Навчальний матеріал Вступ

Завдання заняття полягає в тому, щоб ознайомити студентів зі структурою Збройних Сил України, видів і родів військ, а також, відповідно до Стройового статуту, зі структурою полку, батальйону, роти, взводу, відділення.

Крім того на занятті будуть розглянуті основні положення Воєнної доктрини України, Закону України про загальний військовий обов’язок і військову службу, а також Інструкції про організацію підготовки офіцерів запасу з числа студентів вищих навчальних закладів (Наказ Міністра оборони та Міністра освіти і науки №531/857 від 11 листопада 2004 року).

Навчальне питання №1 Основні положення Воєнної доктрини України та структура її Збройних Сил

Збройні Сили будь-якої держави призначені для збройного захисту її інтересів, що закріплено в її Конституції, Воєнній доктрині, Законах України “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України. Основне їх завдання – захист державного суверенітету, політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканості кордонів України.

Воєнна доктрина – це прийнята державою система поглядів і положень про її військову безпеку, про будівництво збройних сил, їх існування та використання.

Україна не є потенційним противником жодної конкретної держави, а її Воєнна доктрина має оборонний характер.

Основними напрямками реалізації воєнної доктрини України є:

• прагнення вирішувати всі міжнародні проблеми невоєнними засобами;

• забезпечення оборони держави воєнними засобами;

• будівництво боєздатних Збройних Сил;

• створення матеріальної основи якісного нового війська.

Воєнна доктрина виходить з того, що держ кордон України із суміжними державами є остаточно встановленим, а сама Україна не має територіальних претензій до жодної держави і не визнає жодних територіальних претензій до себе. Використання Збройних Сил України можливе тільки в разі збройної агресії, посягань на її територіальну цілісність, а також при виконанні Україною своїх міжнародних забов’зань.

Разом з тим Україна вважатиме потенційним супротивником будь-яку державу, послідовно недружелюбна політика якої буде загрожувати військовій безпеці нашої країни.

Інтереси національної безпеки України потребують в умовах сучасної військово-політичної обстановки істотного поглиблення відносин з НАТО і Європейським Союзом. виходячи з того, що НАТО і ЄС є гарантом безпеки та стабільності в Європі і Євроатлантичному регіоні в цілому, Україна готується до повноправного членства в цих організаціях.

Активізація євроатлантичної інтеграції України з орієнтацією на вступ у НАТО і пов’язане з ним глибоке реформування оборонної сфери держави, згідно з європейським стандартом, є одним із найважливіших пріоритетів як зовнішньої, так і внутрішньої політики.

Україна розглядає участь у міжнародних миротворчих операціях як важливу складову своєї зовнішньої політики і забезпечення регіональної військової безпеки.

Керівництво в сфері військової безпеки і оборони здійснює Президент України як Верховний головнокомандуючий Збройних Сил України.

На основі Воєнної доктрини розроблені концепції будівництва та розвитку Збройних Сил, їх видів та родів військ, інших військових формувань України і конкретні програми їх реалізації та створення нової моделі Збройних Сил на основі оборонної достатності з урахуванням сучасних економічних умов та фінансових можливостей держави.

Відповідно до завдань Збройних Сил України визначена структура та встановлено раціональне співвідношення між їх видами та родами військ. Центральним органом військового управління є Міністерство оборони, а його основним органом виконавчої влади і військового управління – Генеральний штаб Збройних Сил України.

Збройні Сили складаються з трьох видів: Сухопутних військ, Повітряних Сил і Військово-морських Сил.

Найбільш чисельний вид, який складає основу ЗСУ – Сухопутні війська. За своїм призначенням і обсягом покладених завдань їм відводиться вирішальна роль у запобіганні та відбитті можливої агресії проти України.

Сухопутні війська призначені для відбиття ударів сухопутних угрупувань агресора і утримання території, районів і рубежів, що займаються; розгрому угрупувань противника, що вторглися на територію держави, участі в територіальній обороні держави.

На командування СВ покладаються також завдання щодо формування, підготовки та відправки резервів і безпосереднього керівництва територіальною обороною.

Сухопутні війська містять шість родів військ (механізовані, танкові, аеромобільні, ППО СВ, ракетні війська і артилерія, армійська авіація) та спеціальні війська (розвідувальні, інженерні, зв’язку, РХБ захисту, РЕБ, топографічні, гідрометеорологічні, тилового, технічного та медичного забезпечення).

Повітряні Сили – новий вид ЗСУ, який був створений у 2005 році шляхом об’єднання Військово-Повітряних Сил і Військ ППО. До складу ПС входять роди військ; зенітно-ракетні та радіотехнічні, а також авіація бомбардування, винищування, штурмова, розвідувальна та транспортна. Крім того в складі ПС є частини та підрозділи тилового та технічного забезпечення, а також спеціальні війська.

Повітряні Сили призначенні для: своєчасного попередження керівництва держави та ЗСУ про повітряний напад; охорони повітряного простору держави; захисту адміністративно-політичних, промислово-економічних центрів та регіонів держави, угрупування військ та важливих об’єктів від ударів з повітря; ураження с повітря об’єктів противника та авіаційної підтримки своїх військ та висадки повітряних десантів; ведення повітряної розвідки та розвідки повітряного простору; повітряного перевезення військ та матеріальних засобів.

Військово-Морські Сили призначенні для нанесення ураження об’єктам морського базування противника та сприяння Сухопутним військом у веденні бойових дій на приморських напрямках.

До складу ВМС входять повітряні та підводні сили, морська авіація, морська піхота а також спеціальні з’єднання і частини та частини і підрозділи технічного та тилового забезпечення.

Для більш ефективного виконання завдань, які стоять перед Збройними Силами, з 1998 року запроваджена нова система воєнно-адміністративного розподілу території держави. Замість військових округів було утворено оперативні командування (ОК) – Західне, Північне та Південне.

В мирний час Збройні Сили розподіляються на корпуси, бригади, окремі полки, батальйони (дивізіони), роти (батареї), взводи та відділення.

У воєнний час деякі корпуси можуть розгортатися в армії, а бригади – в дивізії, решта підрозділів, частин, з’єднань та об’єднань залишаються незмінними, лише розгортаються до штату воєнного часу.