Розділ 2 Інформація як об’єкт цивільних правовідносин

2.1 Інформація як особливий об’єкт правовідносин

Поняття інформації в юридичній науці - це проблема, яка потребує свого розв’язання в межах, що, по-перше, відповідають уявленням про неї в інших галузях знань і, по-друге, має зайняти місце відповідно до прийнятих в юриспруденції категорій.

Останній вимозі відповідає така правова категорія, як об’єкт правовідносин.

В цій роботі тема підпункту пояснюється тим значенням, якого набула інформація в новому тисячолітті, і вимогами, що постали у зв'язку з цим перед юридичною наукою. Крім відомих, "класичних" об'єктів права, зокрема права цивільного, з'явився об'єкт з унікальними для правової науки якостями й ознаками. Складність підходів до визначення інформації як об'єкта права полягає в тому, що вона не може ототожнюватися з речовими об'єктами, не в кожному разі вона є об'єктом інтелектуальної діяльності й не може досліджуватися виключно на аналогіях з іншими об'єктами, відомими праву.

Якщо звернутися до аналізу різних підходів щодо розуміння об'єкта правовідносин, які сформувала правова думка, то можна констатувати, що єдиного підходу не існувало раніше й не існує досі.

Ю.Толстой ще в 1959 р. зазначав, що проблема об'єкта правовідносин у теорії права - одна з найскладніших. "Тут усе підлягає сумніву: починаючи з того, чи потрібна взагалі така категорія, як об'єкт правовідносин, і закінчуючи питанням, що ж належить розуміти під об'єктом правовідносин" [14] – цими словами починає він свої дослідження даного питання і вважає за необхідне звернутися перш за все до визначення загального поняття об'єкта правовідносин.

Зазначимо, що за радянських часів у правовій науці склалися два підходи до розуміння об'єкта правовідносин. Ряд вчених запропонували розуміти під об'єктом правовідносин те, з приводу чого правовідносини встановлюються. [20, c. 296].

Інша позиція полягала в тому, що під об'єктом розумілося те, на що правовідносини спрямовані. [17, c. 147]

Крайньою позицією можна визнати таку, за якою вважалося, що нічого не зміниться від того, яким чином визначити об'єкт правовідносин [17, c. 263].

Деякі автори не визначилися зі своєю позицією стосовно даного питання. Серед них був і відомий правознавець М. Агарков. Він підкреслив лише, що достатньо вважати об'єктом права те, на що спрямована поведінка зобов'язаної особи й що становить скоріше предмет вимог і обов'язків у правовідносинах [17, c. 45].

Між тим, і сьогодні від рішення питання про те, що собою являє об'єкт інформаційних правовідносин, залежить визначення місця інформаційних правовідносин серед інших суспільних явищ і розуміння їхньої ролі.

Отже, у радянські часи було зроблено висновок про те, що визначення об'єкта як такого, з приводу чого встановлюються інформаційні правовідносини, позбавляє можливості відповісти на основне питання, для чого взагалі він виникає.

Таким чином, хоч юристи й розходилися суттєво у визначенні об'єкта інформаційних правовідносин, однак переважною більшістю не заперечували самої цієї категорії. Заперечення, які можна знайти в літературі щодо категорії об'єкта як такої, непереконливі, зокрема пропозиції С. Кечекьяна чи М. Лебедева не повинні приводити до висновку про повну відмову від категорії об'єкта інформаційних правовідносин.

Моністичні погляди на об'єкт правовідносин підтримав відомий цивіліст С.Братусь, який вважає, що поведінка суб'єктів правовідносин становить зміст їхніх прав і обов'язків; у тих правовідносинах, в яких є річ, саме вона й виступає як об'єкт. Однак не в усіх правовідносинах можна знайти річ, тому, на думку автора, існують і безоб'єктні правовідносини.

Так, деякі автори, серед яких М. Агарков, О. Красавчиков, К. ЯІчков, С. ВІльнянський, розуміють під об'єктом правовідносин те матеріальне чи нематеріальне благо, з приводу якого виникають правовідносини. Серед об'єктів правовідносин називають речі, послуги, продукти духовної творчості, особисті блага, права тощо [17, c. 612]; матеріальні предмети (речі), гроші, послуги, твори творчої діяльності [17, c. 412]; речі, продукти духовної творчості й особисті блага [17, c. 416].

Загальним об'єктом будь-яких правовідносин є фактичні суспільні відносини, на які правовідносини впливають; крім того, у правовідносин може бути спеціальний об'єкт чи предмету вигляді речі чи продукту духовної творчості. Якщо суспільні відносини, на які впливають правовідносини, пов'язано з речами, то речі входять до складу суспільних відносин і тим самим розглядаються як складова частина об'єкта правовідносин.

На мою думку більш реалістичними й доведеними є позиції прибічників плюралістичних теорій і позиції законодавця, який у переліку об'єктів, зокрема цивільних прав, називає речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформацію, а також інші матеріальні та нематеріальні блага [17, c. 419].

Як зазначалося вище, одним із поширеніших варіантів застосування поняття об'єкт є використання категорій матеріального або нематеріального блага, що дозволяє виявити найбільш характерні аспекти інформації як об'єкта правовідносин, які визначають у подальшому специфіку їхнього правового режиму.