28

Зміст

Вступ

1. Феномен соціального сирітства: поняття та умови його виникнення

2. Відмова від материнства як соціально-психологічна проблема

2.1. Девіантне материнство

2.2. Причини відмови матері від дитини

2.2.1. Соціально-психологічні причини відмови від материнства

2.2.2. Роль сімейного чинника у формуванні відмови від дітей

2.2.3. Віковий фактор матері - відмовниці

Висновки

Використана література

Вступ

Тяжко-важко в світі жити сироті без роду,

Нема куди прихилиться, - хоч з гори та в воду!

Т.Шевченко

Всі ми родом з дитинства… У кожного існують теплі спогади про тепло маминих рук, бабусині казки на ніч, про татові жарти та сімейні свята. Ці спогади супроводжують нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією. Нам, цілком благополучним людям, важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки. І ця маленька, зовсім безпорадна істота залишається на одинці з зовсім жорстоким світом, у якому вона не зможе побачити ту любов, турботу та безпеку, яку дав би їй «матернський світ». Адже все це мала би уособлювати родина, якої у крихітки не існує…

Один з показників хворобливого стану суспільства – існування такого соціального явища як сирітство. Раніше сиротами вважались ті діти, у яких батьки померли чи загинули, сьогодні ж у багатьох випадках сирітство обумовлюється патологією материнської поведінки.

Відмова матері від своєї дитини - форма девіантної поведінки - поширене соціально-психологічне явище, яке стало надзвичайно актуальним у наші дні.

Близько 1% новонароджених щорічно залишаються без піклування батьків вже у пологових будинках внаслідок відмови від них матерів. Серед причин, які обумовлюють таку поведінку, вчені сьогодні відзначають безліч умов та факторів, пов'язаних із безсердечністю та байдужістю до того, що з нами відбувається у нинішній час.

Дана проблема є досить актуальною і важливою, насамперед, при розробці і впровадженні в практику заходів щодо соціальної, психологічної профілактики даного явища.

1. Феномен соціального сирітства: поняття та умови його виникнення

О Боже справедливий, чого так є на світі?

Сідають бузьки не на ті дахи,

А без війни осиротілі діти несуть свій

хрест не за свої гріхи.

Ольга Боржова

У нашій країні сьогодні існує надзвичайно складна проблема – стрімке збільшення кількості дітей-сиріт, у той час, коли Україна не переживала війн, глобальних аварій, катастроф, кровопролитних революцій. Численність дітей-сиріт просто вражає. Чому так багато на вулиці перебуває безпритульних дітей, чому вони залишають домівки, чому батьки відмовляються від своїх нащадків, не займаються їхнім вихованням?

Сирітство визначається як соціальне явище, обумовлене наявністю в суспільств дітей, батьки яких померли, а також дітей, що залишилися без опіки внаслідок позбавлення батьківських прав, визнання у встановленому порядку батьків непрацездатними, безвісти зниклими [ 6, с. 122].

Поряд із терміном «сирітство» існує інше поняття «соціальне сирітство». Це поняття використовується лише у вітчизняній літературі і трактується як «соціальне явище, обумовлене ухиленням або усуненням батьків від виконання ними своїх батьківських обов’язків по відношенню до своїх неповнолітніх дітей і, як наслідок, відсутність потрібної турботи про дитину й умов для повноцінного фізичного, емоційного й соціального розвитку» [6, с. 122]. Такі батьки не дбають про виховання своїх дітей, є байдужими до їх долі. Видатний педагог А.С.Макаренко вважав, що виховання дітей є надзвичайно складною і відповідальною справою. «… Якщо ви народили дитину – це значить: на багато років вперед ви віддали їй всю напругу вашої думки, всю вашу увагу і всю вашу волю. Ви повинні бути не тільки батьками … ваших дітей, ви повинні бути ще й організаторами вашого власного життя…». Досить часто молоді мами віком 14-18 років, яких зараз так багато, не думають про те, наскільки складно виховати дитину [7].

До причин соціального сирітства, які виділяються вже протягом багатьох років, відносять наступні:

1. Відмова батьків від дітей, в тому числі і при народженні. Як показують статистичні дані, кількість дітей, від яких відмовилися батьки, постійно продовжує зростати. Причини відмови від дітей в основному проявляються через соціально-економічні фактори (залишають дітей матері з соціально незахищених сімей, які не мають гарної освіти та хорошої професії, молоді мами і т. д.). В останні роки з'явився термін ринкова дитина. Молоді жінки приїжджають працювати в великі міста із країн ближнього зарубіжжя, влаштуватися на роботу не можуть, а тому ідуть торгувати на ринок, залишивши дитину в пологовому будинку.

Механізм реалізації заходів щодо уникнення такого явища повинен будуватися в такому напрямку: посилення відповідальності батьків за життя та виховання дітей. Для цього потрібно змінити сімейний кодекс про посилення відповідальності батьків і введення реальних і діючих форм покарання за ухилення від виховання, відмова від дитини.

Можна сказати, що ця проблема на сьогоднішні дань залишається не розв'язаною, оскільки не має кому працювати з тими батьками, котрі залишають дітей в дитячих будинках.

2. Відсутність батьківської турботи про дітей, передача дітей на виховання рідним, а також іншим людям. В останній час спостерігається багато фактів, коли батьки не піклуються про своїх дітей, а перекладають відповідальність на вже старих бабусь, інших членів родини, родичів, друзів та подруг, сусідів, а інколи, що вражає найбільше, зовсім незнайомих людей. Відсутність відповідальності за виховання та турботи про дитину в такому випадку чітко виражаються. І навіть, коли дитина нагодована, не бродить вулицями, одягнена та обута, але таке відношення не проходить для дитини безслідно.

Механізм реалізації контролю являється наступним: введення ради із захисту прав дітей, або уповноваженою службою прав дітей на всіх рівнях, які виявляють порушення прав дитини в сім'ї.

Необхідно внести зміну в поняття батьківське право та батьківська відповідальність.

3. Експлуатація дітей в родині (економічна, сексуальна і т. д.). Батьки змушують дітей жебракувати. Трапляються випадки, коли матері не вірять дітям про образи з боку вітчима, в таких випадках, навпаки винною залишається дитина, ніби вона особисто все просто вигадала. По цьому питанню не має одностайної думки. Цю проблему вже треба розглядати в кожному випадку окремо.

4. Жорстоке ставлення до дитини (побої, залишення без їжі, безнадзорність на протязі кількох днів і т. д.). В першу чергу треба установити, хто виявляє таких дітей. Чи може лікар, помітивши побої в дитини, відкрити кримінальну справу?

5. Особистий стан дитини (алкоголь, наркоманія, токсикоманія, проституція, хуліганство, психічний розлад). В такому випадку головну роль відіграє охорона здоров'я (центри для дітей і лікування їх там), соціальний захист (центри психо-медико-соціальної допомоги та реабілітаційні центри) . На даний момент погано опрацьований механізм передачі дитини з одного закладу в інший. Потрібен протокол погоджених дій: хто направляє дитину на лікування, хто її передає на реабілітацію та на який час та хто з нею буде працювати після того, як вони повернуться в сім'ю. Краще всього це зробить Рада по захисту прав неповнолітніх.

Серед основних причин дитячого неблагополуччя й сирітства у сучасній літературі виділяють наступні:

− падіння рівня життя населення, тобто на сучасному етапі багато сімей проживає на межі бідності і не в змозі утримувати, доглядати за своїми дітей;

− погіршення умов утримання дітей, що виявляється в відсутності повноцінного харчування, гігієнічних умов;

− збільшення кількості неповнолітніх матерів. У світі статева зрілість жінок набула більш раннього віку. В результаті цього кожен рік у світі 15 млн. дівчат вагітніють у віці 14-20 років і народжують дітей, піклування за яких частіше всього беруть на себе батьки або старші родичі [6, с. 116];

− збільшення кількості дітей із вродженими паталогіями, коли батьки не здатні подолати свій страх перед такою ситуацією і за порадою «фахівців» залишають дитину.

На сучасному етапі, коли держава почала надавати матеріальну допомогу при народженні дитини, спостерігається дещо інша тенденція – до того часу, доки держава виплачує кошти на дитину, «батьки» залишають дитину з собою, а після закінчення такої допомоги, коли «дитина, як гаманець», не приносить прибутку, її віддають до дитячих будинків.

Умови, які спричиняють соціальне сирітство:

1. Соціально-економічні - безробіття, мала можливість отримати житло, низька заробітна плата, зниження матеріального рівня, постійний ріст цін, неможливість організувати оздоровчий відпочинок дитині.

2. Криза сім'ї - розкол сім'ї, зростання позашлюбного народження дітей, постійний ріст сімейного алкоголізму, ріст наркоманії серед батьків, токсикоманії, ріст правопорушень батьків ( батьки відбувають покарання в тюрмах, колоніях і т. д., а діти в це час знаходяться в дитячих будинках), раннє народження дітей поза шлюбом, в тому числі раннє материнство.

У дітей, які ростуть в умовах фактичної відсутності батьківського піклування спостерігається:

- порушення фізичного та психічного здоров'я;

- деформація особистості дитини, що заважає її розвитку, а іноді унеможливлює формування її якостей;

- неспроможність до повноцінного сімейного життя, виконання у майбутньому батьківських обов'язків через негативне наслідування прикладу батьків;

- розвиток асоціальних установок, неприйняття соціальних цінностей суспільства;

- кримінальні прояви, причиною чого є ігнорування дитячих прав;

- алклголізація та наркотизація підлітків.

Окрему групу дітей-сиріт становлять діти, від яких батьки відмовились ще у пологових будинках або яких, народивши, покинули чи «підкинули» кому-небудь, чи залишили будь-де. У цілому такі факти можна пояснити соціально-фізіологічною незрілістю матері, котра народжує дитину. На думку спеціалістів, вони є результатом легковажного ставлення дівчат-підлітків до вагітності та її наслідків, намагання приховати від близьких факт народження дитини, однак іноді це є й наслідком глибокого порушення психологічного стану матері, світосприйняття тощо. Проте найчастіше це пов'язано все ж таки з асоціальною поведінкою матері .

Відстежити всі можливі причини відмови від дитини важко, оскільки вони є надто різними. Скажімо, у багатьох випадках відмова матері від новонародженої дитини у заявах на ім'я головного лікаря лікарні, де дитина народжена, пояснюється «поганим матеріальним станом» сім'ї породіллі. В останні роки ця причина стає домінуючою і у багатьох випадках обумовлює відносно нове соціальне явище; батьки, виховуючи трьох-чотирьох дітей, відмовляються від виховання та утримання наступної народженої ними дитини. Досить часто відмовляються також і від наявно хворої новонародженої дитини.