Всмоктування та його механізм

Всмоктування — це активний фізіологічний процес транспорту поживних речовин через слизову оболонку,

травного тракту у кров чи лімфу, який підбувається після того, як вони на поверхні клітин слизової оболонки про­йшли ферментативне перетворення в с'юлуки, здатні про­йти крізь шар епітеліальних клітин, в. яких під час всмок­тування посилється обмін речовин. Організм тварин через всмоктування в травному тракті одержує всі необхідні йому речовини для енергетичних і пластич­них процесів.

Всмоктування в гравному тракті вивчають методами прямих і непрямих досліджень. До перших належать ме­тоди накладання фістульних трубок на шлунок і кишеч­ник, зовнішніх кишечних анастомозів, ізольованого шлу­ночка тощо.

За непрямими методами вивчають хімічний склад кро­ві та лімфи, які відтікають з різних ділянок травної труб­ки. З цією меюю викорис говують методику ангіостомії — накладання канюль на кровоносні судини. До непрямих методів вивчення процесів всмоктування відпосяіься: ме­тод мічених атомів, який дозволяє спостерігати швидкість всмоктування окремих речовин у різчнх відділах травного тракту, гісто.югічний метод, за допомогою якого вивчають появу різних речовин у слизовій оболонці шлунково-киш­кового тракту.

У механізмі всмоктування активну роль відіграють клі­тинні мембрани, що відділяють цитоплазму від навколиш­нього середовища і міжклітинного простору. Всмоктування включає кілька процесів, а саме: філь'ірані-о, дифузію і ос­мос. На рівень фільтрації впливає гідростаснчний тиск у кишечнику. При скороченні останнього в його порожнині підвищується тиск, і тоді деякі розчинені речовини прони-каюгь у кров шляхом фільтрації.

Підвищення тиску до 8—10 мм рт. ст. прискорює всмок­тування. При досягненні тиску в кишечнику до 80—100 чм рт. ст. кровоносні судини ворсинки здавлюються і всмок­тування припиняється. За нормальних умов у кишечнику гідростатичний тиск не перевищує 3—5 мм рт. ст. При та­кому тиску фільтрація мало прискорює всмоктування. Ди­фузія та осмос краще забезпечують всмоктування, ніж фільтрація. При осмосі іпг'.идше всмоктується вода і гіпо­тонічні розчини. Рух ворсинок слизової оболонки приско­рює цей процес. У середині ворсинки е кровоносні судини й лімфатична порожнина. Б стінках ворсинок містяться гладкі м'язи, які, скорочуючись, видавлюють вміст лімфа­тичної порожнини й кровоносних капілярів у більші суди­ни. Потім м'язи розширдсються, у лімфа пічній порожнині

й капілярах створюється вакуум, яки* присмоктує розчин

з порожнини кишечника, як своєрідний насос.

Рух ворсинок викликають різні подразники: продукти перетравлення білка, пептиди й амінокислоти, г'люкоза, жовчні кислоти, екстрактивні речовини. У слизовій оболон­ці кишечника виробляється гормон вілікінін, який збуд­жує рух ворсинок. Механічні подразнення слизової кишеч­ника грубими частинками хімусу при його скороченнях посилюють рух ворсинок.

Слизова оболонка різних відділів іравкого тракту має неоднакову здатність всмоктувати поживні речовини.

У ротовій порожнині всмоктування незначне, тому що корм ще відповідно не оброблений і тут затримується не­довго. Проте розчинні поживні речовини можуть 'легко дифундувати'крізь мембрани смакових цибулин. У ротовій порожнині всмоктуються моносахариди та розчинні лі­карські речовини.

У шлунку всмоктування поживних речовин обмежене. Туг всмоктуються в основному вода, глюкоза, амінокис­лоти, деякі мінеральні речовини, зокрема хлористий натрій і спирти.

У передшлунках жуйних відбувається інтенсивне всмок­тування. Слизова оболонка передшлунків значно васкуля-рнзована. Численні сосочки, сіточки та складки збільшу­ють її всмокіувальну поверхню. Встановлена двостороння проникність стінки рубця для метаболітів та неорганічних іонів. Це, має суттєве значення в підтриманні відповідного середовища в передшлунках для нормального життя мік­роорганізмів та забезпечення симбіозу жуйних тварин з мікрофлорою. Слизова оболонка передшлунків забезпечує всмоктування багатьох поживних речовин корму; Через стінку рубця активно всмоктуються вода, іони мінераль­них та органічних речовин, леткі жирні кислоти, аміак, сечовина, водорозчинні вітаміни, гази. З рубця в ^кров вільно проникають іони калію, хлору, фосфати;, кальцій та магній всмоктуються гільки тоді, коли концентрація їх у вмісті рубця у 9 разів вища, ніж у крові. Із книжки всмоктується до 100 л води і близько 70 % жирних кислот, які надходять до її порожнини.

У тонкому кишечнику відбувається основне всмокту­вання поживних речовин. Слизова оболонка тонких кишок утворює численні складки. На них дуже багато вор­синок, на яких, у свою чергу, є величезна кількість мікроворсинок, які створюють дуже велику всмокту­вальну поверхню.

Всмоктування в тонких кишках зумовлюється морфо-

173

функціональними .особливостями слизової оболонки ки­шечника, значно великою її поверхнею та наявністю в їх вмісті великої кількості продуктів гідролізу га ьоди. По­верхня слизової оболонки побудована з ворсинок. На 1 мм² слизової дванадцятипалої кишки знаходиться близько ЗО ворсинок. До кожної з них підходить густа сігка капілярів. У центрі ворсинки розміщується розширена центральна лімфатична судина, в якій є клапани. Вони перешкоджа­ють зворотному відтоку лімфи. Рух рорсинок сприяє всмоктуванню; періодичне скорочення їх та розслаблення вижимає кров у лімфу або всмоктує розчинені речовини з порожнини кишечника. При всмоктуванні ворсинки скоро­чуються окремими групами 3—5 раз за 1 хв. Рух ворсинок стимулюють розчини глюкози, пг-пточів, амінокислот, жовчних кислої, гістамін, а також гормон вілікінін, екс­тракти дріжджів тощо. Гальмують скорочення ворсинок іони кальцію й калію. У тонкому кишечнику всмоктуються амінокислоти, продукти гідролізу білків, жирів, вуглево­дів, вода, вітаміни та мінеральні речовини.

У товстому відділі кишечника завершується процес всмоктування і формується кал за рахунок інтенсивної резорбції води.

У сліпій та ободовій кишках травоїдних всмоктуються леткі жирні кислоти, моносахариди, амінокислоти, аміак, сечовина та інші продукти розщеплення. Товстий кишеч­ник відіграє суттєву роль при всмоктуванні мінеральних елементів нагрію, фосфору, цинку тощо.

ВСМОКТУВАННЯ ПРОДУКТІВ РОЗЩЕПЛЕННЯ БІЛКІВ. ВУГЛЕВОДІВ 'І ЖИРІВ

Всмоктування білків. Білки всмоктуються в кишеч­нику після їх розщеплення до амінокислот. Швидкість їх всмоктування залежить від хімічної структури. Амінокис­лоти при всмоктуванні потребують витрат енергії. Всмок­тування амінокислот відбувається за допомогою спеці­ального переносника, який активізує їх, приєднуючи до себе фосфорну кислоту та іони натрію. Між окремими амі­нокислотами та їх ізомерами існує конкурентна взаємодія, в результаті того, що один і той самий переносник може транспортувати кілька амінокислот.

У тонкому відділі кишечника можуть всмоктуватися низькомолекулярні поліпептиди й дипептиди. Деякі білки корму частково ^всмоктуються без розщеплення. Напри­клад, у новонароджених тварин без змін у кишечнику всмоктуються глобуліни молозива, завдяки чому організм одержує готові імунні тіла.

1Т4