Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основний документ, що регламентує зовнішньоекономічну діяльність в Україні.

2. Які основні напрямки державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні?

3. Які заходи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначені законом?

4. Охарактеризуйте структуру закону.

Література

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 № XII зі змінами та доповненнями.

Питання2. Суть митно-тарифного та нетарифного регулювання

Митно-тарифне регулювання зовнішньої торгівлі є од­ним з найважливіших економічних методів управління. Ефек­тивно діючий механізм митно-тарифного регулювання є не­від'ємною умовою проведення країною активної й цілісної економічної політики, а також реалізації митними органами завдань із забезпечення економічної безпеки України, захисту її економічних інтересів.

Питання митно-тарифного регулювання визначаються низ­кою міжнародних договорів, угод, конвенцій, у яких сформульо­вано на багатосторонній основі принципи, правила, умови мит­но-тарифного регулювання. Характер і завдання митно-тариф­ного регулювання тісно пов'язані із загальною економічною ситуацією в країні, з внутрішніми та зовнішніми умовами її розвитку. До складових митно-тарифного регулювання України відносять:

• Митний тариф України;

• Мито;

• Митну вартість товару;

• Країну походження товару.

Митний тариф України — це систематизований за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі — УКТЗЕД) перелік ставок увізного мита, яким обкладаються товари, що ввозяться в Україну.

УКТЗЕД базується на Гармонізованій системі опису та ко­дування товарів.

Мито являє собою податок із товарів, що переміщуються через митний кордон України. Розрізня­ють вивізне й увізне мито.

Увізне мито нараховується із товарів, що ввозяться в Украї­ну, а вивізне — з товарів, що вивозяться за її межі. Для цілей застосування Митного тарифу розрізняють також види та став­ки мита, а також спеціальні мита.

Митна вартість товарів — це елемент митно-тарифного регулювання, який використовується під час здійснення митно­го контролю та митного оформлення товарів і транспортних за­собів, що переміщуються через митний кордон України, з метою:

• обкладення товарів ввізним або вивізним митом;

• ведення митної та зовнішньоекономічної статистики;

• застосування нетарифних заходів регулювання (квоту­вання, ліцензування тощо).

Країна походження товару як елемент митно-тарифного регулювання визначається з метою застосування відповідних заходів регулювання ввезення товарів в Україну та вивезення товарів за її межі.

Як основний документ, що підтверджує дані про країну походження, використовується сертифікат про походження товару, а належність товару до тієї або іншої країни суттєво впливає на рівень його обкладання податками та зборами.

Заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності дають можливість захистити національний ри­нок, національного виробника, а також виконати певні міжна­родні зобов'язання України. Нетарифні заходи є ефективним засобом регулювання зовнішньої торгівлі й упроваджуються шляхом установлення певних вимог та обмежень до суб'єктів господарської діяльності при виході їх на зовнішній ринок.

Нетарифне регулювання полягає в установленні державою кількісних обмежень та технічних бар'єрів.

Кількісні обмеження — адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обороту, яка ви­значає товари, дозволені до експорту або імпорту. Ці обмежен­ня застосовуються за рішенням уряду однієї країни або на основі міжнародних угод, що координують торгівлю певними групами товарів.

До кількісних обмежень відносять квотування (контин- гування) і ліцензування, які являють собою обмеження на певний строк кількості, обсягу або вартості товарів та поляга­ють в отриманні відповідного документа (ліцензії).

Обмеження експорту полягає в застосуванні країнами- імпортерами політичних та економічних важелів, зокрема про­понуванні країні-експортерові зменшити обсяги продажу пев­них товарів на зовнішньому ринку.

У більшості країн установлюються також заборони на вве­зення (вивезення) товарів. Переважно це товари, які або ста­новлять національне, історичне чи культурне надбання наро­ду, або містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дис­кримінації, геноциду, або переміщуються з порушенням прав інтелектуальної власності тощо.

До бар'єрів технічного характеру відносять ті, що утруд­нюють вільну торгівлю між державами, зокрема: національні стандарти та вимоги, системи сертифікації продукції; вимоги, установлені санітарними, ветеринарними та здоровоохоронни- ми органами; вимоги екологічного характеру; специфічні ви­моги до упаковки та маркування товарів тощо. Головною ме­тою у застосування бар'єрів технічного характеру є захист споживачів від увезення в країну недоброякісних товарів та продукції, а при вивезенні — забезпечення дотримання міжна­родних норм і стандартів.

Існує тісний взаємозв'язок між заходами державного регу­лювання — митно-тарифним та нетарифним: вони завжди існу­ють у комплексі й при розумному їх застосуванні можуть ефек­тивно вплинути на стан економіки країни.