4.5. Розподіл виграшу від зовнішньої торгівлі між країнами

Чистий виграш країни-імпортера залежить від фізичного обсягу імпорту (80-20=60) і того, наскільки знизилась ціна (200-150=50). Аналогічно, величина чистого виграшу країни-експортера (область і на мал. 9.6.в) залежить від фізичного обсягу експорту (90-30=60) і того, наскільки підвищилась ціна (150-120=30).

Аби наочно показати розподіл виграшу від торгівлі між країнами, зруч­но скористатися графіками попиту та пропозиції на світовому ринку (мал. 9.6.6), де є для цього вся необхідна інформація: рівноважний обсяг експорту-імпорту й рівні цін до та після запровадження торговельних відносин. Легко переконатися, що на цьому графіку чистий виграш країни-імпортера дорівнює площі між кривою попиту на імпорт D_m і лінією світової ціни, а чистий виграш країни-експортера — площі між лінією світової ціни та кривою експортної пропозиції

Оскільки і область і область з геометричної точки зору є три­ кутниками, то їхня площа вимірюється як половина добутку основи на висоту. В обох випадках основою трикутника є обсяг зовнішньої торгівлі (Q), а висотою служить зміна цін (Ар):

Через те що обсяги зовнішньої торгівлі в обох країнах однакові (експорт із Аргентини дорівнює бразильському імпорту), розподіл вигод залежить тільки від того, в якій пропорції в цих країнах змінилися ціни. Якщо в країні-експортері ціни виросли на х процентів (відносно світової ціни), а ціни в країні-імпортері знизилися на у процентів, то

У нашому прикладі ціна в Бразилії упала на 33,3% [(200-150)/150100%], а ціна в Аргентині виросла на 20% [(150-120)/150100%]. Тому в цілому виграш Бразилії виявився на 66,5% більшим.

Отже, хоч міжнародна торгівля і є взаємовигідною, виграш від неї роз­поділяється між країнами нерівномірно. Більше отримує та країна, де більшою мірою змінилися ціни. Іншими словами, чим менша еластичність попиту на імпорт або експортної пропозиції, тим більший виграш від торгівлі.

Ця закономірність називається правилом розподілу вигод від зовнішньої торгівлі.

5. Умови торгівлі. Співвідношення індексів експортних та імпортних цін

Щоб оцінити, наскільки вигідною для країни є зовнішня торгівля, використовують показник "умови торгівлі" (Т) - співвідношення експортних цін даної країни до її імпортних цін .

У нашому прикладі умовами торгівлі, наприклад, для Аргентини є співвідношення:

В цілому зростання цього показника свідчить про поліпшення умов торгівлі й підвищення добробуту нації, а його зменшення вказує на погір­шення умов торгівлі і падіння добробуту. Й справді, якщо ціни на експортні товари країни на світовому ринку зростають у порівнянні з цінами на ту

продукцію, яку вона імпортує, це означає, що за кожну одиницю свого експорту країна може отримати більше імпортних товарів.

На практиці показник умов торгівлі розраховується для окремих країн або груп країн як співвідношення індексів експортних та імпортних цін (як правило, використовують при цьому індекс Ласпейреса):

де р^х_і — відношення експортної ціни і-го товару в поточному році до його ціни в базисному році;

р^т. — відношення імпортної ціни і-го товару в поточному році до ціни того ж товару в базисному році;

x_t — частка кожного г-го товару в сукупній вартості експорту в базис­ному році;

т. — частка кожного г-го товару в загальній вартості імпорту в базис­ному році.

Показник умов торгівлі залежить від коливань попиту як на світовому, так і на внутрішньому ринках, від змін у технологіях та умовах виробництва, від ступеня монополізації ринків окремих товарів і т.ін.

Разом з тим варто пам'ятати, що розмір виграшу, який отримує країна від зовнішньої торгівлі, залежить не лише від зміни цін, але й від фізичних обсягів експорту та імпорту. Тому робити висновки про зміни добробуту країни лише на підставі зміни індексу умов торгівлі не зовсім правомірно. Зокрема, якщо падіння цін на експортну продукцію зумовлене зростанням ефективності її виробництва, то при достатньо еластичному світовому попиті країна може збільшити обсяги свого експорту і отримати більше вигод, хоча умови торгівлі для неї й погіршились.

Варто, проте, звернути увагу на так звану проблему руйнівного зростан­ня, коли розширення експорту призводить до такого погіршення умов торгівлі, що добробут нації падає. Ця проблема, яку вперше проаналізував американський економіст Я.Бхагваті в 1958 році, може виникнути, зокрема, для багатьох країн, що розвиваються, проблеми економічного зростання в яких пов'язані з розширенням видобутку та експорту сировини. Оскільки попит на сировину на світовому ринку, як правило, характеризується низь­кою еластичністю, то швидке зростання фізичних обсягів експорту призво­дить до такого падіння світових цін на сировину, що це перекриває пози­тивний ефект від самого економічного зростання. В такій ситуації зростан­ня, викликане непомірним нарощуванням експортних потоків, може стати для країни невигідним.