4.2. Торгівля та інтереси споживачів

Модель попиту і пропозиції наочно показує, що хоча налагодження зов­нішньоторговельних відносин взаємовигідне для країн у цілому, проте воно дає вигоду одним групам населення та суперечить інтересам інших.

Розглянемо вплив зовнішньої торгівлі на споживачів. До запровадження торговельних відносин між країнами споживачі в Бразилії купували 50 тис. т зерна за ціною 200 дол. за 1 т, а споживачі в Арґентині — 60 тис. т за ціною 120 дол. за 1 т. Купуючи зерно за такими цінами, споживачі мали виграш (так званий надлишок споживача), що дорівнює різниці між максимальною сумою, яку споживачі готові були заплатити за зерно, і сумою, яку вони фактично платили, виходячи з рівноважної ринкової ціни. На графіку цей виграш відображує площа, обмежена кривою попиту і лінією ринкової ціни: для споживачів зерна в Бразилії він дорівнює області d (мал. Э.б.а), а для споживачів в Арґентині — області g+h+k

Після запровадження торговельних відносин Бразилія стає імпортером зерна, і ціна на її внутрішньому ринку зменшується з 200 до 150 дол. за 1т. Як наслідок, споживачі збільшують закупки зерна з 50 до 80 тис. т, і їхній сукупний виграш тепер складає область a+b+c+d, причому область а+Ь+с — це чистий виграш в результаті запровадження зовнішньоторговельних відносин. Зворотна ситуація спостерігається в Арґентині як країні-експортері зерна. Внутрішня ціна зростає із 120 до 150 дол. за 1 т, що призводить до скорочення попиту на зерно і, відповідно, його закупок. Споживчий надлишок в Арґентині тепер дорівнює лише області k, а це означає, що споживачі мають чисті втрати від зовнішньої торгівлі у розмірі області g+h.

Таким чином, внаслідок розвитку міжнародної торгівлі споживачі в крагні-імпортері виграють, оскільки мають можливість купувати більшу кількість необхідного їм товару за нижчою ціною. З іншого боку, в країні-експортері споживачі програють, бо внаслідок підвищення ціни змушені скорочувати обсяги закупок.

4.3. Торгівля та інтереси виробників

Розглянемо тепер вплив міжнародної торгівлі на інтереси виробників. До запровадження зовнішньоторговельних відносин виробники обох країн отри- ] мували вигоду від продажу зерна — так званий надлишок виробника, який є різницею між виручкою від продажу зерна за ринковою ціною (у нашому прикладі 50-200 в Бразилії і 60-120 в Арґентині) і затратами на його виробництво (площа під кривою пропозиції). Отже, виграш виробників від продажу това­ру за рівноважною ринковою ціною дорівнює площі, обмеженій кривою про­позиції та лінією ринкової ціни: для виробників зерна в Бразилії це область а для виробників в Арґентині — область

Після запровадження зовнішньоторговельних відносин арґентинські виробники зерна стають експортерами і отримують додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва, оскільки зростають ціни і розширюються ринки збуту. В цих нових умовах їхній сукупний виграш дорівнює області

f+j+g+h+i, а чистий виграш від розвитку торгівлі — g+h+i. Щодо бразиль­ських виробників зерна, то вони поступаються своїми позиціями на внутрішньому ринку на користь іноземних конкурентів і скорочують внутрішнє виробництво, їхній сукупний виграш тепер вимірюється лише областю е, тобто вони мають чисті втрати в розмірі області а.

Таким чином, внаслідок запровадження зовнішньоторговельних відносин виробники в країні-експортері виграють, оскільки вони мають можливість розширити виробництво й реалізувати продукцію за вищою ціною у порівнянні з рівноважною внутрішньою. А в країні-імпортері виробники про­грають, бо конкуренція з боку імпорту змушує їх зменшувати ціни і скоро­чувати обсяги виробництва.

4.4. Чистий виграш від зовнішньої торгівлі для країни в цілому

Якщо в Бразилії як країні-імпортері чистий виграш споживачів складає область a+b+c, a чисті втрати виробників у галузях, що конкурують з імпортом, дорівнюють області а, то сукупний ефект для країни в цілому дорівнюватиме:

В Аргентині як країні-експортері виробники мають чистий виграш у розмірі g+h+i, а споживачі, навпаки, втрачають область g+h. Як наслідок, чистий ефект для добробуту країни, що експортує, дорівнюватиме (g+h+i)-(g+h)=i.

Проте необхідно пам'ятати про певну некоректність такого безпосеред­нього порівняння вигод та втрат різних груп населення, оскільки їхні суб'єк­тивні оцінки можуть суттєво відрізнятися (один долар для бідної людини вартує набагато більше, ніж один долар додаткового виграшу для людини заможної). Тому тут мова йде лише про початковий чисто вартісний підхід щодо з'ясування наслідків зовнішньої торгівлі, який згодом можна буде доповнити поглибленим соціально-економічним, політичним та ін. аналізом.

У цілому розгляд ринкової рівноваги з використанням моделі "попит-пропозиція" ще раз яскраво підтверджує висновок про те, що міжнародна торгівля дає вигоду всім країнам. Проте, якщо в країні-імпортері цей чистий виграш виникає внаслідок того, що вигоди споживачів набагато перевищу­ють втрати виробників продукції, яка конкурує з імпортом, то в країні-експортері, навпаки, загальний приріст добробуту забезпечується за рахунок більшого виграшу виробників, хоча споживачі мають втрати. Цей висновок є принципово важливим для пояснення причин державного втручання у сферу зовнішньої торгівлі.