Тестові завдання для самоконтролю
1. Критерієм класифікації підприємств за розмірами не може бути:
а) кількість працівників:
б) обсяг продажу:
в) вартість майна підприємства;
г) продуктивність праці:
д) усі показники можуть бути цим критерієм.
2. Хто ухвалює рішення про банкрутство підприємства:
а) власник підприємства:
б) суд;
в)кредитори;
г) орган влади, який зареєстрував підприємство;
д) усі відповіді неправильні.
3. Амортизаційні відрахування враховують:
а) у витратах вирооництва;
б) у прибутку;
в) у витратах виробництва й у прибутку;
г) залежно від сфери діяльності підприємства або у витратах виробництва, або в прибутку;
д) усі відповіді неправильні.
4. Що характеризує корпорацію:
а) зазвичай невеликий обсяг виробництва і незначний асортимент продукції;
б) простота утворення та реєстрації;
в) співвласники несуть лише обмежену відповідальність за її борги чи зобов"язання;
г) невелика кількість державних обмежень, що регулюють її діяльність;
д) прибутки розподіляють серед обмежених і необмежених партнерів за наперед визначеним співвідношенням.
5. Що є вищим органом управління акціонерного товариства:
а) загальні збори акціонерів;
б) спостережна рада;
в) рада акціонерів, які мають контрольний пакет акцій;
г) правління (рада) директорів:
д) усі відповіді неправильні.
6. До основних виробничих фондів підприємства не належить:
а) виробничі будівлі;
б) устаткування;
в) машини п інструменти;
г) предмети праці;
д) робоча худоба.
7. Що не належить до оборотних виробничих засобів підприємства:
а) сировина;
б) основні й допоміжні матеріали;
в) незавершена продукція;
г) паливо н енергія;
д) готова продукція на складі.
8. У якому з пунктів порушена класифікація підприємств за ознаками:
а) підприємства масового, серійного, одиничного, індивідуального виробництва;
б) малі, середні, великі підприємства;
в) підприємства з автоматизованим, комплексно-мехаиізованим, частково-механізованим, ручним виробництвом;
г) промислові, будівельні, транспортні, сільськогосподарські підприємства;
д) усі класифікації правильні.
9. Що не є недоліком одноосібного володіння:
а) ресурси одноосібного володіння обмежені розміром грошового капіталу, яким володіє чи який може позичити власник;
б) власник несе необмежену відповідальність за свої борги;
в) власник не може користуватися послугами організованого фінансового ринку;
г) порівняно великі затрати й труднощі у процесі організації та припинення діяльності одноосібної фірми;
д) одноосібна фірма - це зазвичай малий обсяг виробн
Література: [1, с. 103-118; 3, гл.4; 4, гл.5; 5, розд.6; 6, розд.7, с.198-203; 7, с.210-222].
Тема № 7 варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника план:
1. Виробнича фнкція.
2. Ізокванта та ізокоста. Оптимум виробника.
1. Виробнича фнкція.
В своїй діяльності підприємства переслідують головну ціль отримання прибутку та недопущення збитків.
В західних країнах головною метою корпорації вважається підвищення добробуту акціонерів. В наш час все більше фірм звертають увагу на імідж.
Під виробництвом будемо розуміти процес використання факторів виробництва для виготовлення товарів та надання послуг. Виробнича функція описує взаємозв’язок між витратами факторів виробництва та максимально можливим виробництвом благ.
Класична двофакторна виробнича функція має вигляд:
Q=F(K,L)
і показує зв'язок між виробництвом продукції та витратами двох основних факторів: праця (L) та капітал (K).
Q – виробництво
K – капітал, L – праця, М – матеріальні витрати Q = F(K,L,M)
Розглядають три основних гіпотези про особливості сполучення основних факторів виробництва:
1) гіпотеза про абсолютну необхідність: К=0, F(K, L)=0
L=0, F(K, L)=0,
якщо відсутній хочаб один фактор – виробництво неможливе.
2) гіпотеза монотонності: K’>L, F(K’, L)> F(K, L)
L’>L, F(K, L’)> F(K, L),
тобто при збільшені якогось фактора виробництво краще.
3) гіпотеза взаємозамінності.
Існують такі
K
та
L,
що:
F(K+ K; L)=F(K; L+ L)
тобто певну кількість одного фактора можна замінити певною кількістю іншого.
К
ласичною
є виробнича функція КОББА-ДУГЛАСА
К Q=aК
L1-
,
L
Граничною нормою технологічної
заміни MRTS першого
фактора виробництва, другим
називається відношенням
,
де
-
зміна другого фактора виробництва; що
компенсує зміну першого на
:
MRTS=
Існує закон зниження MRTS –граничної норми технологічної заміни:
при збільшені (зменшені) фактору MRTS цього фактора іншим знижується (підвищується).
Виробництво з одним змінним вхідним ресурсом.
Розглядають загальний, середній та граничний продукти.
Загальний продукт ТР – загальна кількість виготовленого блага.
Граничний продукт МР – продукт, що виробляється ще однією додатковою одиницею ресурсу.
MPn=TPn-TPn-1, якщо ?Q=1;
MP=?TP/?Q, якщо ?Q¹1
Середній продукт АР – це продукт, розрахований на одиницю ресурсу.
APn=TPn/Qn
Приклад:
Кількість ресурсу |
ТР |
МР |
АР |
0 |
0 |
- |
- |
1 |
10 |
10 |
10 |
2 |
35 |
25 |
17,5 |
3 |
58 |
23 |
19,33 |
4 |
71 |
13 |
17,75 |
5 |
80 |
9 |
16 |
6 |
85 |
5 |
14,16 |
7 |
86 |
1 |
12,28 |
8 |
85 |
-1 |
10,62 |
9 |
81 |
-4 |
9,1 |
TP
max
III TP
II
I
Q
1 3 5 7 9
max
AP
AP
Q
1 3 5 7 9 MP
Крива валового продукту ТР складаєься з трьох відрізків:
І – продукт зростає зростаючими темпами (швидко);
ІІ – продукт зростає спадними темпами;
ІІІ – подукт спадає.
Крива МР досягає своєї вершини при такому обсязі виробництва, при якому загальний продукт ТР міняє знак свого зростання з «+» на «±».
МР=0 при такій кількості ресурсів коли загальний продукт максимальний, МР – нище осі ОХ, ТР – спадає.
Там де МР перевищує АР – АР зростає, де МР нище АР – АР спадає, МР=АР – АР max.
«Поведінка» продукту фірми в короткостроковому періоді пояснюється законом спадної віддачі ресурсів. Суть закону, що кожна додаткова одиниця змінног ресурсу добавлена до однвєї й тієї ж кількості постійного ресурсу, починаючи з певного моменту буде приносити все меншу і меншу величину додаткового продукту фірми.