2. Загальна логіка і схема макроекономічної моделі зростання

Головною метою при розробці та дослідженні моделей економічного зростання є з'ясування і послідовне обґрунтування основних, найсуттєвіших факторів, які визначають процес удосконалення будь-якої економічної системи. Для досягнення цієї мети до моделі потрібно ввести цілу низку факторів, від яких залежить зростання потенційних можливостей економіки, дослідити їх з точки зору результативності, відкинути другорядні та вирізнити найголовніші (або один-єдиний основний фактор). Подібно до інших моделей, моделі зростання є абстрактним, спрощеним відображенням реального еко­номічного процесу у вигляді рівнянь та графіків. Зрозуміло, що припущен­ня та певні умови, за яких будується модель, спричиняють відхилення розв'язку моделі від реальної дійсності, проте це дає можливість проаналізува­ти окремі сторони й закономірності такого складного явища, як економічне зростання.

У загальному вигляді модель економічного зростання складається із системи п'яти рівнянь:

1) формула виробничої функції, якою передається обсяг потенційного випуску, тобто випуску продукції за умов повної зайнятості ресурсів. Цією функцією може бути, наприклад, функція Коба—Дуґласа

, у відповідності з якою випуск залежить від затрат праці та капіталу K_t, причому змінна задається екзогенно, вона зростає з постійним темпом п;

2) основна макроекономічна тотожність показує, що вимірник випуску (доходу) Y поділяється в теорії зростання на споживання С та ін­ вестиції /; вимірники державних витрат G і чистого експорту NX окремо в таких моделях не вирізняються, а розподіляються на споживання та інвестиції держави й інших країн світу (тобто вводяться в компоненти С та Г);

3) формула розрахунку динаміки обсягу капіталу з урахуванням інве­стицій та амортизації основного капіталу (за умови нульового інвестиційного лагу) має вигляд:

де - запас капіталу наприкінці періоду t; - інвестиції за весь період t;

- амортизація капіталу за період t. Наведена формула вказує на те, що кількість капіталу зростає на вели­чину інвестицій та зменшується на величину амортизаційних відрахувань;

4) формула для розрахунку вибуття капіталу (амортизації) має ви­гляд:

де — постійна (незмінна) норма амортизації, яка задається екзогенно. Отже, вважається, що вибуття капіталу є пропорційним до величини його запасу;

5) щодо інвестицій, то передбачається, що вони складають постійний процент від випуску де 5 - норма інвестицій (частка інвестицій у сукупному продукті (доході). Норма інвестицій 5 збігається з нормою заощадження, оскільки сукупні заощадження дорівнюють сукупним інвес­ тиціям Відповідно,

Таким чином, модель економічного зростання у загальному вигляді складається із системи п'яти наведених рівнянь, які містять сім змінних (F, три із яких задаються екзогенно:

• затрати праці L (зростають із постійним темпом

• норма амортизації основного капіталу

• норма заощадження s (задається безпосередньо або ж у вигляді певних

умов, наприклад, максимізація споживання).

Мета дослідників — з'ясувати питання про те, як змінюються ендогенні змінні в моделі економічного зростання (F, С та І) і який із чинників є визначальним фактором довгострокового економічного зростання.

Варто підкреслити, що моделювання економічної динаміки пов'язане з багатьма складнощами. Із всієї різноманітності факторів, які впливають на економічне зростання, до теоретичних моделей вдалося ввести лише три основні змінні:

1) робочу силу;

2) капітал;

3) технічний прогрес.

Ці фактори називаються факторами пропозиції. На жаль, фактори попиту (рівень державних витрат, експорт тощо) не розглядаються в теоретичних моделях зростання. Окрім цього, не всі фактори, які були розглянуті нами в попередньому параграфі, можна виміряти (оцінити) кількісно, а без такої оцінки їх неможливо ввести до моделі.

Саме ця однобокість і є головним недоліком найвідоміших теоретичних моделей зростання Харода—Домара і Роберта Солоу, які ми розглянемо далі.