2. Будова підвісного ізолятора.

• чавунна шапка;

• тіло (юбка);

• кульчик.

Застосовуються такі типи ізоляторів:

фарфорові штиреві типу ШС-6, ШС-10 - для ліній напругою 6 ... 10 кВ;

фарфорові штиреві типу Ш-20, ШД-35 - для ліній напругою 20 ... 35 кВ;

підвісні фарфорові або скляні ізолятори ПФ і ПС - для ліній напругою

35 кВ і вище.

Ізолятори типу ШД і ШС кріпляться до опор на гаках і штирях. При напрузі 110 кВ і вище застосовуються тільки підвісні ізолятори, які збираються в гірлянди (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Гірлянда підвісних ізоляторів:

1 - ізолятор; 2 - затиск для кріплення проводу; 3 – провід.

Гірлянди підвісних ізоляторів бувають підтримують і натяжні. Підтримуючі ізолятори розташовуються вертикально на проміжних опорах, натяжні гірлянди використовуються на анкерних опорах і знаходяться майже в горизонтальному положенні. На відповідних дільницях ЛЕП застосовують здвоєні гірлянди. Кількість ізоляторів в гірлянді залежить від напруги ЛЕП, ефективної і нормованої довжини шляху витоку і матеріалу опори (необхідного рівня ізоляції). На дерев'яних і залізобетонних опорах при напрузі 35 кВ ставлять два підвісних ізолятора в гірлянді, при напрузі 110 кВ - шість ізоляторів, при напрузі 220 кВ - дванадцять ізоляторів. На металевих опорах береться на один-два ізолятори більше. На повітряних лініях напругою вище 220 кВ для захисту гірлянд від пошкоджень при виникненні дуги короткого замикання застосовуються захисні роги і кільця.

3. Опори повітряних ліній.

Повітряні лінії прокладаються на дерев’яних, залізних, залізобетонних опорах. По призначенню бувають: проміжні, анкерні; кутові; кінцеві. Опори є одноколові і двоколові, з тросом і без тросу.

Найбільш розповсюджені проміжні опори – 80-90% від загальної кількості опор. На опору діють вертикальні сили: маса проводів, ізоляторів, снігу та самої опори і горизонтальні сили : тиск вітру на провід та опору. При обриві проводу проміжна опора повинна приймати повздовжню силу неурівноваженого тяжіння на провід, що обірвався на одному з прогонів.

Анкерні опори повинні встановлюватись через певну кількість прогонів (через кожні 3 – 5км лінії). Лінії мають жорстке кріплення проводів і розраховуються на обрив проводів. Проводи ліній з підвісними ізоляторами кріпляться на анкерних опорах – натяжними гірляндами, проводи однієї і тієї ж фази суміжних з опорою прогонів з’єднані петлями проводів. Кінцеві опори встановлюються на кінцях ліній та при підході до підстанцій і призначені приймати тяжіння, що діють на опори лінії. Кріплення проводів на них є жорстким, як і на анкерних опорах за допомогою натяжних гірлянд ізоляторів. В точках повороту лінії встановлюють кутові опори.

На лініях напругою 220кВ і вище застосовують розчеплені проводи - підвішені декілька проводів в фазі. Цим досягається зменшення напруженості електричного поля навколо проводів та послаблення іонізації повітря (корони). Відстань між проводами розчепленої фази складає 40 см. Для фіксування проводів вздовж лінії встановлюють спеціальні розпорки між проводами розчепленої фази.