#1) Поняття та основні завдання криміналістичної тактики

Розслідування злочинів - це специфічний вид пізнання минулих та пов'язаних із ними подій, особливості якого визначаються (обумовлюються) специфічною метою, регламентацією процедури, засобами і методами збирання інформації для вирі-шення завдань кримінального судочинства.

Важливе місце в арсеналі цих засобів і методів пізнання посідає криміналістична тактика.

Криміналістична тактика - самостійний розділ криміналіс-тики про систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досудового слідства та судового розгляду кримінальних справ, що розробляються з метою ви-значення оптимальної лінії поведінки осіб, які реалізують дока-зування, і методів провадження слідчих і судових дій, спрямо-ваний на збирання й дослідження доказів.

Історична довідка. У період зародження криміналістики як самостійної галузі знання тактика розглядалась як частина поліційної (кримінальної) техніки.

У працях учених Австро-Угорщини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейнгарта, Г. Штейкерта, В. Штібера та іи. відобразилися перші уявлення про криміналістичну тактику.

Так, А. Вейнгарт указував, що в боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необхідні енергійна діяльність, прояв осо-бистої ініціативи та швидкість. Розпочинаючи розслідування з можливою поквапністю, не варто діяти необмірковано та на-здогад.

Слово «тактика» означає теорію і практику підготування і проведення бою.

У ширшому розумінні тактика - це система засобів, спрямо-ваних на досягнення визначеної мети через боротьбу, зіткнення інтересів і подолання опору.

Розслідування злочинів звичайно здійснюється у ситуації конфлікту інтересів, протидії заінтересованих осіб, тому ця діяльність, хоча й умовно, але справедливо може користуватися категорією тактики.

Термін «тактика» у криміналістиці має деякі елементи умов-ності, оскільки вона не є рівноцінною воєнній тактиці.

Криміналістичну тактику не можна зводити лише до тих способів, які приводять до усунення конфліктних взаємозв'язків і протидії.

Завдання криміналістичної тактики є такими:

1) надання допомоги працівникам слідства, дізнання науково-обґрунтованими рекомендаціями щодо організації та планування розслідування, взаємодії всіх учасників розкриття злочинів, щоб раціонально використовувати наявні сили і засоби;

2) розроблення комплексу положень і конкретних тактичних прийомів, що підвищують ефективність процесуальних дій слідчого за умов різноманітних ситуацій;

3) розроблення рекомендацій для переборення протидії слідству і судові з боку заінтересованих осіб чи тих, хто поми-ляються;

4) з урахуванням сучасних умов новим завданням є напра-цювання комплексу тактичних прийомів і організаційних заходів щодо забезпечення збереження і стійкості вже отриманих доказів та їх джерел (носіїв), зокрема захист і охорона від різно-манітного тиску (загроз життю і здоров'ю) свідків, потерпілих, експертів, часто слідчих і суддів; збереження матеріальних дже-рел доказів (речових, документів) тощо1.

Науковими джерелами криміналістичної тактики виступають сучасні досягнення філософії, логіки, психології, науки управління, інформатики та обчислювальної техніки, теорії ігор, прийняття рішень та інших галузей знань.

Практичні джерела криміналістичної тактики - це матеріали судово-слідчої та оперативно-розшукової практики, звідки кри-міналістична тактика переймає ідеї, що потребують наукового обгрунтування.

Засоби криміналістичної тактики - це знаряддя праці, за до-помогою яких особа, у провадженні якої перебуває справа, ви-рішує тактичні завдання розслідування злочинів чи вирішення справи в суді, тобто це процесуальний, непроцесуальний та ор-ганізаційний інструментарій її діяльності. Засоби криміналіс-тичної тактики поділяються на дві групи:

1) криміналістичні засоби, що містяться в законі,- основні;

2) допоміжні криміналістичні засоби.

Якщо вести мову про розслідування, яке є процесуальною діяльністю, то треба зазначити, що певною мірою закон визначає центральну, головну групу цих засобів, якими слідчий чи працівник органу дізнання користується (не обов'язково, щоб усе це він викопував особисто, бо він вправі давати доручення на проведення відповідних дій), коли збирає, досліджує та ви-користовує в доказуванні інформацію.

Згідно з чинним законодавством до основної групи належать:

> слідчі дії;

> інші процесуальні дії: відібрання пояснень, витребування документів, предметів тощо;

> призначення ревізій, інвентаризацій тощо;

> оперативно-розшукові заходи.

Реалізація названих засобів залежить від конкретної кримі-налістичної ситуації, через що криміналістична тактика розро-била комплекс допоміжних, власне тактичних засобів, які, не будучи процесуальними, все ж обумовлені досягненнями науки, узагальненнями матеріалів криміналістичної практики (оперативної, слідчої, частково судової), сприяють ефективніше та з меншою витратою сил і засобів виконувати, передусім, слідчі та інші процесуальні дії, а в підсумку вирішувати завдання кримінального судочинства.