Сон і гіпноз

Сон — особлива форма спокою, властива усім твари­нам. Сон, як і їжа, є життєвою необхідністю. Тривале без­соння призводить до смерті, причина якої, треба вважати, полягає в руйнуванні клітин центральної нервової систе­ми. Цуценята, позбавлені сну, гинуть через 92—143 год. До­рослі собаки гинуть на 17—21-й день досліду.

Цим же характеризується сон? Основною ознакою сну є припинення контакту з навколишнім середовищем. Сприй­няття слухових, зорових, смакових, тактильних та інших подразників дуже знижується. Зменшується рухова актив­ність і м'язовий тонус. Під. час сну більшість внутрішніх органів переключається на інший рівень діяльності: часто­та серцевих скорочень уповільнюється, відповідно знижу­ється кров'яний тиск, зменшується постачання крові тка­нинам. Дихання рідшає, знижується основний обмін. Част­ково послаблюється діяльність апарата виділення. Умовні рефлекси загальмовуються.

Розрізняють природний і штучний сон. Природний сон настає без помітних сторонніх впливів. До нього належать добовий сон та сплячка тварин. Штучний сон викликаєть­ся наркотичними речовинами (ефір, хлороформ, алкоголь, морфій іта ін.), індукційним електричним струмом та гіпнозом.

У людини спйстерігаються патологічні форми сну — ле­таргія (удавана смерть) та сомнамбулізм (лунатизм).

Коні, корови, вівці, кози сплять 7—8 разів на добу (поліфазний сон). Тривалість добового сну становить у серед­ньому 6 год.

У перші години глибина сну максимальна, а потім по­ступово зменшується. Більшість тварин сплять у лежачому положенні. Коні, як правило, сплять стоячи. Птахи сплять сидячи на жердинах, гілках без затрати м'язової енергії завдяки наявності сухожильного механізму згинання пальців.

Сон у тварин багато в чому залежить від навколишньо­го оточення. Сторонні шуми, порушення розпорядку дня на фермі зменшують тривалість сну та його глибину.

Теорії сну. Найбільш ранньою теорією сну є г у м о р а л ь н а. Згідно з цією теорією внаслідок життєдіяльності "організму утворюються продукти ;обміну — вуглекислота, молочна кислота, які, діючи на інервові клітини, виклика­ють сон.

Французькі вчені Лежандр і П'єррон вважали, що сон настає під впливом отруйної речовини — гіпнотоксину, що утворюється в центральній нервовій системі. Необґрун­тованість гуморальної теорії підтверджується спостережен­ням над зрощеними близнятами з загальним кровообігом. Коли один з них спав, другий був бадьорим.

Теорію центра сну висунув Економо, досліджую­чи головний мозок людей, що померли від -летаргічного енцефаліту. Вважається, що на межі .між проміжним і середнім мозком існує скупчення нейронів, збудження яких викликає сонливий стан. Збудження інших нейронів, роз­міщених спереду від центра сну, супроводжується пробуд­женням.

Теорія сну І.П.Павлова. У процесі вироблення і; умовних рефлексів було відмічено, що в деяких собак на-ЇЇ ставав сонливий стан, з дальшим переходом у сон. Особливо це виявлялось при використанні слабйих тактильних, або температурних, подразників, що викликають іррадіацію гальмування.

Узагальнивши численні спостереження, І. П. Павлов дійшов висновку, що сон розпочинається з появи гальму­вання, яке поступово захоплює все більші ділянки кори і навіть підкорові утворення.

Отже, павловська теорія сну включає два положення: по-перше, сон — гальмівний процес, по-друге, — розвиток сну пов'язаний з активним процесом іррадіаційного галь­мування.

Перехід від бадьорості до сну Може супроводжуватися чотирма фазами рівняльною парадоксальною, ультрапарадоксальною (негативні умовні подразника дають пози­тивний ефект, а позитивні — нульовий ефект) я гальмівною. При переході від гальмування до бадьорості ці фази повто­рюються у зворотному порядку.

Сон тварини спрямований на запобігання виснаження і руйнування нейронів, на збереження діяльності мозку.

У розвитку сну бере участь і стовбурова частина голов­ного мозку. Під час сну різко загальмовуються симпатичні та збуджуються парасимпатичні ядра підгорбкової області.

Введення ацетилхоліну у відповідні ділянки лімбічної системи та ретикулярної формації викликає сон.

Виникнення в корі головного мозку вогнищ збудження перешкоджають іррадіації гальмування і, навпаки,, від­сутність вогнищ збудження сприяє появі і поширенню цього процесу. Сон швидко настає в умовах темноти та тиші.

Розвитку сну сприяють тривалі одноманітні подразнен­ня організму: наприклад, при погладжуванні, покачу­ванні, цоканні годинника, руху поїзда, шуму дощу за вік­ном тощо.

Сон, як внутрішнє гальмування, можна викликати умов­ними агентами. Все те, що пов'язане зі сном, — присмерко­ве освітлення приміщення, лежаче положення, тиша — ви­кликають у корі великих півкуль тварини поширююче гальмування.

Гіпноз. Гіпноз являє собою частковий сон, викликаний штучно. В його основі лежить процес іррадіації гальмуван­ня. Однак при гіпнозі, на відміну від сну, гальмування по­ширюється не на всю кору, а тільки на відповідні ділянки. У більшості випадків гальмування охоплює рухові області кори, викликаючи нерухомість. Такий стан іноді спостеріга­ється у деяких тварин при появі ворога.

Гіпнотичний стан розвивається після впливу на орга­нізм повторюваних, здебільшого слабких звукових," світло­вих, тактильних та інших подразників. У результаті взаєм­ної індукції відбувається посилення збудження в одних ді­лянках кори та посилення гальмування в інших.

У птахів і деяких ссавців (кролів) стан гіпнозу досяга­ється швидким енергійним перевертанням тварин на спину з утриманням їх у такому положенні 20—ЗО с.

Гіпнотичний стан легше витикає у тварин з функціо­нально ослабленими нервовими клітинами головного мозку. Розвиток гіпнотичного, сну включає три стадії: перша — стан крайнього збудження (скорочення м'язів, особливо розгиначів); друга — воскова гнучкість, тобто збережен­ня твариною наданої їй пози; третя стадія — гіпноз на­стільки глибокий, що починають сприйматися навіяні ілю­зії, виконуються певні дії.

Ізольовані центри збудження можуть виникати не тіль­ки при гіпнозі, а й при природному сні, являючи собою “сторожові пункти”. Такі пункти забезпечують термінову реакцію організму — пробудження матері при рухах дити­ни, пробудження в один і той же час.