Процеси травлення у шлунку жуйних

Шлунок жуйних багатокамерний (рис. 62). Три пер­ших його відділи — рубець, сітка і книжка — це перед­шлунки, позбавлені травних залоз. Четвертий відділ — си­чуг — є справжнім залозистим шлунком, подібний до одно­камерного шлунка собаки. У великої рогатої худоби, овець та кіз шлунок чотирикамерний, а у верблюдів — трика­мерний (у них відсутня книжка).

Рубець — найбільша камера шлунка жуйних. Його місткість у корів становить 100—300 л, у овець і кіз — 13—23 л. Слизова оболонка рубця вистелена плоским оро­говілим багатошаровим епіте­лієм і формує велику кількість сосочків завдовжки до 1 см.

Сітка має форму скручено­го мішка. Слизова оболонка її виступає в середину сітки у вигляді пластинчастих складок висотою до 12 мм, які форму­ють сітку. Сітка з'єднується отвором з рубцем, книжкою, сичугом та стравоходом через стравохідний жолоб. Стравохідний жолоб — це напівзамкнута трубка, яка йде від стравоходу на дні сітки до входу в книжку.

Книжка має овальну форму. Вона є продовженням сіт­ки і переходить в сичуг. Слизова оболонка книжки утво­рює складки різної довжини, які називаються листочками, або пластинками. По краях листочків розміщені грубі, ко­роткі, ороговілі сосочки. Об'єм книжки у великої рогатої худоби становить 7—18 л. Між листочками книжки є прос­тори, які називаються нішами. Завдяки м'язовим волокнам листочки книжки приходять у рух і перетирають тверді частини корму.

Сичуг — орган грушоподібної форми. Це справжній шлунок. Розширеною основою він з'єднується з книжкою, а звуженою частиною, зігнутою на кінці, він переходить у дванадцятипалу кишку. Слизова оболонка сичуга вкрита залозистим епітелієм. Сичуг ділиться на кардіальну, фун­дальну та пілоричну зони.

Травлення в шлунку жуйних тварин значно відрізняєть­ся від травлення в однокамерному шлунку коня та свині. В останні роки нагромаджений великий матеріал, який роз­криване особливості травлення та обмін речовин у жуйних у зв'язку з наявністю у них передшлунків. Відомо, що біль­шість поживних речовин корму перетравлюється в перед­шлунках за рахунок ферментів мікрофлори.

Багатокамерний шлунок жуйних тварин пристосований до перетравлення грубих кормів, що містять важкоперетравну речовину — клітковину, якої багато в соломі, сіні та інших рослинних кормах.

У передшлунках перетравлюється до 80—95 % крохма­лю і розчинних вуглеводів, 60—70 % клітковини і до 40— 80 % білків корму.

Крім того, у передшлунках відбуваються процеси ін­тенсивного розщеплення ліпідів, нітратів, сечовини та ін­ших небілкових азотистих речовин. Тут синтезуються бак­теріальний білок високої біологічної якості, амінокислоти, ліпіди та вітаміни.

Роль мікрофлори і мікрофауни в рубцевому травленні

У травних соках рубця немає ферментів, які розщеп­лювали б клітковину. У жуйних клітковина розщеплюється під дією мікроорганізмів — бактерій, інфузорій та грибів. Багато їх є у рубці та сітці.

Целюлолітичні бактерії виділяють фермент целюлазу, яка розщеплює_клітковину_до целобіози, а інший фермент целобіаза — розщеплює целобіозу до глюкози, з якої під дією грибів і мікрофлори у процесі бродіння утворюють­ся леткі низькомолекулярні жирні кислоти — оцтова, масляна, пропіонова та ін. Леткі жирні кислоти всмоктуються епітелієм передшлунків і є джерелом енер­гії для організму жуйних і попередниками для синтезу складових частин молока.

У рубці корови за добу утворюється до 4 кг летких жирних кислот. Кількість і співвідношення їх залежить від наявності грубого корму в раціоні жуйних. При зменшенні в ньому грубих кормів (менше 2—3 кг) жирність молока помітно знижується. Рубцеві мікроорганізми із органічних кислот та аміаку синтезують_білок, який потім засвоюєть­ся в сичугу та тонких кишках_жуйних тварин як повноцінний білок мікробного походження. За добу в сичуг корови надходить близько 100 г білка інфузорій та бактерій, пов­ноціннішого за білок рослинного походження. Кількість білка інфузорій і бактерій становить близько 1/3 – 1/4 мінімаль­ної потреби жуйних тварин у перетравному білку.

Властивість мікроорганізмів рубця синтезувати білок з азотистих небілкових сполук використовується в практиці годівлі жуйних тварин, зокрема для підвищення молочної та м'ясної продуктивності у господарствах використовують для годівлі жуйних тварин сечовину (карбамід), сірчано­кислий амоній та інші небілкові азотисті сполуки.

У процесі бродіння в рубці жуйних утворюються гази — вуглекислий (найбільше), метан, водень, сірководень, азот, кисень (табл. 18). З рубця вони відригуються, а частково всмоктуються у кров, досягають легень і виділя­ються під час дихання. Бактерії використовують аміак для синтезу білка високої біологічної якості.

Під впливом бактері­альної уреази сечовина гідролізується до аміаку і вуглекислого газу. Аміак використовується бактері­ями для утворення амінокислот.

Крім азоту, при синтезі білка для бактерій необхідні вуглеводи, які повинні надхо­дити з кормами в необхідній кількості. Якщо в рубці не ви­стачає вуглеводів, то мікроорганізми не можуть викорис­тати весь аміак, який всмоктується в кров крізь епітелій рубця, спричиняє тяжкі отруєння тварин.

У рубці добре виражена зональність травлення (Гупа­ло Ю. М., Ткачук А. П.). Целюлозолітична активність мік­рофлори, кількість загального та аміачного азоту вищі у вентральному мішку рубця порівняно з дорсальним.