1. Основні положення теорії досконалої конкуренції.

Рішення підприємства відносно ціни і виробництва будуть змінюватися в залежності від характеру галузі, у якій воно діє. Не існує такого поняття, як "середня" або "типова" галузь. Розгляд підприємницького сектора економіки показує велике число різноманітних ринкових ситуацій. Існують галузі, де панує один виробник, а також галузі, у яких функціонують тисячі підприємств.

Між цими крайнощами розташовується величезна кількість ринкових структур. Тому, економісти ставлять більш реалістичну задачу – визначити і показати декілька основних ринкових структур, або моделей. Розрізняють чотири основні моделі ринку, виходячи із ступеня розвитку конкуренції:

1. Досконала або чиста модель конкуренції ринку.

2. Чиста монополія.

3. Монополістична конкуренція.

4. Олігополія.

Для того, щоб аналізувати економічні процеси на галузевому рівні, необхідно уявити, як підприємства взаємодіють один з одним на ринку. Характер такої взаємодії визначається ринковою структурою.

Найбільш проста структура досконалої конкуренції, де ринкове поводження продавців і покупців полягає в пристосуванні до рівноважного стану ринкового "середовища". Досконала конкуренція – це ринкова структура, для якої характерно наступне:

1. Продавці приймають ціни як дані і не можуть усвідомлено на них впливати.

2. Доступ у галузь нових продавців нічим не обмежений.

3. Продавці не виробляють спільної стратегії.

4. Покупці не спроможні впливати на ціни.

5. Всім учасникам торгівлі доступна повна ринкова інформація.

Ринкову структуру, у якій виконуються усі ці ознаки, називають чистою конкуренцією. Порушення одної з основних ознак веде до недосконалої конкуренції.

Цілком конкурентне підприємство – це підприємство, що приймає ціну на свою продукцію як дану, що не залежить від проданого їм обсягу виробництва. Попит на продукцію окремого підприємства відображає крива попиту цілком конкурентного підприємства. Ця крива являє собою криву абсолютно еластичного попиту, показуючи, що будь-яку кількість товарів і послуг підприємство буде продавати по однієї і тієї ж ціні, що визначається загальним галузевим попитом і пропозицією.

Крива попиту на продукцію окремого підприємства відрізняється від ринкової кривої попиту. Графік ринкового попиту на товар буде похилим, і відображає готовність споживачів придбати різноманітну кількість даного товару при всіх можливих рівнях цін.

Т аким чином, для галузі, тобто для всіх підприємств, що виробляють визначений продукт, обсяг продажу може бути збільшений тільки шляхом установлення більш низької ціни на товар. Всі підприємства, діючи незалежно, але одночасно, можуть вплинути на загальний обсяг продажів, і отже, на ринкову ціну. Однак не окреме підприємство, що не оказує істотного впливу на загальний обсяг продажу і на ринкову ціну.

Р

Основна проблема цілком конкурентного підприємства – це пошук обсягу випуску, що максимізує прибуток в умовах, коли попит на її продукцію є абсолютно еластичним.

Для подальшого аналізу ринкових структур нам необхідно ввести поняття загального (валового), середнього і граничного прибутку.

Загальний прибуток підприємства (ТR) дорівнює ціні помножене на кількість продукції, котре підприємство може продати, ТR = Р * Q

Середній валовий прибуток (АR) – це частина валового прибутку, що припадає на одиницю продукції: АR = ТR / Q = Р., тобто в умовах досконалої конкуренції середній прибуток дорівнює ціні товару.

Граничний прибуток (МR) – це зміна у валовому прибутку підприємства, викликана збільшенням продажів на додаткову одиницю товару.

МR = Δ ТR / Δ Q

Оскільки ціна товару для цілком конкурентного підприємства поза його впливом, то кожна додаткова одиниця продажів приєднує точно свою ціну і граничний прибуток буде дорівнювати його ціні, тобто буде постійним.

МR = Р