Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра Конституційного та адміністративного права і процесу

ЛЕКЦІЯ № 4

ТЕМА: Судоустрій України.

Дисципліна: «Судові та правоохоронні органи»

Тривалість ‒ 2 години

Розробив: доцент кафедри (б. в. з)

Конституційного та

адміністративного права і процесу

Сікорський О. П.

Затверджено на засіданні

кафедри Конституційного та

адміністративного права і процесу

протокол №___________

Миколаїв ‒ 2013 р.

Змістовий модуль № 1. Теоретико-методологічні аспекти курсу судові та правоохоронні органи України. Судова влада в Україні.

Тема № 4: Судоустрій України.

Навчальні питання:

1. Етапи становлення та розвитку судової системи України.

2. Система суддів загальної юрисдикції.

3. Місцеві суди.

4. Апеляційні суди.

5. Вищі спеціалізовані суди.

6. ВСУ.

7. Професійні судді:

1. Правовий статус суддів;

2. Порядок обрання і припинення повноважень суддів;

3. Юридична відповідальність суддів;

4. Дисциплінарна відповідальність суддів;

5. Гарантії незалежності суддів;

6. Забезпечення судді.

1. Етапи становлення та розвитку судової системи України

Історія розвитку судової системи є складовою частиною історії держави і суспільства в цілому. На різних етапах розвитку держави суди відображають її політику і здійснюють її функції. Розвиток судової системи України умовно можна поділити на декілька етапів.

Становлення радянського суду

Після Жовтневої революції в багатьох містах і навіть селах України були організовані нові суди. Першим документом Народного Секретаріату про суд була постанова від 4 січня 1918 р. «Про введення народного суду на Україні», якою була передбачена ліквідація старої судової системи (окружні суди, судові палати, військові і морські суди, комерційні суди м. Одеси, волосні та мирові суди). На Україні були організовані дільничні народні суди з розрахунку один суд на 10000 осіб. Вироки виносилися ім’ям народу України більшістю голосів членів суду, були остаточними і не підлягали оскарженню, тому суди другої інстанції (для апеляційного та касаційного перегляду справ не організовувалися. Вирок суду підлягав негайному виконанню. А у разі виявлення «нових істотних обставин» у справі, вона могла бути переглянута тим же судовим органом.

Попереднє розслідування у кримінальних справах проводив один з постійних народних суддів, а накази про затримку, арешт затверджувалися всім складом народного суду протягом 12 годин.

Організація судових органів, відповідно до реформи 1922 р. завершилася створенням двох рівнозначних систем: революційних трибуналів і народних судів. Поряд з єдиною судовою системою діяла система тимчасових спеціальних судів:

• у справах про злочини, що загрожують Червоній Армії ‒ військові трибунали;

• у справах про особливо небезпечні злочини, що загрожують транспорту, ‒ транспортні трибунали;

• у справах про злочини і порушення Кодексу законів про працю ‒ особливі трудові сесії народних судів.

Діяльність судових органів у період відбудови народного господарства (1925‒1937 рр.)

Цей етап відзначається суттєвим впливом на судову систему адміністративно-командних принципів і відходом від демократичних принципів правосуддя, що почали впроваджуватися на першому етапі. Процес формування незалежних судів надовго призупинився. На зміну прийшов етап «інтеграції» судів у систему виконавчих органів влади і створення репресивних органів. Великого поширення і резонансу набували процеси проти духовенства. Були порушені справи про закриття Києво-Печерської лаври, а також Фролівського монастиря і виселення звідти монахів.

З 1926 р. починають діяти позасудові органи, що були наділені повноваженнями розглядати політичні справи і справи про господарські злочини в особливо великих розмірах. Постановою ГПУ У РСР від 9 червня 1926 р. «Про уточнення функцій органів Державного політичного управління УРСР» слідство у справах про службові і господарські злочини, крадіжки державного і колективного майна і проти порядку управління провадилося надзвичайними сесіями; вони також приймали рішення у цих справах. Ці органи були організовані в Україні як тимчасові революційні суди для боротьби з контрреволюційними проявами і проіснували 12 років (з 17 липня 1922 р. до 10 липня 1934 р.).

25 вересня 1931 р. постановою ВУЦВК і РНК УРСР було затверджене Положення про судоустрій Української РСР. Особлива увага приділяється боротьбі зі спробами протистояти соціалістичному будівництву. У результаті створення в 1932 р. 5 областей ‒ Харківської, Київської, Вінницької, Дніпропетровської, Одеської ‒ виникають обласні суди, що були судами першої і касаційної інстанцій.