Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Будаговська Макроекономіка і мікроекономіка.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
3.32 Mб
Скачать

Тема is

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ОСНОВНИХ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ РАХУНКІВ

ОСНОВНІ ПИТАННЯ

/. Вступ до фінансового програмування.

2. Структурні блоки фінансових програм.

3. Взаємозв'язок макроекономічнихрахунків.

3.1. Балансова замкненість системи.

3.2. Рахунки національного продукту і національного доходу.

3.3. Рахунки платіжного балансу.

3.4. Рахунки доходів і витрат держави (статистика державних фінансів).

3.5. Грошово-кредитний огляд.

4. Етапи економічного прогнозування.

1. Вступ до фінансового програмування

Фінансова програма — це комплекс заходів, спрямованих на досягнен­ня певного рівня розвитку економіки. Найчастіше заходи економічної по­літики, які передбачає фінансова програма, спрямовані на усунення нерівно-ваги між сукупним попитом та пропозицією, яка проявляється в незадовільно­му стані платіжного балансу, високій інфляції, низьких темпах зростання або навіть скорочення обсягів випуску.

Термін "фінансова програма" підкреслює важливість заходів кредитно-грошової, фіскальної та валютної політики в процесі регулювання сукупно­го попиту і коригуванні стану платіжного балансу. Особливий акцент на фінансовому аспекті програм зумовлюється припущенням про наявність стійкого зв'язку між фінансовими змінними (грошова маса, внутрішній кредит та ін.) і нефінансовими (наприклад, реальний доход, ціни), а також тим, що органи грошово-кредитного регулювання можуть контролювати деякі фінан­сові змінні, впливаючи таким чином на реальний бік економічного життя. Досвід свідчить, що саме помилкові кроки у фінансовій сфері часто є головною причиною зовнішнього дисбалансу та інших неґативних явищ. До того ж статистичні дані по фінансових змінних виявляються найбільш точ­ними, доступними та своєчасними.

При наявності макроекономічних диспропорцій завжди потрібні певні форми регулювання (коригування), з тим щоб забезпечити відповідність між потребою в ресурсах та їхньою пропозицією. Особливість фінансових програм полягає в тому, що вони направлені на проведення цілеспрямованого

коригування (на відміну від стихійного пристосування до ситуації) шляхом своєчасного прийняття заходів економічної політики та забезпечення відповідного рівня зовнішнього фінансування.

Фінансові програми мають складатися з орієнтацією на майбутнє. Як правило, середньострокові програми розраховані принаймні на 5 років. Програми на майбутній рік розробляються досить детально, оскільки в цьому випадку існує потреба у всеосяжному комплексі заходів економічної політики, а також наявна вся необхідна інформація. Прогнози на віддаленіший період, як правило, менш деталізовані й часто концентрують увагу на загальних аспектах зовнішнього коригування.

2. Структурні блоки фінансових програм

Розглянемо послідовно основні структурні блоки фінансових програм:

• цілі фінансової програми;

• заходи економічної політики;

.• прогнози (система послідовних, узгоджених елементів програми).

Цілі: економічне зростання, зменшення інфляції, рівноважний стан платіжного балансу тощо. Наприклад, макроекономічними цілями можуть бути:

• зростання обсягів випуску на 3%;

• зменшення рівня місячної інфляції до 1,5% (на кінець програмного періоду);

• збільшення чистих міжнародних резервів до 1 млрд.дол.

Заходи економічної політики: фіскальна політика, кредитно-грошова політика, валютна політика, політика в області зовнішньої торгівлі, структур­на політика (реформа державного сектора економіки, фінансова реформа, реформа ринку праці, заходи по зростанню виробничих можливостей та ін.).

Інструменти економічної політики.

А. Фіскальна політика: податки, поточні витрати, інвестиційні витрати,

випуск цінних паперів, поточна заборгованість і т.ін.

Б. Кредитно-грошова політика: ставка процента, кредит центрального

банку, норма резервування, співвідношення капітал - активи, кредитний

контроль, операції на відкритому ринку і т. ін.

В. Зовнішня політика: митні податки, кількісні обмеження, валютний

курс, регулювання експорту, зовнішня заборгованість і т. ін.

При підготовці фінансової програми потрібно враховувати певні обмеження, або "правила гри":

• цілі повинні бути сформовані чітко, і весь пакет заходів економічної політики має бути направленим на досягнення цих цілей;

• якщо органи державного управління не переконані в необхідності про­ведення певних заходів коригування, то фінансова програма не буде успішно здійснена;

• існує тісний взаємозв'язок між різними фінансовими та економічними змінними, що створює ефект "хвилеподібного поширення" початкового

імпульсу. Так, коли впливають на одну змінну, то наслідки цього неодмінно вплинуть і на інші змінні. Скажімо, якщо уряд має намір субсидувати певний сектор економіки, то інші сектори змушені будуть оплатити ці витрати. Якщо споживання зростає швидше, ніж внутрішнє виробництво, це відображається на інфляції або платіжному балансі (або на тому і на іншому одночасно);

• заходи економічної політики не обов'язково дадуть негайний ефект, економіка не може миттєво зреагувати на прийняті рішення. Наприклад, якщо затверджено новий закон про інвестиції, то реально інвестиції підуть з певним лагом, і результат у вигляді зростання обсягів виробництва можна буде побачити не відразу;

• якщо реальні процеси розвиваються інакше, аніж передбачено програ­мою, то своєчасно повинні поправлятися (коригуватися) початкове зроблені розрахунки. Наприклад, якщо для скорочення дефіциту держ­бюджету до необхідного рівня доходи держави мають зрости на 15%, а в дійсності вони зростають лише на 10%, то потрібно негайно вжити компенсаційних заходів, інакше не буде досягнуто мети скорочення дефіциту державного бюджету.