2. Загальні положення системи суддів загальної юрисдикції

Система судів загальної юрисдикції ‒ це сукупність судів України, об’єднаних між собою єдністю цілей, завдань, принципами організації і діяльності й очолюваних одним загальним для усіх Верховним Судом України.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1. Місцеві суди.

2. Апеляційні суди.

3. Вищі спеціалізовані суди ‒ є відповідні вищі спеціалізовані суди.

4. Всу ‒ є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Основні риси системи судів загальної юрисдикції:

1. Простота її побудови, відповідно до адміністративно територіального розподілу і доступності для населення. Так, у кожному районі, місті (крім міст районного підпорядкування), районі в місті, у декількох районах або в районі і місті одночасно утворюються місцеві загальні суди. У назві місцевого суду використовується назва населеного пункту, у якому він знаходиться.

2. Такою характерною рисою є ієрархічна (східчаста) структура. У кожній адміністративно-територіальній одиниці створюється суд, що є вищестоящим стосовно судів тих адміністративних одиниць, що входять у ці більш великі адміністративно-територіальні одиниці. Так, стосовно місцевих судів у районах (містах) безпосередньо вищестоящими судами є апеляційні суди, які утворюються в областях.

3. Принципово важлива риса полягає також у єдності системи. Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

• єдиними засадами організації та діяльності судів;

• єдиним статусом суддів;

• обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

• забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування

• судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;

• обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

• єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

• фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

• вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

4. Важливою характерною рисою системи судів загальної юрисдикції є так само її стабільність. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України, зміна визначеної законом системи судів, а також інші підстави, передбачені законом.

Принципи побудови судової системи

1. Міжнародно-правові принципи побудови судової системи:

• Забезпечення кожному, хто намагається в судовому порядку захистити свої права й інтереси, реалізації цього права шляхом утворення розвинутої мережі судів, наближених до населення і наділених повноваженнями розгляду справ у повному обсязі.

• Забезпечення реалізації права особи на перегляд її справи вищим судом шляхом утворення мережі судів, наділених повноваженнями перегляду справи в апеляційному або касаційному порядку.

• Відповідний процесуальний порядок розгляду й вирішення спору, що визначається особливістю його предмета.

2. Принципи побудови судової системи за Конституцією України та зу «Про судоустрій і статус суддів»

• Принцип територіальності ‒ забезпечує територіальне розмежування компетенції однорівневих судів. Проявляється у тому, що мережа судових органів рівномірно поширюється на всі адміністративно-територіальні одиниці Украйни, а межі судових округів співпадають з адміністративно-територіальним устроєм України.

• Принцип спеціалізації - забезпечує розгляд справи компетентним судом. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У судах загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

У місцевих загальних судах та апеляційних судах областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим діє спеціалізація зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Судді (суддя), уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. Кількість суддів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду. Суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути обрано суддю із стажем роботи суддею не менше десяти років, досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Судді, уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, не звільняються від виконання обов’язків судді відповідної інстанції, проте здійснення ними таких повноважень враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення.

• Принцип єдності судової системи ‒ проявляється у тому, що в Україні утворено цілісна система судів загальної юрисдикції, яка діє на засадах моноцентризму і поєднує функціонування загальних і спеціалізованих судових гілок з існуванням єдиного найвищого судового органу ‒ ВСУ

• Принцип інстанційності ‒ визначає обсяг повноважень суду по вирішенню судової справи. Передбачає наявність у судовій системі України судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, а також ВСУ.

Поняття «судова інстанція» ‒ означає самостійний ступінь, через який проходить або може проходити конкретна справа в різноманітних судах. Кожну з цих ступенів відрізняє своєрідність розв’язуваних завдань і характерні для неї особливості судочинства.