8.2. Структура світового фінансового ринку.

Світовий фінансовий ринок являє собою систему ринкових відносин, що забезпечує нагромадження та перерозподіл фінансових ресурсів між крїнами, галузями та окремими суб'єктами господарювання.

Він розвивається на основі національних фінансових ринків під безпосереднім впливом процесів міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя, широкого застосування інформаційних технологій у діяльності його суб'єктів.

Кожний елемент сітового фінансового ринку – це ринок певної групи фінансових активів, що складається з окремих сегментів:

На першому рівні сегментування розташовано міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки похідних фінансових інструментів, міжнародні ринки боргових зобов'язань, міжнародні ринки титулів (прав) власності.

На другому рівні – міжнародні ринки капіталів, міжнародні грошові ринки, міжнародні ринки боргових цінних паперів та міжнародні кредитні ринки.

Третій рівень сегментоутворення охоплює безліч спеціалізованих ринків фінансових активів та інструментів.

8.3. Види фінансових ринків.

Залежно від рівня нормативно-правового регулювання фінансові ринки поділяються на:

міжнародні – обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, технологіями, рух капіталів. У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові центри, де зосередилися найбільші банки та біржі, спеіалізовані кредитно-фінансові інституції (Лондон, Нью-Йорк, Фракфрт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сінгапур). На цих ринкахбанки проводять операції з основними фінансовими активами, в тому числі із ключовими валютами, які широко використовуються у свтовому платіжному обігу;

регіональні – формуються навколо сіових центрів торгівлі фінансовими активами, наприклад в рамках європейської валютної системи, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи, або фінансовий ринок Південно-Східної Азії.

національний (місцевий) фінансовий ринок – це ринок однієї держави, - сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території певної країни. У країнах з обмежувальним фінансовим законодавством офіційний фінансовий ринок зазвичай доповнюється «чорним» і «сірим» ринком. Національні фінансові ринки забезпечують рух коштів усередині країни та здійснюють зв'язок зі світовими фінансовими центрами. Характер залучення національних ринків в операції міжнародного фінансового ринку залежить від таких чинників, як:

ступень інтегрованості економіки країни у світове господарство,

стан її валютно-фінансової та кредитної системи,

розвиненість банківської системи,

рівень та складніть оподаткування,

рівень валютного контролю і валютного регулювання,

ступень свободи дій нерезидентів на національному ринку,

рівень розвитку системи банківського нагляду,

політична стабільність тощо.

Поступово, з розвитком технологій поділ фінансових ринків на міжнародні, регіональні та місцеві набуває доволі умовного характеру, оскільки на цих ринках можуть проводитись операції з активами, які широко використовуються в міжнародній сфері, а учасниками національних ринків можуть бути нерезиденти, збільшення присутності яких виводить національний ринок на міжнародний ринок.

Фінансовий ринок існує ще у двох формах: організований та неорганізований. Організований ринок функціонує за визначеними правилами, встановленими банками та біржами. Неорганізований ринок являє собою сферу обігу фінансових активів через інші канали – брокерів, інвестиційні компанії.

Організованим ринком є біржовий ринок. Біржа – це некомерційне педприємство, її основне завдання полягає в організації торгів фінансовими активами та у мобілізації тимчасово вільних коштів. У деяких країнах (Японії, Скандинавських країнах, Франції тощо) функціями бірж є встановлення курсів на фінансові та валютнні активи або фіксація довідкових курсів валют. Переважна частина операцій здійснюється на неорганізованому – позабіржовому, або міжбанківському, фінансовому ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного і супутникового зв'язку. Більшість фінансових операцій проводиться через банки. Міжбанківський ринок поділяється на прямий і брокерський (посередницький). До переаг роботи з брокером можна віднести анонімність угод та безперервність процесу котирування. Останнім часом завдяки розвитку електронних засобів передачі інформації у міжбанківському зв'язку присутність посередників на міжбанківському ринку зменшується.

Для багатьох видів фінансових активів існує дві форми розміщення: первинна реалізація і вторинний продаж. На первинному ринку здійснюється продаж щойно випущених фінансових активів. На вторинному ринку в обігу знаходяться активи, випущені раніше, на які в процесі неодноразових купівлі-продажу встановлюється його дійсна ціна (курс), тобто проводиться котирування фінансового активу.

За спеціалізацією фінансові ринки можна поділити на:

ринки процентових ставок на іноземні валюти;

ринки конверсійних операцій;

ринки окремих розрахункових одиниць.

За видами операцій:

спот-ринки;

форвард-ринки;

фьючерсні ринки;

своп-ринки.