2. Надійність електропостачання.

Надійність електропостачання залежить від прийнятої схеми живлення, від ступеня резервування окремих електричних систем електропостачання.

Надійність електропостачання – це здатність системи забезпечити підприємства електричною енергією хорошої якості, без зриву плану виробництва і перерви в роботі.

По надійності електропостачання всі споживачі поділяється на три категорії:

1 категорія – це електричні споживачі, перерва в електропостачанні яких може призвести до небезпеки життя людей, пошкодити основне обладнання, призвести до масового браку продукту, порушити технологічний процес. Електричні споживачі першої категорії повинні мати два незалежних джерела живлення, перерва в електричному постачанні допускається на час автоматичного відновлення живлення.

2 категорія – споживачі, перерва в електричному постачанні яких приводить до масового недовідпуску продукції, простою робочих місць, порушення нормальної діяльності міських та сільських жителів. Рекомендовано живлення від двох незалежних джерел, але допускається живлення від одного трансформатора. Перерва в електричному постачанні допускається на час включення резервного живлення черговим персоналом або виїзною бригадою, але не більше 24-х годин.

3 категорія – споживачі, несерійного виробництва продукції, допоміжні цехи, комунальне господарство, сільськогосподарські заводи. Живлення таких споживачів виконується від одного джерела. Перерва в електричному постачанні для заміни пошкодженої частини дозволяється до 24-х годин.

Тема: Повітряні лінії.

План:

1.Конструктивне виконання повітряних ліній.;

2.Будова ізолятора.

3.Опори повітряних ліній.

1. Конструктивне виконання повітряних ліній.

Повітряні лінії – це пристрої, які призначені для передачі електричної енергії по проводам, які розташовані на опорах, на відкритому повітрі і які приєднані до опор за допомогою ізоляторів.

Повітряні лінії складаються з трьох елементів:

Проводи, ізолятори та опори.

Проводи по конструкції можуть бути одножильні і багатожильні. Одножильні з перерізом: 4; 6; 10 мм². Багатожильні: 16; 25; 35; 50; 70; 95; 120; 150; 185; 240 мм².

Мінімальний переріз встановлюється в залежності від передаючої потужності, запасу міцності, втрат на корону та номінальної напруги повітряної лінії.

Явище корони – це іонізація повітря навколо проводів, якщо напруженість електричного поля навколо проводів перевищує електричну міцність повітря. По мірі збільшення напруги лінії, корона що виникає через нерівності в поверхні проводу або забруднення, може перейти в загальну корону – по всій довжині проводу.

Згідно ПУЕ (правил устаткування електроустановок), максимальне значення напруги електричного поля повинно бути не більше 28кВ/км. А тому найменші діаметри проводів марки АС (сталево алюмінієвий), що забезпечує допустимі втрати на коронування, повинні бути: при напрузі 110кВ – діаметр проводу має бути 11,4мм; при напрузі 220кВ – діаметр проводу має бути 21,6мм.

По матеріалу виготовлення проводи бувають: алюмінієві, сталеві, сталево алюмінієві.

По умовах механічної стійкості, переріз проводу більше 1000В повинен бути не менше – 35мм². На перетинах з лініями зв’язку, залізничними лініями, з надземним трубопроводом,переріз проводу не менше – 70 мм².

Для передачі електричної енергії на великих напругах, застосовують сталево алюмінієві проводи полегшеної конструкції типу – АСО, або підвищеної конструкції – АСУ. Наприклад: АСО – 3х70 мм² (три фази з перерізом проводу 70 мм²), АСУ – 3х95 мм².

Відстань між двома сусідніми опорами називається прогін.

Рис. 3.1. Прогін лінії на опорах з підвісними ізоляторами

Найменша відстань від нижньої точки проводу до землі, називається габаритом наближення проводу до землі і позначається буквою – h.

Габарит забезпечує безпеку людей і руху транспорту, залежить від місця умов та напруги лінії. Для населеної місцевості h= 6- 8 м, а для ненаселеної: h= 5 – 7 м.

Висота опори при горизонтальному розташуванні проводів, визначається габаритом та максимальною стрілою провісу, а прикріплення проводів виконується на гірляндах ізоляторів. Висота опори збільшується ще на довжину опори.

Відстань між сусідніми проводами повітряної лінії забезпечує необхідний ізоляційний проміжок і залежить від напруги. Наприклад: для ліній напругою 6 – 10кВ ця відстань – 1м; для ліній напругою 110кВ ця відстань – 4м; для ліній напругою 220кВ ця відстань – 7м; для ліній напругою 500кВ ця відстань – 12м; для ліній напругою 750кВ ця відстань – 15м.

Довжина прогону для ліній до 1кВ приблизно 30 – 75м; для ліній 110кВ довжина прогону 150 –200м; для ліній 220 – 300кВ приблизно 400 – 450м.

Над повітряною лінією електропередач, для захисту від атмосферних перенапруг, застосовують грозозахисні троси, за звичай, сталевоалюмінієві.

Ізолятори використовують різних типів і кріпляться до опор за допомогою крюків та штирів. Позначаються: ШС – 6 (на напругу 6кВ), ці ізолятори фарфорові; ШД – 20 (на напругу 20кВ).

Ізолятор служить для ізоляції проводів між собою, від землі та для кріплення проводів, шин, струмопроводів.

Підвісні фарфорові ізолятори: ПС (підвісні скляні), ПФ (підвісні фарфорові) – використовують для ліній напругою 35кВ і вище. Для напруг 110кВ і вище, використовують тільки підвісні ізолятори, які збираються в гірлянди.