2. Цінова дискримінація.

За певних умов монополіст може використовувати своє ринкове положення більш повно, тобто одержувати більший прибуток призначаючи різні ціни для різних покупців. Роблячи так, продавець займається ціновою дискримінацією – тобто, однаковий продукт продається по різній ціні і розходження в ціні не пов'язано з розходженнями у витратах виробництва. Цінова дискримінація можлива при таких умовах:

Перше, продавець повинен контролювати виробництво і ціноутворення.

Друге, продавець повинен мати можливість розділяти покупців на різноманітні групи, кожна з яких має різноманітну можливість сплачувати за продукт, засновану на різноманітній еластичності попиту.

Основні види цінової дискримінації:

Назва	Критерії диференціації цін	Приклади
Просторова	Територіальна диференціація покупців	— демпінгові ціни; — цінові пояси та зони; — ціни офшорних зон; — сільські та міські ціни й тарифи
Часова	Час придбання товарів або послуг	— денні та нічні ціни; — сезонні ціни
Товарна	Мета придбання товарів або послуг	— тарифи на виробниче або споживче використання енергії
	Обсяг придбання	— оптові та роздрібні ціни й тарифи
	Якість товарів	— надбавки та знижки за якість, сортність
	Торговельна марка	— ціни на товари відомих і невідомих фірм
Персональна	Рівень доходів покупців	— магазини для бідних та багатих покупців
	Статус покупця	— знижка для постійних покупців; — знижка для першого покупця; — ціни для співробітників фірми
	Соціальний статус покупця	— ціни для дітей, студентів, дорослих тощо

Третє, початковий покупець не може перепродавати товар.

Так електростанції призначають різні ціни для населення і промислових підприємств, залізниця продає квитки по різним цінам для різноманітних категорій населення і т.д.

3. Регулювання монополій.

В умовах монополії вкрай неефективно розподіляються і використовуються ресурси. Оскільки має місце обмеження обсягу виробництва і встановлення більш високої ціни, то це призводить до того, що ресурси суспільства використовуються не в повному обсязі і необхідна суспільству продукція не виробляється. В умовах монополії відсутні стимули до зниження виробничих витрат. Слабко зацікавлене підприємство монополіст у науково-дослідних розробках і використанні нових досягнень НТР. Мають місце величезні витрати, пов'язані із зберіганням і зміцненням монопольної влади. Стримуючи розвиток конкурентних сил і їх позитивний вплив, монополістичні умови стримують одночасно і досягнення вищого рівня національного добробуту. Така ситуація дає підстави для проведення антимонопольних дій, ефективність проведення і напрямки яких залежать від типу монополії. Розрізняють такі форми державної антимонопольної політики:

1. Створення умов, що дозволяють і уможливлюють функціонування повної конкуренції.

2. Антимонопольна законодавча і юридична діяльність.

3. Регулювання діяльності природних монополій.

Одним з основних показників монополізації в країні є рівень концентрації виробництва, що означає процентне співвідношення продукції підприємства монополіста в загальному обсязі народногосподарського виробництва даного товару, включаючи й імпорт. Якщо буде доказано, що рівень концентрації перевищує припустимі норми, то до цього підприємства можуть бути застосовані антимонопольні дії.