Тестові завдання

1. Що з наведеного не вивчає мікроекономіка:

а) ринок факторів виробництва;

б) механізм функціонування ринку досконалої і недосконалої конкуренції;

в) ціна, попит, пропозиція;

г) циклічність розвитку ринкової економіки?

2. Що виражає крива виробничих можливостей:

а) взаємозв’язок між факторами виробництва;

б) максимальний обсяг виробництва двох продуктів при використанні всіх ресурсів, що є;

в) співвідношення між виробничими потужностями і обсягом продукції, що випускається;

г) додатковий випуск продукції при збільшенні (зменшенні) ресурсів?

3. Які джерела екстенсивного шляху розвитку:

а) нові винаходи і технології;

б) підвищення кваліфікації робітників;

в) збільшення кількості факторів виробництва;

г) сучасна техніка?

4. Які джерела інтенсивного шляху розвитку:

а) нові копальні;

б) нові технології;

в) освоєння нових земель;

г) зростання чисельності робочої сили?

5. У людини, яка має можливість отримати роботу з оплатою від 4 до 6 грн на годину, альтернативні витрати однієї години дозвілля дорівнюють:

а) 4 грн; в) 6 грн;

б) 5 грн; г) 7 грн.

6. Поняття методу науки включає:

а) способи оптимального застосування всієї сукупності пізнавальних засобів;

б) структуру предмета;

в) набір фізичних даних;

г) світогляд вченого.

7. Мікроекономіка може бути визначена як галузь економічної науки, яка вивчає:

а) економічну поведінку окремих груп споживачів, фірм і власників ресурсів;

б) економічну поведінку окремих фірм;

в) відносини між окремими представниками різних класів;

г) те, як економісту використовувати мікрокомп’ютери.

8. Проблема обмеженості ресурсів може бути вирішена, якщо:

а) люди зможуть відмовитися від конкуренції на користь співпраці;

б) будуть відкриті практично невичерпні джерела енергії;

в) всі країни світу стануть постіндустріальними суспільствами;

г) все сказане неправильно.

9. Уявімо, що всі ресурси в економічній системі використовуються таким чином, що нарощувати виробництво одного продукту можна, лише скорочуючи виробництво іншого. Економ іст назве таку ситуацію:

а) ефективною;

б) неефективною;

в) адміністративно-командною системою;

г) економічною кризою.

Література: [1, с.3-21; 3, гл.1; 4, с.24-39, с.58-67; 5, с.21-27;6, с.31-52; 7, с.5-30].

ТЕМА № 2

ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ ТА ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА

ПЛАН

1. Споживчий вибір і правило максимізації корисності.

2. Аксіоми торії споживчого вибору

1. Споживчий вибір і правило максимізації корисності.

Класична економічна теорія будує таку логічної лінії: виробництво – розподіл – обмін – споживання, тобто виходить з основ виробництва, із принципової позиції, що праця є джерелом усякого багатства.

Маржиналісти до економічної дійсності підійшли з іншого боку: споживач – потреба – корисність – попит – пропозиція (виробництво). Принципова позиція цього навчання полягає в постановці людини, його переживань, потреб у центр усякого виробництва в якості головної цілі економічної діяльності. Заради людини виробляються товари, послуги і для його блага. Сфера споживання стає головним чинником, що встановлює пропорції товарного обміну.

На споживчий вибір впливають наступні чинники:

1. Бюджетні обмеження. Виробництво завжди обмежується купівельними можливостями людей, які у свою чергу залежать від обмеженості прибутків населення.

2. Другим по значимості чинником споживчого вибору є ціни. Всі товари надходять на ринок вже з визначеними цінами, установленими з позицій витрат виробництва і доданої вартості.

3. Третім чинником споживчого вибору є суб'єктивне сприйняття товару споживачем, оцінка корисності товару для себе. Так, корисність того самого товару відрізняється для різноманітних покупців, що визначає їх поводження на ринку.

Названі чинники визначають таке поводження споживача, при якому він повинен дістати максимальну користь із свого обмеженого бюджету. Розподілити прибуток по своїм потребам, щоб задовольнити їх із максимальною віддачею, тобто максимізувати сукупну корисність спожитих товарів.

Споживче поводження являє собою процес формування реального попиту, який залежить від конкретних прибутків споживача, а саме з цього попиту повинен виходити виробник, плануючи свою стратегію і тактику на ринку.

Поводження людей на ринку суб'єктивно. Однак, економісти виходять з того, що середній споживач – розумна людина, яка намагається найкраще розпорядитися своїм прибутком. У цьому прагненні формується щось загальне, властиве середньому споживачу і відкидає крайні індивідуальні особливості в споживанні. На таких передумовах будується споживчий вибір.

Одне з пояснень закону попиту базується на уявленні, що, незважаючи на те, що в цілому потреби людей безмежні, потреба в визначеному товарі може бути задоволена.

Порядковий номер	Гранична корисність	Сукупна корисність
1	4	4
2	3	7
3	2	9
4	1	10
5	0	10

Кожна цукерка володіє всё меншою корисністю в порівнянні з попередньою, у міру того як потреба в цукерках у споживачів наближається до насичення.

Гранична корисність – це корисність одержувана від споживання кожної наступної одиниці товару або послуги.

С укупна корисність визначається підсумовуванням показників граничної корисності.

Закон спадаючої граничної корисності говорить, що по мірі споживання продукту або послуги сукупна корисність зростає, але в меншої пропорції, а гранична корисність від споживання кожної наступної одиниці буде зменшуватися.

Якщо кожна наступна одиниця продукту володіє все меншою і меншою граничною корисністю, то споживач стане купувати додаткові одиниці цього продукту лише за умови падіння його ціни. Якщо ж ціна не буде змінюватися, внаслідок спадної граничної корисності, покупець вирішить не купувати більше цього продукту по даній ціні, тому що, віддаючи гроші, він фактично відмовляється від інших товарів, тобто від альтернативних засобів одержання корисності.

Споживач буде купувати в першу чергу ті товари, що мають більшу корисність і так доти, поки граничні корисності спожитих їм продуктів не зрівняються. Якщо хоча б в одного товару гранична корисність буде вище граничних корисностей інших товарів, споживач віддасть перевагу саме йому. Коли ж граничні корисності всіх спожитих ним товарів зрівняються, складеться необхідна саме йому структура витрат. Такий споживач буде знаходитися в стані рівноваги. Тобто, умовою рівноваги споживача є рівність граничних корисностей спожитих продуктів. Корисність споживача буде максимальної, якщо його прибуток буде розподілено таким чином, щоб кожна гривня витрачена на придбання кожного продукту приносила б йому однакову кількість додаткового задоволення. Споживач максимізує корисність шляхом вибору такого споживчого набору, що задовольняє бюджетному обмеженню, при якому відношення граничної корисності до ціни однаково для всіх продуктів.

МU тов1 МU тов2 МU товn

----------- = ----------- = ------------

Р1 Р2 Рn

Споживча рівновага – це ситуація, при якій споживач не може збільшити загальну корисність, одержувану виходячи з даного бюджету, витрачая менше грошей на покупку одного продукту і більше на покупку іншого продукту.

Правило максимізації корисності – полягає в такому розподілі грошового прибутку споживача, при якому кожна гривня витрачена на придбання кожного виду продукту приносила б однакову граничну корисність. Вивести споживача зі стана рівноваги зможуть тепер тільки зміни споживчих переваг, ціни на продукти і розмір прибутку.