Травлення значення травлення

Травлення є основним етапом обміну речовин між організмом і нав­колишнім середовищем. Його діяльністю забезпечується перетравлення корму, який тварина поїдає.

Неминуча витрата енергетичних запасів організму у процесі його життєдіяльності зумовлює необхідність постійного поповнення цих запа­сів. Це поповнення забезпечуться поїданням кормів, до складу яких вхо­дять білки, вуглеводи, жири, мінеральні 'солі, вода та інші речовини. Проте раніш ніж витрачатися на поповнення запасів ор­ганізму, речовини, які входять до складу корму, повинні перетравлюва­тися. Це значить, що вони повинні бути доведені до такого стану, при. якому могли б розчинитися у воді, увіссатися у кров і лімфу, а потім на­дійти на синтез речовин, властивих даному організмові. В цій обробці корму по суті і полягає значення травного тракту.

ЗМІНА КОРМУ У ТРАВНОМУ ТРАКТІ

Зміна корму і кормових речовин у травному тракті відбувається вна­слідок їх фізичної, хімічної та біологічної обробки.

Фізична обробка корму полягає в тому, що з допомогою жуваль­ного апарату корм здрібнюється, зволожується і перетворюється в каш­коподібну масу. До фізичної обробки повинно бути віднесене також пе­ремішування і перетирання корму з допомогою мускулатури травного тракту.

Механічна зміна корму у деяких тварин буває дуже значна. В шлун­ку індика, наприклад, внаслідок потужних скорочень його мускулатурі, розколюються горіхи, розтираються скляні кульки, сплющуються свин­цеві трубки та ін.

Хімічна зміна корму відбувається з допомогою соків, які вироб­ляються залозами травного тракту і виділяються в його просвіт. Залози ці розміщені у стінках травного тракту або суміжно з ним. Клітини цих залоз виробляють, а в потрібний момент і виділяють своїми вивідними проточками в порожнину травного тракту соки, які змінюють кормові про­дукти, перетравлюють їх. Соки ці називають також секретами (секреціо—виділення).

Соки травних залоз (слинних, шлункових, підшлункової, кишкових) являють собою злегка опалесцентну, іноді абсолютно прозору рідину, кислої або лужної реакції. Реакція соків не байдужа для процесу трав­лення: лужна реакція слини сприяє розрихленню, мацерації грубих кор­мів; кисла реакція шлункового соку викликає набрякання білків та ін.

Травні соки здатні перетравлювати поживні речовини, оскільки міс­тять в собі ферменти.

Ферменти—це речовини білкової природи, здатні значно при­скорювати хімічні реакції в організмі. Травні ферменти прискорюють хімічні реакції в організмі і допомагають розщепленню складних кормо­вих речовин та перетворенню їх у простіші. Суть процесів перетравлю­вання кормових речовин з допомогою ферментів полягає в їх гідролізі.

Ферменти найбільш активні при температурі тіла 38—40°. Темпера­тура понад 60° руйнує ферменти, а температура нижча за 38° значно знижує їх активність. Активність ферменгів залежить від реакції середо­вища, причому одні ферменти, як, наприклад, пепсин шлункового соку, активний в кислому середовищі, інші ж, як ферменти підшлункової за­лози — в лужному.

Всі травні ферменти належать до гідролазів; вони прискорюють процес неглибокого руйнування кормових речовин (білків, вуглеводів та жирів) на простіші, приєднанням частинки води.

У травоїдних тварин у травних процесах активну участь беруть ферменти, які знаходяться в рослинних кормах. У травному тракті вони знаходять сприятливі умови для свого діяння (достатня вологість, оп­тимальна температура, відповідна реакція середовища).

Біологічна обробка корму відбувається за участю мікрофло­ри, яка населяє травний тракт тварин. Бактерії сприяють зміні кормо­вих продуктів з допомогою вироблюваних ними ферментів. Діяльність мікроорганізмів особливо важлива щодо клітковини, оскільки травні соки, які виробляються тваринами, не мають, наприклад, ферментів, що діють на клітковину. Під впливом ферментів, які виробляються бак­теріями, відбувається бродіння клітковини. Це має велике значення, бо, з одного боку, тварина може використати саму 'клітковину, а з друго­го,—після зруйнування клітковини стає доступним для дії травних со­ків вміст рослинних клітин.

Процеси травлення у сільськогосподарських тварин відбуваються дуже інтенсивно, що зв'язано 3 великою кількістю поїданого корму. Так, об'єм добового раціону високопродуктивних корів перевищує 100 кг.

ЕВОЛЮЦІЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ

У з'вязку з різним характером годівлі і різними умовами життя у тварин в про­цесі філогенезу по-різному розвивався і травний тракт. Рослинний корм менш пожив­ний, ніж тваринний, і травоїдні тварини змушені поїдати значно більше корму, ніж м'ясоїдні. У зв'язку з цим у травоїдних тварин травний тракт довший, ніж у м'ясоїд­них. Наведемо деякі дані, які показують відмінність щодо довжини тулуба до довжини кишечника у різних видів тварин:

Відношення довжини тулуба до довжини кишечника:

Кажан - 1: 2; Собака- 1: 5; Кінь- 1: 12; Корова - 1: 20

У процесі травлення у травоїдних, як уже зазначалося, велику роль відіграє мік­рофлора. У зв'язку з цим у травоїдних тварин набули особливого розвитку ті відділи травного тракту, де бактерії могли б розмножуватися і довго діяти на корми. Це — передшлунки у жуйних, товсті кишки і сліпа кишка у коней.

Будова травного тракту змінюється і протягом індивідуального життя тварини. За даними Хруцького, у плоду вівці, завдовжки у 3 см, всі відділи складного шлунка вже є. Співвідношення ж розмірів рубця і сичуга дуже міняється з віком. У півтора­місячного плода місткість рубця відноситься до місткості сичуга, як 5:1. Надалі ріст рубця відстає від росту сичуга, і до народження об'єм сичуга в 1,5—2 рази більший за об'єм рубця. До моменту переходу ягнят від молочної годівлі до годівлі грубими кормами місткість рубця вже дорівнює місткості сичуга. Надалі місткість рубця швид­ко випереджує місткість сичуга. У півторарічної вівці рубець займає 80% місткості всього складного шлунка, сітка — 5%, книжка — 7—8% і сичуг — 8—7%. У 3-тижневого теляти відношення місткості рубця до місткості сичуга становить 1 : 2, а у 3-місяч-ного вже 2 : 1..

У свиней (за даними Квасницького) відбуваються такі вікови зміни в будові трав­ного тракту. До 2-місячного віку, поки тварина годується головним чином молоком, ін­тенсивно росте шлунок, з 3—1-місячного віку при переході на рослинні корми від­бувається інтенсивний ріст товстих кишок.

Вікові зміни будови травного тракту безперечно зв'язані з різним характером годівлі. Змінюючи характер годівлі молодих тварин, можна впливати на будову їх травних органів. Досліди Квасницького й Овсяннікова на свинях показали, що у мо­лодих тварин, яким згодовували багато грубих і соковитих кормів; травний тракт, особливо шлунок і товстий кишечник, розвивався значно сильніше, ніж у тварин, яким згодовували мало об'ємистих кормів.

У повній мірі це стосується і молодняка великої рогатої худоби. У молодих бичків, яких годували досхочу сіном, місткість рубця і сітки збільшувалася на 37% і довжина кишечника — на 17%, порівняно з бичками такого ж віку, яким згодовували головним чином концентровані корми (досліди Атбашян і Гаркаві).