4. За к. Марком, робоча сила — товар. Обґрунтуйте це положення

Виникнення капіталізму знаменується якісним розши­ренням кола товарів. На ринку пропонується новий товар - робоча сила, — власники якого змушені обмінювати його на засоби існування. Ці власники є особливою категорією людей, позбавлених засобів виробництва, але вільних роз­поряджатися собою.

Як будь-який товар, робоча сила має вартість і спожив­ну вартість. Перша — це сума всіх вартостей, які має спо­жити найманий робітник, щоб підтримувати життя та за­безпечити відтворення робочої сили. А споживна вартість (його корисність для капіталіста) полягає в тому, що най­маний робітник постійно створює додаткову вартість, забез­печуючи "самозростання" грошей.

5. Як к. Маркс трактує капітал?

Від розгляду сутності грошей Маркс переходить до ви­значення сутності капіталу, досліджуючи перетворення гро­шей у капітал. "Капітал — це гроші, — наголошує Маркс, - але гроші — це ще не капітал".

У "Капіталі" можна знайти трактування капіталу.

По-перше, вже у визначенні категорії "капітал" її сут­ність порівнюється Марксом із "засобами експлуатації ро­бітника і встановлення влади капіталіста над робочою си­лою", тобто капітал розглядається як система капіталістич­ної експлуатації найманої праці.

По-друге, капітал трактується як самозростаюча вар­тість, коли "приєднуючи до мертвої предметності товарів живу робочу силу, капіталіст перетворює вартість — минулу, уречевлену, мертву працю — в капітал, у самозростаючу вартість, в оживлене чудовисько, яке починає "працю­вати" ніби під впливом любовної пристрасті, що його охо­пила", примножуючи застосовану у виробництві вартість. По-третє, Маркс доводить, що капітал приносить прибу­ток (самозростає) лише у поєднанні з робочою силою, яка створює додаткову вартість, тобто вартість понад вартість самої робочої сили. Тільки той робітник для капіталіста продуктивний, який виробляє додаткову вартість, тобто слугує самозростанню капіталу.

6. Обґрунтуйте положення К. Маркса про органічну будову капіталу

Новим для політичної економії стало положення Марк­са про органічну будову капіталу, яке передбачає поділ капіталу на дві вартісних частини: постійний капітал - вартість засобів виробництва — і змінний капітал — вартість робочої сили. Саме через ці категорії Маркс переходить до характеристики більш важливого для нього поняття — нор­ми експлуатації найманої праці, яку він визначав через співвідношення додаткової вартості та змінного капіталу, тобто як норму додаткової вартості.

7. Що таке основний і оборотний капітал за К. Марксом?

Основний і оборотний капітал Маркс розглядає в друго­му томі "Капіталу", коли йдеться про кругообіг капіталу та його оборот. Відмінність між основним і оборотним капіта­лом Маркс вбачає в тому, що перший переносить свою вартість на продукт по частинах, а другий — одразу. Основ­ний капітал (вартість засобів праці) — це частина постійно­го, а оборотний капітал (вартість предметів праці та робочої сили) включає як елементи постійного капіталу, так і увесь змінний капітал.

8. Дайте аналіз марксистської теорії додаткової вартості

Виробництво додаткової вартості - - вузлова проблема першого тому "Капіталу", фундаментальне положення тео­ретичного аналізу відносин двох основних класів: найманих робітників і капіталістів — власників засобів виробництва.

1. За Марксом, товар, по-перше, здатний задовольняти потреби людей, тобто володіє споживною вартістю; по-дру­ге, виробляється для обміну, здатний обмінюватися на інші товари, тобто має вартість. В основі цієї двоєдиної властивості лежить висунуте Марксом положення про двоїстий характер праці. В умовах товарного виробництва праця виробників є, з одного боку, конкретною працею, що створює споживну вартість, а з іншого — абстрактною працею, що створює вартість. Праця — творець вартості — є працею не для себе, а для інших, для обміну, для продажу на ринку.

2. В основі вартості товару лежить тільки одне джерело, один виробничий фактор — праця найманих робітників. Усі товари є продуктами людської праці. Вимірником цінності товарів слугують витрати робочого часу, причому не індиві­дуальні, а суспільне необхідні, усереднені витрати.

3. Найманий робітник одержує за свою працю заробітну плату. Заробітна плата покриває витрати, необхідні для підтримки і відновлення фізичних і моральних сил, для нормального функціонування працівника.

Заробітна плата оплачує не працю, а специфічний товар - робочу силу. Особливість робочої сили полягає в тому, що вона має властивість створювати продукт (товар), вартість якого вища за вартість самої робочої сили, тобто того, що необхідно для підтримання життя робітника і його родини.

4. Отже, капіталіст, наймаючи робітника, оплачує його здатність до праці та здобуває право змусити його трудитися більше того часу, який потрібний робітникові для забез­печення певного мінімуму життєвих засобів. У результаті утвориться різниця між вартістю виготовленого працею робітника товару і вартістю робочої сили - заробітною платою, сплачуваною капіталістом як "ціна" товару "робо­ча сила". Ця різниця і становить додаткову вартість — ча­стину матеріалізованої в товарі праці робітника, що при­власнюється безоплатно власником підприємства.

"Таємниця" експлуатації, за Марксом, полягає в тому, що робоча сила, як будь-який товар, має дві властивості: вартість і споживну вартість. Додаткова вартість є не "відра­хуванням з праці робітника" (як вважав Д. Рікардо), а ре­зультат еквівалентного обміну. Робоча сила продається і ку­пується за вартістю, але її вартість ("ціна") нижча, ніж вартість створюваного нею продукту.

Все обґрунтування сутності розглянутого процесу — логічне продовження і "розгортання" вихідних постулатів про двоїстий характер праці та два фактори товару.

5. Додаткова вартість лежить в основі доходів власників капіталу — підприємницького прибутку, торгового прибут­ку, відсотка.

Критики Маркса вважають, що його теорія додаткової вартості є свого роду теоретичною конструкцією, яка не враховує, що підприємницька праця, праця з управління, організації виробництва також є джерелом цінності товару, створює дохід. Трудова (однократна) теорія вартості, яка лежить в її основі, не узгоджена з практикою, тому що пра­ця різнорідна і відрізняється не тільки за витраченим ча­сом, а й за результатами. Звертається увага на те, що фор­ми експлуатації можливі та існують навіть у тих умовах, коли учасники виробничого процесу є рівноправними суб'єк­тами відносин власності.

9. Розкрийте сутність марксистської теорії заробітної плати

Марксова теорія заробітної плати випливає з його теорії додаткової вартості.

Автор "Капіталу" на відміну від усіх представників кла­сичної політичної економії, які розуміли під заробітною платою плату за працю, трактує заробітну плату найманого робітника як результат обміну останнього з капіталістом на робочу силу, а не на працю. "Характерною особливістю капіталістичної доби, — підкреслював Маркс, — є той факт, що робоча сила для самого робітника набуває форми належ­ного йому товару". Цей товар подібно до всіх інших має свою вартість, яка "визначається робочим часом, необхідним для виробництва, а отже, і відтворення цього специфічного пред­мета торгівлі".

За Марксом, заробітна плата є перетвореною формою вартості та ціни робочої сили. "Перетвореною формою" вона є тому, що виступає на поверхні явищ платою за працю, адже нібито оплачується увесь робочий день, а не його час­тина, протягом якої створюється вартість специфічного то­вару — робочої сили.

Згідно з цим підходом заробітна плата еквівалентна ціні засобів життєзабезпечення робітника і членів його сім'ї.