МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

ДОНЕЦЬКА ФІЛІЯ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «Мікроекономіка»

для студентів денної та заочної форм навчання

за напрямом – 0305 «Економіка і підприємництво»

спеціальностей 6.030508 „Фінанси і кредит”, 6.030509 „Облік і аудит”

Донецьк 2010 р.

Мікроекономіка: Конспект лекцій. / Уклад. В. Є. Болгов. – Донецьк, 2010 р. – 164 с.

Конспект лекцій містить теоретичні матеріали з усіх тем курсу, графіки, схеми, таблиці та перелік питань для самоконтролю знань. Розрахований на студентів усіх форм навчання ОКР «бакалавр». Може бути використаний у підготовці до семінарських занять та іспитів.

Укладач: викладач кафедри економіки та права ДФ УДУФМТ Болгов В. Є.

Рецензент: к.е.н. Васильєва В. В., завідувач кафедри економіки та права ДФ УДУФМТ

Затверджено і рекомендовано для використання у навчальному процесі на засіданні кафедри економіки та права.

Протокол № 1 від 31.08.2010 р.;

на засіданні навчально–методичної ради.

Протокол № 1 від 07.09. 2010 р.

ЗМІСТ:

ПРЕДМЕТ І МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ 5

ПЛАН 5

1. Цілі мікроекономічної теорії і її методологія. 5

2. Матеріальні потреби і ресурси. Альтернативна вартість. 8

Література: [1, с.3-21; 3, гл.1; 4, с.24-39, с.58-67; 5, с.21-27;6, с.31-52; 7, с.5-30]. 14

ТЕМА № 2 15

ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ ТА ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА 15

1. Споживчий вибір і правило максимізації корисності. 15

МU тов1 МU тов2 МU товn 17

2. Аксіоми торії споживчого вибору 18

ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА 21

1. Бюджетні лінії. 21

А 21

2. Криві байдужності. 23

АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА. 27

1. Ефект прибутку і ефект заміщення. 27

2. Особливості споживчого попиту. 28

ПОПИТ, ПРОПОЗИЦІЇ, 31

1. Попит, закон попиту, чинники що впливають на попит. 31

Обсяг 33

2. Пропозиція, закон пропозиції, чинники що впливають на пропозицію. 35

Обсяг 36

3. Ринкова рівновага цін, попиту і пропозиції. 38

4. Поняття і зміна цінової еластичності попиту. 42

5. Еластичність попиту по доходу. 45

6. Перехресна еластичність. 46

7. Еластичність пропозиції. 47

8. Павутинаподібні моделі. 48

9. Інструменти державного регулювання ринку. 49

МІКРОЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ ПІДПРИЄМСТВА 54

1. Поняття «підприємство». 54

2. Поняття “бізнес” 56

3. Організаційні форми підприємницької діяльності. 58

4. Підприємство в системі виробничих відносин. 61

5. Класифікація та функції підприємств. 62

ВАРІАЦІЇ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА ТА ОПТИМУМ ТОВАРОВИРОБНИКА 67

1. Виробнича фнкція. 67

III TP 69

2. Ізокванта та ізокоста. Оптимум виробника. 70

ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА 75

1. Сутність і класифікація витрат виробництва. 75

2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді. 77

Р 78

FС 78

3. Витрати виробництва в довгостроковому періоді. 81

ТЕМА № 9 88

РИНОК ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ 88

1. Основні положення теорії досконалої конкуренції. 88

2. Правило максимізації прибутку. 90

3. Досконала конкуренція в короткостроковому періоді. 92

MC 93

4. Досконала конкуренція в довгостроковому періоді. 95

МОНОПОЛІСТИЧНИЙ РИНОК 101

1. Чиста монополія. 101

MC max ATC D 105

2. Цінова дискримінація. 106

3. Регулювання монополій. 107

ОЛІГОПОЛІЯ ТА РИНОК МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ 110

1. Монополістична конкуренція 110

2. Монополістична конкуренція й економічна ефективність. 113

3. Олігополія 114

РИНКИ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА 123

1. Виробництво і попит на економічні ресурсі. 123

2. Ринок праці. 129

3. Ринки природних ресурсів і капіталів. 132

ЗАГАЛЬНА РИНКОВА РІВНОВАГА ТА ЕКОНОМІКА ДОБРОБУТУ 142

1. Загальна ринкова рівновага. 142

2. Зовнішні ефекти. 144

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА 148

1. Сутність інституціоналізму. 148

2. Інституція як економічна категорія. 149

3. Суспільні блага. Роль держави в ринковій економіці. 155

ЛІТЕРАТУРА 161

Тема № 1 предмет і метод мікроекономіки план

1. Цілі мікроекономічної теорії і її методологія.

2. Матеріальні потреби і ресурси. Альтернативна вартість.

1. Цілі мікроекономічної теорії і її методологія.

У залежності від рівня вивчення процесів і явищ економічного життя розрізняють мікроекономіку і макроекономіку.

Мікроекономіка аналізує поводження окремих елементів і структур, таких як фірми, банки, галузі виробництва, товарні і фінансові ринки. Вона вивчає як установлюються ціни на окремі товари і обсяги їх виробництва, як впливають податки на заощадження, а також поводження профспілок на рівень заробітної плати. Мікроекономіка це наука для розуміння підприємницьких рішень і індивідуального вибору.

Мікроекономіка пояснює, як і чому приймаються економічні рішення на нижчому рівні. Вона пояснює, як споживачі приймають рішення про покупку товару і як на їх вибір впливають зміни цін і прибутків, яким чином фірма планує чисельність робітників і як робітники вирішують, де і скільки їм необхідно працювати.

Іншим важливим аспектом мікроекономіки є взаємодія суб'єктів економіки в процесі утворення більш значних структур – ринків у галузях промисловості.

Вивчаючи діяльність окремих фірм і споживачів, мікроекономіка розкриває, як функціонують і розвиваються галузі промисловості і ринки, як на їх діяльність впливає політика уряду і економічні умови в інших країнах.

На відміну від цього макроекономіка пов'язана із сукупністю загальних економічних показників, – таких як темпи росту продуктивності праці в країні, облікові ставки відсотка, безробіття і інфляція.

Але межа між макро- і мікроекономікою у наступні роки все більш розмивається. Причина полягає в тому, що макроекономіка пов'язана з аналізом сукупних ринків, наприклад, товарів, послуг, робочої сили і цінних паперів. Щоб зрозуміти, як діють сукупні ринки, треба спочатку вивчити поводження фірм, споживачів, вкладників капіталу, що беруть участь у функціонуванні цих ринків.

Таким чином, фахівці з макроекономіки все частіше займаються мікроекономічним обґрунтуваннями, а сама макроекономіка насправді є продовженням мікроекономічного аналізу.

Мікроекономіка як наука прагне зрозуміти чинники, що впливають на вибір, що роблять люди, вирішуючи проблему дефіциту. Щоб зрозуміти чинники, що визначають вибір, мікроекономічна теорія встановлює причинно-наслідкові зв'язки, що пояснюють результат спостереження. Це модельний підхід, тобто побудова деякої моделі явища і одержання на основі моделі нових знань про економічний об'єкт.

Форма опису моделі може бути різноманітною: змістовною – у прийнятій науковій термінології мови, графічною або математичною. Проте незалежно від форми опису результативність такого підходу визначається тим, на скільки опис адекватно відображає реальне економічне життя.

Ключова поведінкова передумова в моделях, які використовуються у мікроекономіці, полягає в тому, що поводження людей мотивується бажанням максимізувати чистий виграш, одержуваний при здійсненні операцій.

Будь-яка ринкова операція має своїм результатом і витрати і вигоду. Чистий виграш від всіх операцій – це різниця між загальною вигодою і загальними витратами. Для того, щоб з'ясувати як люди максимізують чистий виграш, приймають рішення, мікроекономіка використовує метод граничного аналізу. Цей метод допомагає досліджувати, як кожна додаткова операція впливає на ціль, до якої прагне людина, відповідно з основної поведінкової передумови.

Додаткова вигода яка пов'язана з ще одною операцією є гранична вигода. Аналогічно додаткові витрати які пов'язані з ще одною операцією – граничні витрати.

З погляду граничного аналізу люди порівнюють граничні витрати і граничну вигоду своїх дій перед прийняттям рішень. Тому граничний аналіз є ефективним засобом пояснення рішень при їх прийнятті.

Розрізняють позитивну і нормативну мікроекономіку.

Позитивна мікроекономіка вивчає факти економічного життя і описує процеси і механізми функціонування економіки, тобто вона відповідає на питання, що і як буде відбуватися в економіці при визначених діях у конкретних умовах.

Нормативна мікроекономіка намагається відповісти на питання, наскільки добре, справедливо то або інше рішення. Нормативне твердження є розпорядження що робити, тому це сфера політичних рішень, проте грунтується на економіці.

Мікроекономіка, як і будь-яка інша наука, характеризується: по-перше, своїм об'єктом вивчення; по-друге, предметом; по-третє, методами.

Об'єктом мікроекономіки є економічна діяльність людей і виникаючі в ній загальні економічні проблеми, що вирішуються відповідно до існуючих інститутів і їх систем.

До предмета мікроекономіки відносяться економічні суб'єкти, блага, і економічні дії.

Економічні суб'єкти – це будь-які окремі самостійно діючі в економіці одиниці. Такими одиницями можуть бути як окремі люди, так і групи, співтовариства.

Благо – будь-який предмет, як матеріальний, так і не матеріальний, спроможний у кінцевому рахунку задовольнити певні потреби споживача або бути використаним для яких-небудь цілей виробником.

У залежності від виду діяльності блага можна розділити на два типи: виробничі ресурси і вироблені на їх основі споживчі блага.

Економічні дії даного економічного суб'єкта можна охарактеризувати як прийняття ним відповідних рішень і їх наступне здійснення.

Таким чином, предметом мікроекономіки є прийняття економічними суб'єктами економічних рішень з приводу економічних благ.

Мікроекономічні дослідження опираються на ряд фундаментальних методів мікроекономічного аналізу: граничний аналіз; функціональний аналіз; економічний атомізм; рівноважний підхід; економічне моделювання; аналогія; графічне зображення.

Першим серед них може бути названий економічний атомізм, тому що мікроекономіка концентрує свою увагу на поводженні самих простих одиниць, що приймають самостійні рішення і здійснюють їх у власній економічній діяльності. Поводження будь-яких сукупностей економічних суб'єктів мікроекономіка трактує як дію окремих економічних одиниць – атомів економічної діяльності.

Мікроекономіка – це розділ економіки, що вивчає вибір, який роблять малі економічні одиниці, таки як індивідууми, підприємства, урядові установи, галузі та інші господарські суб'єкти. Мікроекономіка вивчає процеси прийняття економічних рішень окремими економічними суб'єктами.

Задачею мікроекономіки є аналіз взаємодії економічних суб'єктів, тобто виробників і споживачів на окремих ринках.