13. Визначте позитивний момент концепції відтворення к. Маркса

Позитивним моментом концепції відтворення К. Маркса стала чудова аргументація критики теорії економічних криз С. Сісмноді і Т. Мальтуса, які вбачали їх причину в недо­споживанні трудящих, а досягнення необхідного рівня споживання пов'язували з існуванням так званих третіх осіб (у С. Сісмонді — це дрібні власники, а в Т. Мальтуса — не­продуктивні прошарки суспільства).

Однак безсумнівною є й негативна сторона теорії еконо­мічних циклів Маркса. Справа в тому, що в буквальному розумінні в "Капіталі" подана не стільки теорія криз, скіль­ки показані наслідки нагромадження капіталу і розподілу доходів за капіталізму, що неминуче, за переконанням Мар­кса, призводить до періодів "загального надвиробництва". За Марксом, циклічний процес розпочинається з кризи, про­довжується в депресії і пожвавленні виробництва і закін­чується його піднесенням, коли стрімко зростає сукупний попит для нагромадження заради максимізації прибутку, до чого прагнуть усі капіталісти, здійснюючи масову замі­ну основного капіталу, що стає причиною наступної кризи і нового економічного циклу. Кризу Маркс вважав насиль­ницьким методом, за допомогою якого об'єктивний ринко­вий механізм досягає нових пропорцій порушеної економіч­ної рівноваги.

Тому фактично картина циклічного процесу, описана Марксом, як вказує М. Блауг, "є одночасно і карою, і очи­щенням", адже "все, що Маркс відносить до безперервного розширення виробництва, він розглядає безвідносно до існу­вання ефективного попиту, який і надає сенс цьому вироб­ництву". Прямим підтвердженням цього є й слова самою Маркса в другому томі "Капіталу" про те, що "кінцевою причиною всіх справжніх криз завжди залишається бідність і обмеженість споживання мас, що протидіють прагненню капіталістичного виробництва розвивати продуктивні сили таким чином, ніби межею їх розвитку була тільки абсолют­на споживна здатність суспільства".

14. Марксизм і сучасність

Марксизм — це закономірний етап пізнання дійсності, що зумовлювався відповідними вимогами часу й соціаль­ними інтересами.

Загальна критична оцінка марксистського вчення зумов­лена не його економічним змістом, а ідеологічними підхо­дами, що певною мірою визначили і напрямки досліджен­ня, і сутність багатьох узагальнень цього вчення. Якби не радикальні послідовники марксизму, то сьогодні, напевне, його сприймали б як науковий напрям, що доповнював і завершував розвиток класичної політичної економії.

Нині марксистське економічне вчення знов опинилося в центрі уваги західних дослідників, які намагаються пере­глянути доктрину Маркса та формалізувати її за допомо­гою економіко-математичного моделювання. Однак не зав­жди ці спроби є вдалими, оскільки більшість вирішуваних Марксом проблем за своєю природою не піддаються кіль­кісному аналізу.

Маркс і його послідовники у своїх дослідженнях відштов­хувались від трудової теорії вартості, критикуючи теорії граничної корисності, факторів виробництва. Та в сучасно­му макроекономічному аналізі ці теорії посідають чільне місце саме тому, що марксистська трудова теорія вартості не може бути базою для прикладних досліджень, не дає змоги простежити за допомогою кількісних показників і зобразити у вигляді лінійних моделей процеси нагрома­дження, розподілу суспільного продукту, економічного зро­стання, закономірності й фактори ціноутворення, тобто процес відновлення економічної рівноваги.

Економічна теорія Маркса була спрямована на обґрунту­вання висновку про скороминущість капіталізму, його обо­в'язкову загибель, зумовлену негативними закономірностя­ми розвитку цього суспільного ладу. Проблеми капіталістич­ної економіки (кризи, анархія, інфляція, безробіття), на дум­ку марксистів, не можна вирішити в межах капіталізму, оскільки вони є наслідком ринкової форми організації гос­подарства, породжуються приватною формою власності.

Треба наголосити, що цей висновок сучасна економічна теорія Заходу зовсім не відкидає. Навпаки, визнаючи спра­ведливість твердження про недоліки ринкової економіки, сучасна економічна наука шукає способи розв'язання її проблем. Саме так виникли теорії соціально-ринкового гос­подарства, неокласична, монетаристська та кейнсіанська доктрини.

Внесок марксистської економічної теорії в науку визна­но економістами всіх поколінь і всіх наукових напрямів. Багатьма аспектами теоретико-економічної концепції, за­пропонованої Марксом, науковці користуються й досі, бо ця концепція є логічною, побудованою за допомогою мето­ду, який базувався на принципах діалектичності та істо­ричності, поєднання теорії та практики, зіставлення та по­рівняння, використання статистики й моделювання. У ба­гатьох випадках Маркс був провісником сучасних еконо­мічних теорій. Тому марксистську економічну теорію можна вважати плідним напрямом розвитку економічної думки.