7. Система екологічного права, його співвідношення з іншими галузями права.

Система екологічного права як галузі права – це його внутрішня будова, упорядкована сукупність його інститутів, розташованих у певній послідовності, відповідно до його внутрішніх закономірностей.

Першим рівнем системи ЕП як галузі права є правова норма.

Система ЕП складається з трьох частин ( таку класифікацію виділяє Кобецька Н.Р.):

1.загальна частина- містить правові інститути, що регулюють всі основні види екологічних правовідносин (інститут використання природних ресурсів, ін.-т управління у сфері екології).

2.особлива частина- склад. з трьох підгалузей:

- природоресурсне право – регулює раціональне використання і охорону окремих видів природних ресурсів(земель, надр, вод, повітря, рослинного і тваринного світу)

-право природних комплексів – регулює охорону окремих видів природних комплексів(природно заповідного фонду,лісів,рекреаційних зон, водно-болотних угідь міжнародного значення)

-право екологічної безпеки – регулює убезпечення від окремих екологічних загроз (складається з інститутів ядерного права, права відходів,поводження з небезпечними речовинами, пестицидами,агрохімікатами, забезпечення біологічної безпеки, запобігання та реагування на надзвичайні екологічні ситуації)

3.Спеціальна частина охоплює міжнародне екологічне право та ЕП Європейської спільноти.

Система ЕП як навчальна дисципліна за Кобецькою Н.Р. збігається з системою даної галузі права(тобто поділяється на загальну, особливу та спеціальну частини), проте, проф., Пилипенко П.Д. виділяє ЛИШЕ ДВІ частини як в системі галузі права довкілля, так і в системі навчальної дисципліни (ЗАГАЛЬНУ ЧАСТИНУ та СПЕЦІАЛЬНУ ЧАСТИНУ).

На думку проф..Пилипенка П.Д., ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА склад. з таких інститутів: природокористування, управління у сфері довкілля, екологічна експертиза, екологічна безпека і юр.відповідальність у галузі охорони довкілля. Спеціальна частина охоплює норми спеціального характеру, які регулюють відносини щодо охорони і використання окремих природних об»єктів та ресурсів- землі,вод, лісів, надр, повітря, рослинного і тваринного світу. Ці норми утворюють не лише інститути, а й окремі підгалузі права (земельне, водне, гірниче, фауністичне).

Співвідношення ЕП з іншими галузями права.

1.ЕП та конституційне право: конституційні норми закладають основи правової охорони довкілля ( ст..50 Конституції України « Право на безпечне для життя і здоров»я довкілля»)

2.ЕП та адміністративне: застосування однакових методів регулювання- імперативних. Адміністративно-правові акти виступають підставою виникнення, припинення чи зміни еколого-правових відносин.Відмінність: ЕП визначає зміст діяльності, функцій органів управління у сфері охорони природи(ведення кадастрів, моніторинг, АП- визначає порядок діяльності та компетенцію органів управління, (зокрема, і у сфері екології)

3.ЕП та ЦП

ЦП регулює відносини власності, майнові права учасників відносин, виконує компенсаційну функцію у випадках відшкодування шкоди.

В ЕП на відміну від ЦП, переважає пріоритет публічних інтересів у сфері охорони навколишнього середовища

4. В КК передбачено кримінальну відповідальність за злочини проти довкілля (Розділ 8 ).