2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.

Для того щоб забезпечити випуск продукції підприємство здійснює визначену кількість витрат. Обсяги випуску продукції змінюються в залежності від зміни обсягів цих витрат.

Обсяги деяких видів витрат піддаються дуже швидкій зміні, інші ж потребують більшого часу. Що стосується витрат, зміна і регулювання яких потребує відносно більшого часу, то можна вважати, що саме вони визначають розміри підприємства, параметри його виробничих потужностей.

Оскільки на зміну кількості використаємих у виробничому процесі ресурсів витрачається різний час, необхідно розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий період функціонування підприємства – це тимчасовий відрізок, протягом якого підприємство не може змінити обсяг, принаймні, одного з наявних у нього видів виробничих ресурсів. Як правило в якості фіксованого ресурсу розглядаються виробничі потужності. При цьому підприємство може змінити інтенсивність використання фіксованого ресурсу за рахунок варіювання використання обсягу інших, перемінних ресурсів (зокрема, праці). Таким чином, у короткостроковому періоді одна частина ресурсів підприємства є перемінної, а інша частина – постійною. Відповідно одна частина витрат створює постійні витрати, інша перемінні витрати.

Постійні витрати (FС) – це витрати, що не залежать від обсягу випуску продукції. До них ставляться орендна плата, рентні платежі, виплата відсотків по борговим зобов'язанням, страхові внески, відрахування на амортизацію будинків і обладнання, заробітна плата вищому управлінському персоналу і майбутнім спеціалістам фірми.

Р

FС

Q

Перемінними витратами (VС) – це витрати що залежать від обсягу випуску продукції. Перемінні витрати можуть бути швидко збільшені (зменшені) для збільшення (зменшення) обсягу випуску продукції. До них відносяться витрати на сировину, паливо і електроенергію, оплата робочої сили, транспорт, зв'язок, телекомунікації, банківські, бухгалтерські, маркетингові й інші види послуг.

Крива перемінних витрат спочатку зростає достатньо швидко. Потім, при визначених обсягах виробленої продукції, темпи росту перемінних витрат сповільнюються, тому що відбувається певна економія на масштабах виробництва. Після точки В крива стає більш крутою у результаті дії закону спадаючої віддачі.

VС

А В

Q1 Q2

Якщо додати до постійних витрат перемінні, то одержимо загальні витрати. Тобто, загальні витрати (ТС), – це сума перемінних і постійних витрат.

Постійні, перемінні і загальні витрати можуть стати середніми витратами, при розподілі кожних із них на обсяг випуску продукції на підприємстві.

1. Середні постійні витрати дорівнюють: постійні витрати ділити на розмір випуску продукції, або АFС = FС / Q

2. Середні перемінні витрати визначаються шляхом розподілу перемінних витрат на відповідний розмір випуску продукції, або АVС = VС / Q

3. Середні загальні витрати можна розрахувати якщо розділити суму загальних витрат на кількість виробленої продукції, або

АТС = ТС / Q = АFС + АVС

Граничні витрати (МС) є надзвичайно важливими для економістів. Граничними витратами називаються додаткові, що пов'язані з виробництвом ще однієї одиниці продукції, або граничними витратами називається приріст загальних витрат, що є результатом приросту випуску продукції.

МС = ΔТС / ΔQ

Наприклад, припустимо, що витрати на виробництво 100 одиниць товару Х складають 500 грн., а виробництво 101 одиниці товару Х обходиться в 550 грн. Це означає, що граничні витрати 101 одиниці товару Х дорівнюють 50 грн.

Граничні витрати мають стратегічне значення, оскільки вони дозволяють визначити ті витрати, розмір яких підприємство може контролювати найбільш безпосередньо. Граничні витрати показують витрати, що, підприємство змушене понести у випадку виробництва останньої одиниці продукції, і одночасно – витрати, що можуть бути "зекономлені" у випадку скорочення обсягу виробництва на цю останню одиницю.

Показники середніх витрат не дають такої інформації.

МС

АТС

АVС

АFС

Крива середніх постійних знижується, у міру того як дана сума постійних витрат розподіляється на все більшу і більшу кількість одиниць продукції. Загальні середні витрати являють собою "вертикальну" суму середніх перемінних і середніх постійних витрат. Середні загальні витрати спочатку падає завдяки зростаючої граничної віддачі, але потім починає рости внаслідок спадаючої граничної віддачі.

Крива граничних витрат перетинає криві середніх загальних витрат і середніх перемінних витрат у точках мінімального значення кожної з них. Пояснюється це наступним: поки додаткова величина що приєднується до суми загальних або перемінних витрат, остається менше середнього розміру цих витрат, показник середніх витрат зменшується. І, навпаки, коли додаткова величина, що приєднується до суми загальних або перемінних витрат, стає більше середніх загальних (або перемінних) витрат, середні витрати починають рости.

Закон спадаючої граничної віддачі стверджує, що починаючи з визначеного моменту, послідовне приєднання додаткових одиниць перемінних ресурсів (праці) до постійних ресурсів (капітал або земля) дає зменшення додаткового продукту у розрахунку на кожну додаткову одиницю перемінних ресурсів.

Гранична продуктивність – це зміна загального обсягу виробництва пов'язане з кожним додатковим вкладенням праці. При відсутності трудових витрат обсяг виробництва дорівнює нулю. Поява перших робітників супроводжується ростом віддачі, оскільки їхні граничні продукти значні. Але потім, починаючи з якогось робочого, приріст загального обсягу виробництва послідовно зменшується, так що поступово він зводиться до нуля, а потім набуває негативне значення. Середня продуктивність (або продуктивність праці) – це обсяг виробництва в розрахунку на одного робітника, обчислюється шляхом розподілу обсягу виробництва на відповідну кількість робітників.

Крива граничної продуктивності перетинає криву середньої продуктивності в точці максимального значення останньої.

Криві граничних витрат і середніх перемінних витрат являють собою дзеркальне відображення кривих граничної продуктивності і середньої продуктивності. Отже, коли гранична продуктивність зростає, граничні витрати повинні спадати; коли гранична продуктивність досягає максимуму, граничні витрати стають мінімальними; а коли гранична продуктивність зменшується, граничні витрати ростуть. Аналогічний взаємозв'язок існує між середньою продуктивністю і середніми перемінними витратами.