2.2. Добровільне обмеження експорту (дое)

З початку 70-х pp. великого поширення набула особлива форма кількісного обмеження імпортних надходжень — добровільні обмеження експорту (ДОЕ), коли не країна-імпортер запроваджує квоту, а країни-експортери самі беруть на себе зобов'язання щодо обмеження експорту в певну країну. Звичайно, на практиці такі експортні обмеження є не добровільними, а вимушеними: вони вводяться або під політичним тиском країни-імпортера, або ж під впливом погроз застосувати жорсткіші про­текціоністські заходи (наприклад, почати антидемпінгове розслідування).

У принципі, добровільне експортне обмеження є, по суті, тією ж квотою, але запроваджує її не країна-імпортер, а країна-експортер. Проте наслідки застосування такого інструменту регулювання зовнішньої торгівлі для еконо­міки країни, яка імпортує, мають ще неґативніший характер, ніж при вико­ристанні митного податку чи імпортної квоти. Якщо імпорт у дану країну внаслідок угоди з торговельними партнерами про ДОЕ дорівнює величині Q (мал.10.4), то внутрішня ціна підвищується, попит скорочується, пропо­зиція з боку вітчизняних виробників зростає і т.д. Проте, замість того щоб отримати доход від ввізного мита або від продажу імпортних ліцензій на аукціоні, держава тепер ніби віддає частину вигод зарубіжним експортерам (область c+d).

Окрім цього, навіть після вве­дення ДОЕ звичайно зберігається ввізне мито, яким раніше оподат­ковувався імпорт даного товару (на мал. 10.4 P_w - світова ціна, Р_Т -внутрішня ціна з урахуванням ввіз­ного мита, P_D - внутрішня ціна після запровадження ДОЕ). Ос­кільки імпорт скорочується, то ско­рочується й доход держави від ім­портного мита

Чому ж тоді, незважаючи на додаткові втрати, країни-імпортери часто наполягають на тому, щоб їхні торговельні партнери вводи­ли ДОЕ? Основною причиною,

напевне, є те, що цей досить дієвий інструмент кількісного обмеження імпорту і захисту внутрішнього ринку раніше формально не заборонявся положен­нями ГАТТ. Сьогодні в рамках ГАТТ/СОТ поставлене завдання відмінити ДОЕ до 2000 року.

2.3. Експортні субсидії. Компенсаційне імпортне мито

Для захисту національних виробників держава може не тільки обме­жувати імпорт, але й стимулювати експорт. Однією з форм стимулювання експортних галузей є експортні субсидії, тобто пільги фінансового характеру, які надаються державою експортерам для розширення вивозу товарів за кордон. Внаслідок таких субсидій експортери отримують можливість продавати товар на зовнішньому ринку за нижчою ціною, ніж на внутрішньо­му. Експортні субсидії можуть бути прямими (виплата дотацій виробни­кові, коли він виходить на зовнішній ринок) і непрямими (пільгове оподат­кування, кредитування, страхування тощо).

Наслідки надання експортної субсидії зображено на мал. 10.5. Вироб­ никам, які отримують субсидію, стає вигідніше експортувати, ніж продавати товар на внутрішньому ринку. Але для того, щоб збільшити поставки на зовнішній ринок, вони повинні знизити експортні ціни. Субсидія покриває втрати від зменшення цін, і обсяги експорту зростають. Разом з тим, оскіль­ ки збільшуються обсяги експорту і менша кількість товару надходить на внутрішній ринок, його внутрішня ціна зростає з Підвищення ціни обумовлює зростання пропозиції з і скорочення внутрішнього попи­ ту з В результаті споживачі втрачають (область а+Ь), а виробники мають додатковий виграш (область a+b+c+d+e). Та, щоб оцінити наслідки надання експортної субсидії для добробуту країни в цілому, потрібно вра­ хувати витрати на субсидію із дер­ жавного бюджету. Для цього тре­ ба розмір субсидії на одиницю ек­ спортного товару помножити на новий обсяг експорту Навіть коли припустити, що ціна зросте на величину субсидії (що можливе за умови нескінченно ве­ ликої еластичності попиту на імпорт на світовому ринку), то за­ трати держави будуть дорівнюва­ ти (b+c+d+e+f). Проте реально ці витрати будуть ще більшими. Ела­ стичність попиту на імпорт у країнах-імпортерах, очевидно, не є нескінченно великою, тому внут­ рішні ціни в країні-експортері зро­ стуть на величину меншу, ніж на-

дана субсидія. І тоді, відповідно, бюджетні витрати будуть більшими, ніж площа прямокутника (b+c+d+e+f).

У відповідності із правилами ГАТТ/СОТ, застосування експортних суб­сидій заборонене. Якщо ж вони все-таки використовуються, то країнам, які імпортують, дозволено запроваджувати протекціоністське компенсаційне ввізне мито. Воно завдає шкоди країні, яка його впроваджує (див. наслідки введення імпортного мита), але в цілому для світового господарства ком­бінація експортних субсидій та компенсаційного мита вигідна, оскільки за­лишає сукупний добробут у світі без змін.