. Корреспонденция и делопроизводство в торговле. – М.: «Экономика», 1983. – 96 с.

Тема 2.3. Морально-етичні вимоги до професії банкіра, фінансиста, економіста

План розгляду теми:

1. Основні моральні принципи та цінності банківського працівника (на основі положень «Морального кодексу банкіра»), економіста, фінансиста.

2. Уміння завойовувати і виправдовувати довіру.

3. „Точність – ввічливість королів”.

4. Доброзичливість економічно вигідна.

5. Колективна згуртованість – запорука успіху.

6. Особиста гідність – основа професійного сумління.

Напередодні заняття, розглядаючи питання плану теми, розгляньте положення «Морального кодексу банкіра», опрацюйте базовий матеріал з теми, що нижче викладено, а також ознайомтеся із додатковою літературою з «Переліку рекомендованої літератури».

У наш час, час запровадження та використання нових виробничих технологій, застосування новинок науково-технічного прогресу, ринок товарів і послуг дедалі більше і швидше розвивається та розширюється. Відповідно до цього, найпривабливішими з точки зору власного престижу, персональних амбіцій та прибутковості стають ті галузі економіки, які безпосередньо представлені на ринку товарів і послуг або опосередковано впливають на їх діяльність.

За теперішнього рівня розвитку суспільства найпопулярнішим в Україні, як і у світі загалом, є такий вид ринку товарів і послуг як фінансовий ринок.

Одна з найважливіших складових фінансового ринку – це банківська система. За сучасних умов, коли в Україні формуються ринкові відносини, розбудовується громадянське суспільство та правова держава, утверджується і стабілізується молода банківська система України. Широка мережа банків притаманна кожному регіону України. У її лави залучається велика кількість молоді. Cучасна молодь (молодь XXI століття) є набагато амбіційнішою, ніж була раніше. Молоді люди ставлять перед собою досить високі цілі, яких вони рано чи пізно прагнуть досягти. Найчастіше ці цілі пов'язані із задоволенням своїх матеріальних благ. Саме тому молоді люди дуже хочуть потрапити у лави працівників банківської сфери.

Проте, не все так просто, як здається. Сучасний банкір, як і будь-який інший працівник сфери бізнесу (підприємець, директор фірми, менеджер, торговець), повинен не забувати про духовні блага, про честь і гідність, про благі наміри, про честолюбні помисли (перспективи на майбутнє щодо власного розвитку та кар'єрного росту)...

У зв'язку з потребою не лише фінансового процвітання людини, а й підняття її духовного рівня розвитку (для морального росту людини як особистості і для підвищення моральності людини як працівника певної установи), створений та науково-обґрунтований розділ дисципліни "Етика і естетика", що має назву "Професійна етика" ("Етика бізнесу").

Дедалі більш очевидним стає те, що прогресивний розвиток сучасного суспільства, усіх боків суспільного життя залежить від рівня загальноосвітньої та професійної підготовки, загальної культури, моральних якостей працівників – активних і мислячих учасників історичної творчості. Безумовно, кожна трудова діяльність (незалежно від професії) базується на моральній системі суспільства. В її лоні можуть обґрунтовуватися особливі моральні норми, що відбивають специфіку професійної діяльності. Конкретизація загальних моральних принципів і норм ділових стосунків відповідно до особливостей того чи іншого виду професійної діяльності являє собою "професійну" мораль. Вона виникає у зв'язку з суспільним розподілом праці, що поклав початок відокремленню соціально-професійних груп. З їх утворенням виникла потреба в регулюванні стосунків між професіоналами та професіоналів з клієнтами.

Залежно від об'єкта, знарядь праці, прийомів, що використовуються, і завдань, які вирішуються, виникає неповторна своєрідність ситуацій, труднощів і навіть небезпеки, які вимагають від людини певного типу дій, психологічних реакцій. У кожній професії свої моральні "спокуси", моральні "доблесті" і "втрати", виникають певні суперечності, конфлікти, виробляються своєрідні засоби їх вирішення. До професійної діяльності людина залучається з її суб'єктивним світом почуттів, переживань, устремлінь, способом мислення, моральних оцінок. Серед різноманітних ситуацій у професійних стосунках починають виділятися найбільш типові, які й характеризують відносну самостійність професій, їх специфічну моральну атмосферу.

Завдання професійної етики в тому, щоб вивчити складний процес віддзеркалення професійних стосунків у моральній свідомості, у морально-професійних нормах, провести чітку межу між морально-професійними явищами і явищами професійної майстерності, вивчити суспільні завдання, цілі професії і їх значущість у соціальному прогресі, саме цим сприяючи їх успішному виконанню.

Призначення професійної етики полягає не тільки в тому, щоб розкрити об'єктивні причини виникнення, закономірності й тенденції розвитку морально-професійних відносин, не тільки конкретизувати зв'язки моральних норм, принципів та оцінюючих суджень сучасної моралі, уявлень про добро, справедливість відповідно до особливостей професійної діяльності, а й показати сам характер впливу цих загальнолюдських моральних норм і принципів на практику професійних стосунків, розкрити те, як вони відбиваються у свідомості представника тієї чи іншої професії та втілюються в його поведінці, ставленні до людини як споживача професійних послуг.

Професійну етику не меншою мірою цікавлять і "антиномії професійних вчинків", які виявляються у конфліктних формах поведінки, і у зв'язку з цим –розкриття засобів розв'язання конфліктів у рамках конкретної професії. На підставі цього вона пропонує практичні рекомендації з урахуванням конкретних історичних умов і суспільних завдань. Професійна етика покликана також дати рекомендації щодо розкриття причин деформації морально-професійної свідомості, і шляхів, методів їх викорінення.

Все вище сказане, безперечно, стосується і професії банкіра. Люди, які за своїм професійним обов'язком постійно мають справу з грошима, повинні пам'ятати: Гроші – колосальна і грізна сила. Вона і творча, і руйнівна. Вона здатна перевернути світ, породити дивовижні творіння й знищити їх. Сила грошей набула нової якості і багаторазово помножилась з появою банків. Завдяки своїй здатності зосереджувати і спрямовувати все більшу й більшу масу грошей, банки рішуче висунулися в розряд найважливіших і впливових суспільних інституцій, а з звичайного міняйла і лихваря створили банкіра, піднесли його в число сильних світу цього, в некоронованій короні, перед якими схиляються голови у коронах. Новітні комп'ютерні технології дозволяють банкам за лічені секунди опрацьовувати гігантські потоки інформації, постійно тримати руку на пульсі економічного здоров'я всієї планети, з допомогою космічних засобів зв'язку оперативно маневрувати величезними грошовими ресурсами. Все більше впливати на світову політику й економіку, а в кінцевому підсумку – на долю кожної людини, кожної країни і всього людства. Всемогутність великих грошей накладає величезну відповідальність на тих, хто володіє чи розпоряджається ними. Гроші з'явилися на світ з "родимою" плямою: вони, водночас, і добрий геній, і злий демон людства. Історія сповнена безліччю виявів того й іншого: гроші незмінно стоять як за величними звершеннями, так і за страшними злодіяннями. Упокорити демонічну силу грошей покликаний закон. Але закон – зовнішній чинник. Його творять люди. Він тільки тоді сильний, коли надійно спирається на інший – той, що всередині людини, даний їй од природи, од Бога, а зветься мораллю. Мораль – недремний сторож, непідкупний суддя, який завжди з людиною і в людині, який подвигає її на звершення й жертви не через страх чи примус, а за спонукою совісті і сумління. Закон без моралі – бездушний, свавільний. Мораль без закону – беззахисна. В єднанні закону і моралі – вище благо суспільства і людини. На даних людиною і Богом засадах тримається світ. Вони всезагальні і вселюдські. Але унікальна роль банків у суспільному житті висуває особливі вимоги до особи банкіра. Владу над великими грішми можуть мати лише особистості, сильні духом, готові свідомо і добровільно дотримуватися значно вищих і суворіших моральних вимог, аніж звичайна людина. Як для лікаря "Клятва Гіппократа", як для воїна чи народного обранця присяга на вірність Вітчизні, так для банкіра має стати вищим мірилом помислів і діянь свій особливий моральний кодекс. Отож, у "Моральному кодексі банкіра" визначені риси, що повинні бути притаманними кожному працівнику банку, а також правила поведінки (кодекси), яких потрібно дотримуватись, працюючи у банку. Детальніше розглянемо кожну із восьми рис, зазначених у кодексі:

● Моральність – це провідна зірка банкіра. Найперше визначимо, що таке "мораль". Мораль – це сукупність вимог, приписів, норм і принципів щодо поведінки людини у ставленні її до суспільства, соціальних інститутів, суб'єктів, до інших людей і до самої себе з позиції добра чи зла. У кожному суспільстві ці правила дещо відрізняються, так як кожна нація має певні риси, що притаманні лише їй. Ще з давніх-давен українці дуже бережно і з повагою відносились до моральних приписів, і тому, не думаючи, порушувати їх зараз, є просто недопустимо. Якщо людина є добрим фахівцем, професіоналом своєї справи, але вона є аморальна (тобто розглядає світ і все, що в ньому відбувається крізь призму зла), то вона ніколи не досягне успіху не лише у банку, а й на будь-якому іншому підприємстві; її не поважатимуть в колективі і не слухатимуть підлеглі, якщо вона перебуватиме на керівній посаді. Поняття моралі включає в себе і чесність, і справедливість, і відповідальність і т.д. і т.п. Але, розглядаючи мораль окремо, як одну рису, мають на у вазі, перш за все, ставлення однієї людини до іншої. Отже, якщо людина аморальна, то уявіть собі як вона буде відноситись до інших людей, в тому числі клієнтів, колег по роботі та й з рештою і до самої роботи.

● Чесність – це спосіб дії і мислення банкіра. Для того, щоб працювати з чужими грішми, потрібно бути чесним, чесним перед собою, перед власною совістю і чесним перед іншими людьми. Працюючи на своєму робочому місці, банкір також дбає і про чесність своїх помислів, ніколи не порушує законів України, не бере участі у незаконних (тіньових ) та аморальних справах, вживає заходів, щоб не допускати їх, і, безперечно, ніколи не краде! Банкір пам'ятає про діалектику буття, про марнотність змагань за тлінні багатства, дбає про цінності вічні, утверджує своїми ділами високі ідеали гуманізму, любов і повагу до ближнього як запоруку спасіння Людини і Людства.

● Справедливість – основа вчинків і бажань. Тобто банкір повинен справедливо ставитись до своїх клієнтів і колег по роботі, не виділяти кращого і гіршого, а однаково ставитись до всіх. Тверезо мислити, оцінюючи складні і конфліктні ситуації, для того, щоб часом не покарати ні в чому не винну людину; керуватись принципами природної рівності всіх людей, і професійного підходу щодо однакового ставлення звичайного працівника і працівника-родича.

● Правдивість, незалежна від будь-чиїх інтересів і бажань, – внутрішня сутність банкіра. Тобто, банківський працівник ніколи не повинен брехати. Говорити правду – це його особисте і моральне право, і ніхто не може примусити порушувати його! Проте, інколи бувають такі ситуації, в яких банкір сам повинен вирішити: чи казати йому правду, чи – ні. Для прикладу можна привести ситуацію в банківській системі України під час "Помаранчевої революції", коли не можна було повертати людям їхні вклади. Для того, щоб зберегти стабільність у банківській системі та зберегти економіку України загалом, банкірам доводилось приховувати деяку інформацію від своїх клієнтів. І хоча не всім людям це подобалось, але таке рішення у даному випадку було вірним і морально правильним, адже під загрозою стояла фінансова стабільність всієї нації. Тобто, у форсмажорних ситуаціях, можна дещо порушити цю норму заради досягнення вищої, більш важливої і глобальнішої мети. Проте це не стосується розповсюдження за межами банку цілком таємних внутрішньобанківських таємниць, а також комерційної таємниці.

● Мужність – це неодмінна умова продуктивної праці, занять і змагань. Так, дійсно, щоб розпоряджатися чужими грішми потрібна неабияка мужність, мужність приймати деколи ризиковані рішення, мужність визнавати свої помилки та недоліки, мужність вигравати, не принижуючи при цьому честь і гідність інших людей.

● Відповідальність тісно пов'язана зі свободою. Моральна відповідальність передбачає здатність людиною передбачати наслідки свого вчинку і прагнення запобігти можливому негативному ходу подій. Відповідальність поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня відповідальність є атрибутом совісті; вона виражає спроможність особистості усвідомлювати наслідки своїх вчинків і діяти відповідно до цих усвідомлень. Зовнішня відповідальність – це оцінка суспільством дій особи. "Бути відповідальним" означає розумно керувати своєю поведінкою. Відповідальна поведінка супроводжується почуттям відповідальності, яке виступає у двох формах: позитивній і негативній. Позитивна форма – це почуття своєї значимості, певної влади над подіями, не пов'язана із самовпевненістю і егоїзмом; негативна – почуття бентежності, страх, невпевненість у своїх діях. Отже, "нести відповідальність" – приймати на себе наслідки своїх дій. Банкір несе відповідальність перед суспільством. Він не переслідує особисті, групові чи відомчі інтереси, якщо вони суперечать законам суспільства або загальнолюдським цінностям. Банкір, вкладаючи гроші в будь-яку справу, думає не лише про найближчі наслідки, а й про ті, що можуть настати згодом. Інтелектуальний і професійний рівень банкіра визначається його вмінням проектувати, передбачати майбутнє, боротися за нове, за своєчасне здійснення назрілих перемін.

● Коректність і гуманність – ці дві риси тісно пов'язані одна з одною і включаються у таку рису як людяність. Це чуйність, вміння зрозуміти, порадити і допомогти у складній ситуації, та й з рештою – це вміння тримати себе в руках і контролювати себе, слідкувати за плином своїх думок і вчинків. Отже, без любові та поваги до людини, без вміння контролювати свої емоції, коректність і гуманність є просто порожніми словами. Щодо ставлення до своїх конкурентів, то банкір визнає лише чесну конкуренцію як засіб боротьби за лідерство. Він коректний у словах та діях. Крім того, банкір підтримує національні традиції меценатства, благодійності та милосердя. Він допомагає нужденному, використовуючи всі наявні можливості. Банкір дбайливо збирає, але й роздає. Він підтримує стражденного і нужденного, вдову і сироту. Але не заохочує милостинею неробство, нахлібництво і дармоїдство, прагне не просто нагодувати, а дати засіб, як заробляти на хліб, допомагає жертві зла й прагне запобігати злу.

● Повага до інтересів клієнта – банкір цінує інтереси клієнта як свої власні. Це запорука успіху та добробуту всіх. Банкір – людина слова. Він платить за своїми рахунками і зобов'язаннями, обстоює інтереси партнера і клієнта, як свої.

● Надійність у збереженні таємниці – Банкір абсолютно надійний у збереженні конфіденційних відомостей, які довірені йому іншими особами чи організаціями. Банкір грає за правилами, не порушує навіть недосконалих законів - він добивається прийняття законів: корисних і мудрих.

● Єдність і солідарність у міжбанківських відносинах – Банкір дотримується принципів єдності, солідарності, взаємодопомоги, утверджує дух корпоративності та довіри у своїх стосунках з іншими банкірами. Якщо банкір не в змозі протистояти злу, то він щонайменш, не стає співучасником злодіянь.

Щодо застосування "Морального кодексу банкіра" у реальних виробничих ситуаціях, то виконання його чи невиконання повністю лежить на совісті працівників того чи іншого банку. Проте, прерогативу щодо виконання його, безперечно, повинен взяти у свої руки і під свою відповідальність керуючий банку – начальник відділення – начальник відділу – начальник сектору... Головна особа в банку мусить обов'язково подавати приклад своїм працівникам у виконанні "Морального кодексу банкіра", і слідкувати за виконанням його своїми працівниками. Якщо ж працівник банку порушив загальноприйняті норми етичної поведінки працівника банківської сфери, то він, звичайно, мусить понести певне адміністративне покарання, яке буде застереженням для інших банкірів. Це може бути матеріальне стягнення, внутрішньобанківська догана, негативний запис у трудову книжку і, навіть, звільнення з роботи!

Стратегія взаємовідносин із клієнтами – одна з принципових позицій банківської установи, яка випливає з бізнесової філософії банку. Ця стратегія є обов'язковою для виконання персоналом банку, оскільки її правильний вибір є важливим фактором конкурентноздатності. Важливе значення для зацікавлення і залучення клієнтів має загальний імідж всього банку. Зовнішню репутацію банку формують, перш за все, його працівники, а точніше їх репутація. Якщо потенційний клієнт дізнається, що даний банк веде нечесні правила гри, що він бере участь у тіньових схемах ринку, що його працівники нечесні, безвідповідальні, аморальні, не поважають своїх клієнтів, то, безперечно, він не захоче мати ніякого відношення до цього банку, і тим більше – вести із ним якісь справи. При сучасних умовах досить жорстокої конкуренції важливе значення для залучення клієнта має будь-яка дрібниця. До таких "дрібниць" можна віднести: зовнішній вигляд банку, внутрішній дизайн, розміщення відділів всередині будівлі, зовнішній вигляд працівників банку, знання ними правил ділового етикету, вміння знайти індивідуальний підхід до кожного клієнта, своєрідна культура мовлення, швидкість надання послуг, додаткові послуги (обслуговування на рівні "чай – кава"), створення певних акційних періодів, надання безкоштовних послуг чи певних вигідніших пропозицій постійним клієнтам... Але, якщо зібрати ці всі "дрібниці" разом, то ми отримаємо певну стратегію банківської установи, рівень культури і вихованості її працівників, дізнаємось чи виконуються ними положення "Морального кодексу банкіра", а також якою є внутрішня атмосфера банку.